Королевський королівський замок
Якщо доля колись занесе вас у Виноградів, а там і на руїни замку Канків, слід пам’ятати, що його огляд зручно поєднати з відвідуванням іще одного замку в сусідньому Королево, що на вісім кілометрів східніше. Дві твердині мали багато спільного протягом своєї історії, обидві були форпостами на соляному шляху, обидві давно перетворилися на руїни, зокрема Королевський - з 1672 року. Тим не менш, після стількох віків забуття там досі є на що подивитися.
2. Королево - не село, а немале смт з майже 10 тис. мешканців. Свою назву отримало не просто так, а тому що дійсно виросло навкруги мисливського будинку короля Іштвана V і називалося Киральгаза, що з угорської перекладається як «дім короля». Замок з’явився в кінці 13 ст. і в історію увійшов під назвою Нялаб. Його руїни видно просто з вулиць над дахами хатинок:
3. Не обійти увагу велику концентрацію церков, архітектурою не дуже звичних для України по інший бік Карпат.
4.
5. Скульптура дядька з мішками солі точно така, як і у Виноградові, тільки там стоїть безпосередньо на замчищі, а в Королево - перед стежкою, що веде на пагорб.
6.
7. Опинившись нагорі, спершу побачимо відновлену в 1993 церкву, в основі якої попередниця 1530 року.
8.
9. Із вулиць видно килевидну вежу, якою твердиня була повернута на південь. Зблизька роздивлятися її незручно, заважають хащі й сонце.
10. Майже за вежею починається обрив, тому із «міської» сторони її можна вмістити в кадр хіба якось так:
11. Зате від неї видно багато краси навкруги.
12. Центральна частина містечка.
13. Велика церква з кадру №3:
14. Гори від Королево ніби й далеко, але на місці так не скажеш.
15.
16. Церква майже як мечеть:
17. Довжелезний залізничний міст через Тису. Поруч трохи видно кар’єр, у якому ніби як виявили чи не найдавнішу стоянку людей на території Європи (ой, обережно треба з цими най-най…). Втім, я все одно про це не знав на той момент.
18. Сама Тиса:
19. Майже кальварія, як десь у тих ваших Європах. Така церква куди симпатичніша, ніж напівмечеть.
20. На протилежній від килевидної вежі частині замчища руїн трішки більше. Правда, стежка до них майже потонула в хащах, але так-сяк пробратися можна:
21.
22.
23. Також з видами навкруги, на долини, гори та села.
24.
25.
26. Та із усюдисущою Тисою.
27.
28. Окрім замку, по самому містечку можна поблукати в пошуках кількох історичних храмів. Костьол Святих Апостолів Петра і Павла (1778):
29. Церква Вознесіння Господнього (1865):
30. Навіть вдалося клацнути з порога інтер’єр.
31. Сучасний храм, примітний шедевральними хрестами:
32.
33. Щось старе біля вокзалу:
34. Королево - залізничне селище, тут зупиняється один далекий поїзд і стартують дизелі в двох напрямках, одним із них я якраз і повернувся у Виноградів. Так і не знайшов клуб залізничників, колишню синагогу, що логічно було б її шукати десь поблизу. Зрештою добре, що вчасно здався і сів у вагон - на противагу більшості потягів, що запізнюються всюди і скрізь, цей вирішив стартувати ледь не за десять хвилин раніше графіку.
2. Королево - не село, а немале смт з майже 10 тис. мешканців. Свою назву отримало не просто так, а тому що дійсно виросло навкруги мисливського будинку короля Іштвана V і називалося Киральгаза, що з угорської перекладається як «дім короля». Замок з’явився в кінці 13 ст. і в історію увійшов під назвою Нялаб. Його руїни видно просто з вулиць над дахами хатинок:
3. Не обійти увагу велику концентрацію церков, архітектурою не дуже звичних для України по інший бік Карпат.
4.
5. Скульптура дядька з мішками солі точно така, як і у Виноградові, тільки там стоїть безпосередньо на замчищі, а в Королево - перед стежкою, що веде на пагорб.
6.
7. Опинившись нагорі, спершу побачимо відновлену в 1993 церкву, в основі якої попередниця 1530 року.
8.
9. Із вулиць видно килевидну вежу, якою твердиня була повернута на південь. Зблизька роздивлятися її незручно, заважають хащі й сонце.
10. Майже за вежею починається обрив, тому із «міської» сторони її можна вмістити в кадр хіба якось так:
11. Зате від неї видно багато краси навкруги.
12. Центральна частина містечка.
13. Велика церква з кадру №3:
14. Гори від Королево ніби й далеко, але на місці так не скажеш.
15.
16. Церква майже як мечеть:
17. Довжелезний залізничний міст через Тису. Поруч трохи видно кар’єр, у якому ніби як виявили чи не найдавнішу стоянку людей на території Європи (ой, обережно треба з цими най-най…). Втім, я все одно про це не знав на той момент.
18. Сама Тиса:
19. Майже кальварія, як десь у тих ваших Європах. Така церква куди симпатичніша, ніж напівмечеть.
20. На протилежній від килевидної вежі частині замчища руїн трішки більше. Правда, стежка до них майже потонула в хащах, але так-сяк пробратися можна:
21.
22.
23. Також з видами навкруги, на долини, гори та села.
24.
25.
26. Та із усюдисущою Тисою.
27.
28. Окрім замку, по самому містечку можна поблукати в пошуках кількох історичних храмів. Костьол Святих Апостолів Петра і Павла (1778):
29. Церква Вознесіння Господнього (1865):
30. Навіть вдалося клацнути з порога інтер’єр.
31. Сучасний храм, примітний шедевральними хрестами:
32.
33. Щось старе біля вокзалу:
34. Королево - залізничне селище, тут зупиняється один далекий поїзд і стартують дизелі в двох напрямках, одним із них я якраз і повернувся у Виноградів. Так і не знайшов клуб залізничників, колишню синагогу, що логічно було б її шукати десь поблизу. Зрештою добре, що вчасно здався і сів у вагон - на противагу більшості потягів, що запізнюються всюди і скрізь, цей вирішив стартувати ледь не за десять хвилин раніше графіку.