Акатенанго/Фуего, частина 2. Нехай буде полум’я!
[Цей текст написаний до війни про подорож, яка відбулася до війни, ніяких правок у нього у зв'язку з поточними подіями я не вношу. Поки є можливість, викладаю як є, щоб на пару хвилин відволікти читачів від того, що коїться навколо, і відволіктися самому.]
У попередній частині я розказав про особливості підйому до базового табору на вулкані Акатенанго, із якого можна побачити виверження сусіднього Фуего, а тепер настав час кульмінації - подивитися на те саме виверження зблизька… а потім ще ближче. Довго рекламувати його не буду, скажу лиш, що це просто з величезним відривом найбільш охуєнне з усього, що я бачив за всі роки подорожей, і навіть не знаю, що у майбутньому зможе перевершити ці враження.
2. Акатенанго трохи вищий за Фуего (3976 проти 3763 м над рівнем моря), але базовий табір знаходиться нижче вершини, в районі 3600 метрів. Являє собою лише необхідний мінімум, кілька палаток в ряд та навіс із вогнищем. Різних організаторів підйому на вулкан немало, тому таких груп палаток по схилу розставлено теж відповідно. Жодного фото табору я так і не зробив, та й коли, якщо просто з нього видно Фуего. У нечасті хвилини спокою він здається, на перший погляд, звичайною горою.
3. Аж раптом чути хлопок, і з жерла просто в небо починає валити динамічний густий чорний дим:
4.
5. Навалює він досить регулярно, по разу на декілька хвилин, хоча найбільш ефектні й гучні вибухи можна чекати годину чи більше. І так вже багато років поспіль. У якийсь із моментів спокою кратер встиг обзавестися стильною шапочкою із хмаринки:
6.
7. Хмари, яких ми побоювалися, таки гуляли його схилами, іноді навіть закриваючи від нас Фуего повністю на кілька хвилин, але вцілому не завадили спостереженням за ним.
На всіх фото вище добре видно пологий північний схил, яким вулкан повернутий до нас. Туди лава точно не дістає, і на нього можна залізти - то максимально близьке до кратеру безпечне місце для спостереження за виверженням. І звісно, такого шансу ми упустити не могли.
Щоб дістатися виступу, потрібно подолати всього 1,7 км треку, але ж які то кілометри… Стежка здебільшого являє собою сипучку із вулканічного піску, в який провалюються ноги, і навіть спускатися нею важко. Спочатку потрібно зійти із Акатенанго в долину на 400 вертикальних метрів, а потім на 300 піднятися до того виступу. Так як це все більш ніж на 3000 м над рівнем моря, а в нас уже була втома від підйому на перший вулкан, то виявилося добряче важко, принаймні для мене.
8. Скоро за спиною буде видно рівний конус сплячого Акатенанго:
9. Табори з палатками - щось ледь помітне рябеньке між деревами.
10. А по ліву руку поступово відкривається панорама з вулканом Агуа (3760 м, тобто нижчий за Акатенанго, але здається куди масивнішим).
11. Завдяки розмірам видно його звідусіль, ця громадина добре мені примелькалася за дві доби. І завжди вона виглядала дуже красиво, але саме тоді, з Фуего, - просто фантастично, явивши себе у ролі своєрідного корабля, що пливе понад хмарами:
12.
13. Часу на відпочинок майже не було, так як мали встигнути на кряж засвітла. До точки призначення прийшли якраз на захід сонця, і то було щось:
14.
15.
16. Причому не лише у західному напрямку, а тупо скрізь. Це ж просто хмари навкруги, але які вони там неймовірні!
17.
18.
19. І звісно, його величність Фуего. Із того виступу до кратеру близько одного кілометру по прямій, і то зовсім інший рівень емоцій.
20.
21. Люди на кряжі:
22. Наробивши купу фото і відео, вже потім розібрався, що більшість із них нікуди не годяться. Зважаючи на сутінки, сильний вітер, але найбільше через переповнення емоцій, значну частину я просто розмазав. Та якось навіть байдуже, коли бачив це все на місці, а зі спогадів таке точно нікуди не подінеться.
23.
24. І пару відосів. Вибачте оператора за криві руки, знімати відео він точно не вміє.
25. Також чим темніше, тим помітніше стає, що те все діло ще й розпечене до червоного:
26. Шалений холодний вітер і настання ночі змусили нас забиратися назад. Скоро вдалині засвітилися вогні столичної агломерації:
27.
28. Та повний місяць.
29. Уже з табору, зігріваючись чаєм і не тільки, можна було подивитися нічне виверження. Шкода, що моя техніка на такій відстані майже не витягує, та сумарно з горем попалам щось вийшло. Телефон затащив відосик:
30. А фотоапарат спромігся на таке:
31.
