Мінськ, ч. 3. Світ скульптур і найцікавіша вулиця
Скульптури Мінська - іще одна надзвичайно цікава сторона цього міста. Вони давно вийшли за рамки і догми жанру й самі по собі утворюють незалежне туристичне середовище, якому хочеться присвятити окремий розділ.
Скульптурне розмаїття столиці чи не найбільше має завдячувати митцю Володимиру Жбанову, на жаль, уже покійному. Починав він зі стандартних в принципі робіт: постаментів воїнам-інтернаціоналістам, героям Великої Вітчизняної і т. д. Але з кінця 90-х років вийшов за рамки класики, як і за рамки Мінська - творіння скульптора є у Бобруйську, Ліді, Гомелі, нашому Павлограді і інших містах.
Отже, прогуляємось по «жбанівським» місцям та іншим неординарним локаціям міста. У випадку, якщо автори скульптур інші, я зазначатиму це окремо.
Першою з’явилась «Незнайомка», вона ж «Мінчанка», у Михайлівському сквері біля вокзалу.
«Дівчинка з парасолькою» (там же) установлена в пам’ять про трагедію 1999 року на станції метро «Неміга». Тоді люди масово кинулись у підземелля, щоб сховатись від сильного граду, утворилась давка, у якій загинуло 53 людини, переважно молоді дівчата.
«Екіпаж» або «Губернаторська коляска» чекає мінського градоначальника під ратушею. Автори В. Жбанов, В. Завадський, Ю. Поляков, О. Тухто.
На площі Незалежності стоїть «Зодчий» - узагальнений пам’ятник архітекторам Мінська, установлений на 940-річчя міста.
«Ваги» - іще одна композиція у центрі, присвячена отриманню містом Магдебурзького права у 1499 році. Скульптор О. Прохоров.
Нетривіальний пам’ятник білоруському краєзнавцю, етнографу, художнику і астроному Язепу Дроздовичу. Скульптор І. Голубєв.
Багато цікавих робіт є за межами центру, без підготовки усі не знайдеш, тому я і пропустив немало, але і познаходив дещо. Одразу декілька скульптур Жбанова стоїть на площі перед Комаровським ринком.
«Дама з собачкою».
«Фотограф».
Гуси на фонтані.
«Кінь і горобець». Кінь особливо шикарний, коли я побачив його уперше, у темряві, прийняв за живого.
«Торговка насінням» - єдина із ринкового ансамблю робота іншого автора, О. Купріянова. Кажуть, і у торговки, і з коня горобців регулярно крадуть.
Багато скульптур прикрашають Театр опери та балету, як саму будівлю, так і двір. Їх автора(-ів) не знаю.
«Опера».
«Балет».
«Стомлені балерини».
Ряд бронзових статуй з’явився і під цирком по завершенні його реконструкції у 2011 році. Скульптор С. Бондаренко.
Все продумано до найменших деталей. Он у півня навіть годинник є, щоб звірятись, коли кукурікати:)
Дівчата пускають віночки у одному із парків.
Одна з найстаріших скульптур Мінська, «Хлопчик із лебедем» 1833-34 років авторства Теодора Ернста Каліде. Правда, з тих пір неодноразово ламалась і відновлювалась.
Чи не найменш відомий пам’ятник, двірничці, бо стоїть у звичайному дворі звичайного спального району. Я і сам би не знайшов по другому разу, якби й захотів. Район площі Бангалор, мені здається.
Ну а тепер обіцяна найцікавіша вулиця. Щоб знайти її, треба пройти на південний схід від центру, обійти стадіон «Динамо», який зараз на реконструкції, і перетнути річку. Орієнтир - стіна пам’яті Віктора Цоя у сквері перед мостом.
За річкою ми потрапляємо у стару промзону. Більшість її заводів уже не діють, але деякі ще робочі, наприклад дріжджовий (ви одразу відчуєте це по запаху).
Вітаю - це вулиця Жовтнева (або Кастрычніцкая, якщо білоруською мовою).
Ми точно туди прийшли? Точно!
По-перше, 100-річні заводи для Мінська уже рідкість. По-друге, хоч і покинуті, вони тут не простоюють задарма, а перетворились на шикарну арт-галерею просто неба.
Першим впадає у вічі «піксельний» портрет графа Чапського, міського градоначальника у 1890-1901 роках.
Ну а далі тільки встигай клацати фотоапаратом.
Гусляр.
Хороводи погано видно за автомобілями.
Ось ця картина - найбільший шик, як на мене. В один кадр не влізе.
Маленьким стінам дістались картинки поменше.
За гранню всяких обмежень і здорового глузду, це ж чудово.
Зубр - один із символів Білорусі, тому він популярний персонаж.
Здебільшого закладені цеглою вікна (зі сторони Жовтневої) - іще одна добірка невеликих класних картин.
Цей космос мені варто було вмістити в один кадр.
Милота неймовірна:
Є і таке (Сервер с этой фотографией временно не доступен. Пожалуйста, зайдите позже).
Іще пару вікон:
Деякі будівлі не розмальовані, але прекрасні самі по собі.
Дорогою до метро був помічений іще один зубр, але уже скульптура.
