Красичин
Усього за 10 кілометрів від Перемишля (а отже, зовсім близько до кордону із Україною) знаходиться село Красичин. Село як село, невелике та непримітне, але є у ньому замок, який самі поляки називають одним із найгарніших у своїй країні.
Варто зауважити, що оборонною одиницею він перестав бути ще в першій половині 17 ст., коли його власник Марцин Красицький задумав перебудувати у стилі палаців італійського ренесансу. Тоді ж бійниці перетворились на вікна, бастіони - на чотири тематичні вежі, засипали замковий рів, а стіни вкрились розкішними розписами.
Іще одне відновлення чекало на замок-палац після великої пожежі 1852 року, і останнє масштабне - з 1963 року. Дісталося йому добряче в обох світових війнах, а радянські визволителі у 1939 ще й провели ревізію коштовного майна.
Навколо палацу знаходиться великий ландшафтний парк з озерами. Вхід до парку:
Із замкових атрибутів на вході залишились гармати.
Із дивини того дня варто відзначити цілі натовпи дітей у чорних мантіях, що снували і по парку, і по селу. Чи відкрили у Красичині філіал Хогвартса не скажу, бо з їх щебетання хрін що зрозумієш.
Усередині ж самого замку готувались до весілля, тому на огляд двору було півгодини від сили.
Однією з фішок споруди є графічний декор, який вкриває 7 тисяч(!) квадратних метрів його мурів як ззовні, так і зсередини.
Найбільше мені сподобались оці дикі танці:
На п’яту (вхідну або Годинникову) вежу можна піднятись. Колишнім чотирьом бастіонам надали всім різні форми, які символізували 4 віхи влади.
Вежі Королівська (зліва) і Дворянська:
Вежа Господня:
І Папська:
Звідти також видно костьол, збудований Потоцькими у 1760 році, який гармонійно доповнює картину замку.
(забігаючи наперед) А от зблизька заважають дроти.
(вертаючись назад нагору) Та і взагалі з висоти усе гарніше.
У дворі тривали приготування. Пізніше, коли його вже закрили, підглянув крізь ворота: дивне якесь у них весілля, сидять за столиками і спілкуються, а де мордобій, шансон і тамада з жартами за триста?
Устиг вскочити і в підземелля. Колись, певно, тут було не надто приємно знаходитись, а нині їх оформили в антуражі кімнати жахів зі звуковими та світловими ефектами.
Через портал Годинникової вежі виходимо в парк.
Місток над ставком на диво чудесний.
Погляд збоку:
Парк доглянутий і гарний, з різноманітними насадженнями. Якщо дуже довго дивитись на дуб, можна помітити вашого покірного слугу, котрий його обіймає.
Само собою, у парку присутні озерця та водоплавне птаство.
А от найдальші кутки мають атмосферу занедбану та таємничу.
І пару слів про транспорт. Із Перемишля до Красичина можна добратись автобусом із зупинки «вулиця Ягеллонська» (десь раз на годину чи рідше), або з автовокзалу прохідними маршрутами. Назад також по обставинах, відзначу, що ввечері у вихідні уїхати так чи інакше реально.
Варто зауважити, що оборонною одиницею він перестав бути ще в першій половині 17 ст., коли його власник Марцин Красицький задумав перебудувати у стилі палаців італійського ренесансу. Тоді ж бійниці перетворились на вікна, бастіони - на чотири тематичні вежі, засипали замковий рів, а стіни вкрились розкішними розписами.
Іще одне відновлення чекало на замок-палац після великої пожежі 1852 року, і останнє масштабне - з 1963 року. Дісталося йому добряче в обох світових війнах, а радянські визволителі у 1939 ще й провели ревізію коштовного майна.
Навколо палацу знаходиться великий ландшафтний парк з озерами. Вхід до парку:
Із замкових атрибутів на вході залишились гармати.
Із дивини того дня варто відзначити цілі натовпи дітей у чорних мантіях, що снували і по парку, і по селу. Чи відкрили у Красичині філіал Хогвартса не скажу, бо з їх щебетання хрін що зрозумієш.
Усередині ж самого замку готувались до весілля, тому на огляд двору було півгодини від сили.
Однією з фішок споруди є графічний декор, який вкриває 7 тисяч(!) квадратних метрів його мурів як ззовні, так і зсередини.
Найбільше мені сподобались оці дикі танці:
На п’яту (вхідну або Годинникову) вежу можна піднятись. Колишнім чотирьом бастіонам надали всім різні форми, які символізували 4 віхи влади.
Вежі Королівська (зліва) і Дворянська:
Вежа Господня:
І Папська:
Звідти також видно костьол, збудований Потоцькими у 1760 році, який гармонійно доповнює картину замку.
(забігаючи наперед) А от зблизька заважають дроти.
(вертаючись назад нагору) Та і взагалі з висоти усе гарніше.
У дворі тривали приготування. Пізніше, коли його вже закрили, підглянув крізь ворота: дивне якесь у них весілля, сидять за столиками і спілкуються, а де мордобій, шансон і тамада з жартами за триста?
Устиг вскочити і в підземелля. Колись, певно, тут було не надто приємно знаходитись, а нині їх оформили в антуражі кімнати жахів зі звуковими та світловими ефектами.
Через портал Годинникової вежі виходимо в парк.
Місток над ставком на диво чудесний.
Погляд збоку:
Парк доглянутий і гарний, з різноманітними насадженнями. Якщо дуже довго дивитись на дуб, можна помітити вашого покірного слугу, котрий його обіймає.
Само собою, у парку присутні озерця та водоплавне птаство.
А от найдальші кутки мають атмосферу занедбану та таємничу.
І пару слів про транспорт. Із Перемишля до Красичина можна добратись автобусом із зупинки «вулиця Ягеллонська» (десь раз на годину чи рідше), або з автовокзалу прохідними маршрутами. Назад також по обставинах, відзначу, що ввечері у вихідні уїхати так чи інакше реально.