Втомлені і з чистою совістю ми розійшлися по палатках на ночівлю, яка мала бути недовгою - адже зранку чекав останній ривок, на вершину Акатенанго.
У попередній частині я розказав про особливості підйому до базового табору на вулкані Акатенанго, із якого можна побачити виверження сусіднього Фуего, а тепер настав час кульмінації - подивитися на те саме виверження зблизька… а потім ще ближче. Довго рекламувати його не буду, скажу лиш, що це просто з величезним відривом найбільш охуєнне з усього, що я бачив за всі роки подорожей, і навіть не знаю, що у майбутньому зможе перевершити ці враження.
2. Акатенанго трохи вищий за Фуего (3976 проти 3763 м над рівнем моря), але базовий табір знаходиться нижче вершини, в районі 3600 метрів. Являє собою лише необхідний мінімум, кілька палаток в ряд та навіс із вогнищем. Різних організаторів підйому на вулкан немало, тому таких груп палаток по схилу розставлено теж відповідно. Жодного фото табору я так і не зробив, та й коли, якщо просто з нього видно Фуего. У нечасті хвилини спокою він здається, на перший погляд, звичайною горою.
3. Аж раптом чути хлопок, і з жерла просто в небо починає валити динамічний густий чорний дим:
4.
5. Навалює він досить регулярно, по разу на декілька хвилин, хоча найбільш ефектні й гучні вибухи можна чекати годину чи більше. І так вже багато років поспіль. У якийсь із моментів спокою кратер встиг обзавестися стильною шапочкою із хмаринки:
6.
7. Хмари, яких ми побоювалися, таки гуляли його схилами, іноді навіть закриваючи від нас Фуего повністю на кілька хвилин, але вцілому не завадили спостереженням за ним.
На всіх фото вище добре видно пологий північний схил, яким вулкан повернутий до нас. Туди лава точно не дістає, і на нього можна залізти - то максимально близьке до кратеру безпечне місце для спостереження за виверженням. І звісно, такого шансу ми упустити не могли.
Щоб дістатися виступу, потрібно подолати всього 1,7 км треку, але ж які то кілометри… Стежка здебільшого являє собою сипучку із вулканічного піску, в який провалюються ноги, і навіть спускатися нею важко. Спочатку потрібно зійти із Акатенанго в долину на 400 вертикальних метрів, а потім на 300 піднятися до того виступу. Так як це все більш ніж на 3000 м над рівнем моря, а в нас уже була втома від підйому на перший вулкан, то виявилося добряче важко, принаймні для мене.
8. Скоро за спиною буде видно рівний конус сплячого Акатенанго:
9. Табори з палатками - щось ледь помітне рябеньке між деревами.
10. А по ліву руку поступово відкривається панорама з вулканом Агуа (3760 м, тобто нижчий за Акатенанго, але здається куди масивнішим).
11. Завдяки розмірам видно його звідусіль, ця громадина добре мені примелькалася за дві доби. І завжди вона виглядала дуже красиво, але саме тоді, з Фуего, - просто фантастично, явивши себе у ролі своєрідного корабля, що пливе понад хмарами:
12.
13. Часу на відпочинок майже не було, так як мали встигнути на кряж засвітла. До точки призначення прийшли якраз на захід сонця, і то було щось:
14.
15.
16. Причому не лише у західному напрямку, а тупо скрізь. Це ж просто хмари навкруги, але які вони там неймовірні!
17.
18.
19. І звісно, його величність Фуего. Із того виступу до кратеру близько одного кілометру по прямій, і то зовсім інший рівень емоцій.
20.
21. Люди на кряжі:
22. Наробивши купу фото і відео, вже потім розібрався, що більшість із них нікуди не годяться. Зважаючи на сутінки, сильний вітер, але найбільше через переповнення емоцій, значну частину я просто розмазав. Та якось навіть байдуже, коли бачив це все на місці, а зі спогадів таке точно нікуди не подінеться.
23.
24. І пару відосів. Вибачте оператора за криві руки, знімати відео він точно не вміє.
Click to view25. Також чим темніше, тим помітніше стає, що те все діло ще й розпечене до червоного:
26. Шалений холодний вітер і настання ночі змусили нас забиратися назад. Скоро вдалині засвітилися вогні столичної агломерації:
27.
28. Та повний місяць.
29. Уже з табору, зігріваючись чаєм і не тільки, можна було подивитися нічне виверження. Шкода, що моя техніка на такій відстані майже не витягує, та сумарно з горем попалам щось вийшло. Телефон затащив відосик:
30. А фотоапарат спромігся на таке:
31.
Втомлені і з чистою совістю ми розійшлися по палатках на ночівлю, яка мала бути недовгою - адже зранку чекав останній ривок, на вершину Акатенанго.