Є і в інших куточках міста стріт-арт, треба тільки мати удачу його знайти. Птахи на березі Свіслочі:
Паровоз у спальному районі:
Словом, півтора дні для огляду такого міста виявилось критично мало. Із нашим життям не буду загадувати наперед, але якщо колись ще потраплю в Білорусь, продовження буде обов’язково. Тому, завершуючи останню, на даний момент, замітку про Мінськ, поставлю в кінці не одну крапку, а цілих три…
Скульптурне розмаїття столиці чи не найбільше має завдячувати митцю Володимиру Жбанову, на жаль, уже покійному. Починав він зі стандартних в принципі робіт: постаментів воїнам-інтернаціоналістам, героям Великої Вітчизняної і т. д. Але з кінця 90-х років вийшов за рамки класики, як і за рамки Мінська - творіння скульптора є у Бобруйську, Ліді, Гомелі, нашому Павлограді і інших містах.
Отже, прогуляємось по «жбанівським» місцям та іншим неординарним локаціям міста. У випадку, якщо автори скульптур інші, я зазначатиму це окремо.
Першою з’явилась «Незнайомка», вона ж «Мінчанка», у Михайлівському сквері біля вокзалу.
«Дівчинка з парасолькою» (там же) установлена в пам’ять про трагедію 1999 року на станції метро «Неміга». Тоді люди масово кинулись у підземелля, щоб сховатись від сильного граду, утворилась давка, у якій загинуло 53 людини, переважно молоді дівчата.
«Екіпаж» або «Губернаторська коляска» чекає мінського градоначальника під ратушею. Автори В. Жбанов, В. Завадський, Ю. Поляков, О. Тухто.
На площі Незалежності стоїть «Зодчий» - узагальнений пам’ятник архітекторам Мінська, установлений на 940-річчя міста.
«Ваги» - іще одна композиція у центрі, присвячена отриманню містом Магдебурзького права у 1499 році. Скульптор О. Прохоров.
Нетривіальний пам’ятник білоруському краєзнавцю, етнографу, художнику і астроному Язепу Дроздовичу. Скульптор І. Голубєв.
Багато цікавих робіт є за межами центру, без підготовки усі не знайдеш, тому я і пропустив немало, але і познаходив дещо. Одразу декілька скульптур Жбанова стоїть на площі перед Комаровським ринком.
«Дама з собачкою».
«Фотограф».
Гуси на фонтані.
«Кінь і горобець». Кінь особливо шикарний, коли я побачив його уперше, у темряві, прийняв за живого.
«Торговка насінням» - єдина із ринкового ансамблю робота іншого автора, О. Купріянова. Кажуть, і у торговки, і з коня горобців регулярно крадуть.
Багато скульптур прикрашають Театр опери та балету, як саму будівлю, так і двір. Їх автора(-ів) не знаю.
«Опера».
«Балет».
«Стомлені балерини».
Ряд бронзових статуй з’явився і під цирком по завершенні його реконструкції у 2011 році. Скульптор С. Бондаренко.
Все продумано до найменших деталей. Он у півня навіть годинник є, щоб звірятись, коли кукурікати:)
Дівчата пускають віночки у одному із парків.
Одна з найстаріших скульптур Мінська, «Хлопчик із лебедем» 1833-34 років авторства Теодора Ернста Каліде. Правда, з тих пір неодноразово ламалась і відновлювалась.
Чи не найменш відомий пам’ятник, двірничці, бо стоїть у звичайному дворі звичайного спального району. Я і сам би не знайшов по другому разу, якби й захотів. Район площі Бангалор, мені здається.
Ну а тепер обіцяна найцікавіша вулиця. Щоб знайти її, треба пройти на південний схід від центру, обійти стадіон «Динамо», який зараз на реконструкції, і перетнути річку. Орієнтир - стіна пам’яті Віктора Цоя у сквері перед мостом.
За річкою ми потрапляємо у стару промзону. Більшість її заводів уже не діють, але деякі ще робочі, наприклад дріжджовий (ви одразу відчуєте це по запаху).
Вітаю - це вулиця Жовтнева (або Кастрычніцкая, якщо білоруською мовою).
Ми точно туди прийшли? Точно!
По-перше, 100-річні заводи для Мінська уже рідкість. По-друге, хоч і покинуті, вони тут не простоюють задарма, а перетворились на шикарну арт-галерею просто неба.
Першим впадає у вічі «піксельний» портрет графа Чапського, міського градоначальника у 1890-1901 роках.
Ну а далі тільки встигай клацати фотоапаратом.
Гусляр.
Хороводи погано видно за автомобілями.
Ось ця картина - найбільший шик, як на мене. В один кадр не влізе.
Маленьким стінам дістались картинки поменше.
За гранню всяких обмежень і здорового глузду, це ж чудово.
Зубр - один із символів Білорусі, тому він популярний персонаж.
Здебільшого закладені цеглою вікна (зі сторони Жовтневої) - іще одна добірка невеликих класних картин.
Цей космос мені варто було вмістити в один кадр.
Милота неймовірна:
Є і таке (Сервер с этой фотографией временно не доступен. Пожалуйста, зайдите позже).
Іще пару вікон:
Деякі будівлі не розмальовані, але прекрасні самі по собі.
Дорогою до метро був помічений іще один зубр, але уже скульптура.
Є і в інших куточках міста стріт-арт, треба тільки мати удачу його знайти. Птахи на березі Свіслочі:
Паровоз у спальному районі:
Словом, півтора дні для огляду такого міста виявилось критично мало. Із нашим життям не буду загадувати наперед, але якщо колись ще потраплю в Білорусь, продовження буде обов’язково. Тому, завершуючи останню, на даний момент, замітку про Мінськ, поставлю в кінці не одну крапку, а цілих три…