Курляндські руїни під Києвом
Немішаєве - невелике містечко Бородянського району, яке тягне навіть не на тур, а скоріше на годину вихідного дня (у мене його неспішний огляд зайняв 66 хвилин з урахуванням простою в черзі в магазині за водою). Найскладнішим же було знайти потрібну маршрутку в лабіринтах Академмістечка.
Щоб побачити основну пам’ятку селища - палац, точніше, його рештки, треба виходити на зупинці перед в’їздом в Немішаєве, на повороті на село Мироцьке, і пройти один кілометр направо від траси.
Якщо найбільша палацова спадщина України залишилась від поляків, то тут маємо справу з курляндським родом Остен-Сакенів. Курляндія - історична територія сучасної Латвії, яка довгий час була васалом Російської імперії, і деякі її сім’ї добряче розкидало на безмежних імперських просторах. Навіть під Київ.
Конкретно графський рід Остен-Сакен засвітився ще й у Польщі, Швеції та Данії. Маєтність, що включає нинішнє селище, була подарована родині у 1805 році, де згодом вони звели одноповерховий палац. Втім, володіли ним не довго, продавши у 1873 році. До 1917 тут було ще кілька хазяїв.
В радянські часи палац виконував роль клубу при біохімічному заводі. У 2000 році сталась пожежа, яка знищила всі інтер’єри та меблі. З тих пір пам’ятка тільки продовжує руйнуватись, а йобані селюки ще й розтягують її на цеглу.
Колись перед входом були колони.
Фактично збереглись лише фасад, одна з бічних стін та вежа. Усе інше - фрагментами:
Так зараз виглядає «інтер’єр». Ні даху, ні перекриттів.
Вежа зсередини:
Загалом ця сторона селища залишає вкрай убоге враження. Навколо якась промзона, заброшки, біля яких терлись купки алкашів.
Звиклим жити у лайні палаци непотрібні.
Ніколи б не подумав, що у нинішньому стані палац може бути комусь цікавим. Але коли я вже уходив в парк, до нього підкотила повна легковушка туристів з картами, фотоапаратами і іншою серйозною хурмою.
Навколо традиційно був закладений парк-сад. Дощового осіннього дня він виглядав вкрай готично, навіюючи у мене асоціації чомусь із Шотландією.
Озерце-болото:
З півночі парк закінчується ставками на річці Топірець.
Ближче до центру розташовується велика територія агротехнічного коледжу. Серед його корпусів є пару цікавих.
Пам’ятник плугу:
Загалом благоустроєм займались якісь наркомани.
Коледж - ціле містечко у містечку. У них на території навіть власний танк є і капличка.
Південна сторона Немішаєвого забудована переважно багатоповерхівками, які надають йому міського вигляду і нагадують про близькість столиці.
Щоб побачити основну пам’ятку селища - палац, точніше, його рештки, треба виходити на зупинці перед в’їздом в Немішаєве, на повороті на село Мироцьке, і пройти один кілометр направо від траси.
Якщо найбільша палацова спадщина України залишилась від поляків, то тут маємо справу з курляндським родом Остен-Сакенів. Курляндія - історична територія сучасної Латвії, яка довгий час була васалом Російської імперії, і деякі її сім’ї добряче розкидало на безмежних імперських просторах. Навіть під Київ.
Конкретно графський рід Остен-Сакен засвітився ще й у Польщі, Швеції та Данії. Маєтність, що включає нинішнє селище, була подарована родині у 1805 році, де згодом вони звели одноповерховий палац. Втім, володіли ним не довго, продавши у 1873 році. До 1917 тут було ще кілька хазяїв.
В радянські часи палац виконував роль клубу при біохімічному заводі. У 2000 році сталась пожежа, яка знищила всі інтер’єри та меблі. З тих пір пам’ятка тільки продовжує руйнуватись, а йобані селюки ще й розтягують її на цеглу.
Колись перед входом були колони.
Фактично збереглись лише фасад, одна з бічних стін та вежа. Усе інше - фрагментами:
Так зараз виглядає «інтер’єр». Ні даху, ні перекриттів.
Вежа зсередини:
Загалом ця сторона селища залишає вкрай убоге враження. Навколо якась промзона, заброшки, біля яких терлись купки алкашів.
Звиклим жити у лайні палаци непотрібні.
Ніколи б не подумав, що у нинішньому стані палац може бути комусь цікавим. Але коли я вже уходив в парк, до нього підкотила повна легковушка туристів з картами, фотоапаратами і іншою серйозною хурмою.
Навколо традиційно був закладений парк-сад. Дощового осіннього дня він виглядав вкрай готично, навіюючи у мене асоціації чомусь із Шотландією.
Озерце-болото:
З півночі парк закінчується ставками на річці Топірець.
Ближче до центру розташовується велика територія агротехнічного коледжу. Серед його корпусів є пару цікавих.
Пам’ятник плугу:
Загалом благоустроєм займались якісь наркомани.
Коледж - ціле містечко у містечку. У них на території навіть власний танк є і капличка.
Південна сторона Немішаєвого забудована переважно багатоповерхівками, які надають йому міського вигляду і нагадують про близькість столиці.