Місто тиші
Фортецю на цьому місці заснували ще фінікійці у 8 столітті до нашої ери і назвали її Малет. Вважається, що у дещо видозміненому варіанті саме це слово дало з часом назву всьому острову Мальта. Сам же Малет довгі віки був його столицею, а з початком арабського господарювання в 11 ст. отримав ім’я Мдіна, яке носить і зараз.
У давнину, коли захист від морських розбійників був більш ніж актуальним, розташування головного міста на узвишші якнайдалі від узбережжя виглядало цілком логічним. Та часи змінювалися, столиця переїхала у Валлетту, а Мдіна почала занепадати і зменшуватися.
1. Все, що залишилося від неї на сьогодні, вміщується у межах фортечних стін, площею близько десяти гектарів. Тут досі мешкають люди, усього-то близько 250 чоловік, переважно нащадки місцевої аристократії. Тим не менш, за доброю мальтійською традицією Мдіна має статус міста, хоча фактично є фортечним доповненням сусіднього Рабату.
2. Прибувши на місце, спочатку пішов по зовнішньому периметру, шукати точку, звідки фортецю буде видно повністю. Масштаби стін і бастіонів вражають:
3. А навкруги гарно:
4. У північному напрямку до краю острова кілометрів дев’ять і він звідси прострілюється поглядом весь. Хоча Мальта і значно більша за Гозо, але в планетарному масштабі все одно крихітна.
5. На горизонті найпростіше угадується місто Моста, завдяки куполу собору-ротонди. А дорога до видової точки, яку собі намітив, іде неочікувано вниз.
6. І звідти таки добре видно весь розмах міста-фортеці, хай і проти сонця.
7. Через Грецькі ворота (а всього там лиш три входи) заскакую всередину і одразу потрапляю в казку глухих покручених вуличок. Можливо, то й не середньовіччя, але років хоча б по чотириста ці стіни уже мають.
8.
9. У будинків Мдіни немає номерів, тільки назви. Ну і ручки-колотушки традиційно звертають на себе увагу.
10.
11. Заскочив у одну із церков.
12.
13. Із фасаду її й не зняти толком, максимум вхід.
14. Друга церква на ширшій вулиці:
15. За рік Мдіну відвідує близько 750 тисяч туристів, але більшість їх товчеться по основній осі міста, на яку нанизані попсові цікавинки.
16. Тут в принципі також все мило.
17. Крайня північна точка - бастіонна площа, звідки відкриваються краєвиди на добрий такий шмат Мальти.
18. Собор Мости домінує одразу над декількома містами:
19. Туди я не їздив, то розкажу принагідно зараз. Базиліка Успіння Богородиці (1871) має один з найбільших куполів у Європі та світі. В 1942 році в неї влучила бомба, пробила дах, впала у переповнену залу… і не підірвалася.
20. Тут на передньому плані малоповерхова Біркіркара, а над морем стирчать хмарочоси Сліми і Сент-Джуліанса. Узагалі звідси якнайкраще видно, наскільки суцільна головна агломерація Мальти, яка складається в реальності з десятків міст та сіл:
21. Забудова парадних вулиць:
22.
23. На авто в’їжджати у місто можна тільки місцевим.
24. Ледачих туристів катають у бричках, ще й візники колоритні:
25. Головним храмом середмістя є кафедральний собор св. Павла 1702 року (збудований на місці старішого, зруйнованого землетрусом). Чим особливий саме цей апостол для Мальти, розкажу в наступній частині. Всередині торжество барокового убранства і поховання лицарів тупо в стінах і підлозі, але вхід шість євро, то шість євро. Разом із собором я проігнорував і всі музеї Мдіни докупи. Якось поїздки Україною відучили звертати на них увагу.
26. Поступово пробираюсь до виходу.
27.
28.
29. Найпопулярнішими сувенірами звідси будуть вироби зі скла, можна і дверну колотушку прикупити.
30. Заходити через якісь задвірки, а виходити через головні ворота (вони так і називаються, Головні) - для мене уже більше, ніж традиція.
31. Втім, навіть там не завжди хаос і затори з людей-бричок, а буває й тихо:
32. Замість колишнього фортечного рову внизу тепер прогулянкова зона та пам’ятник-куб не знаю кому.
33.
Та час переходити до сусіднього Рабату. Спочатку думав втулити його в одну замітку із Мдіною, але оскільки зараз поспішати очевидно нікуди, розкажу про нього іншим разом.
У давнину, коли захист від морських розбійників був більш ніж актуальним, розташування головного міста на узвишші якнайдалі від узбережжя виглядало цілком логічним. Та часи змінювалися, столиця переїхала у Валлетту, а Мдіна почала занепадати і зменшуватися.
1. Все, що залишилося від неї на сьогодні, вміщується у межах фортечних стін, площею близько десяти гектарів. Тут досі мешкають люди, усього-то близько 250 чоловік, переважно нащадки місцевої аристократії. Тим не менш, за доброю мальтійською традицією Мдіна має статус міста, хоча фактично є фортечним доповненням сусіднього Рабату.
2. Прибувши на місце, спочатку пішов по зовнішньому периметру, шукати точку, звідки фортецю буде видно повністю. Масштаби стін і бастіонів вражають:
3. А навкруги гарно:
4. У північному напрямку до краю острова кілометрів дев’ять і він звідси прострілюється поглядом весь. Хоча Мальта і значно більша за Гозо, але в планетарному масштабі все одно крихітна.
5. На горизонті найпростіше угадується місто Моста, завдяки куполу собору-ротонди. А дорога до видової точки, яку собі намітив, іде неочікувано вниз.
6. І звідти таки добре видно весь розмах міста-фортеці, хай і проти сонця.
7. Через Грецькі ворота (а всього там лиш три входи) заскакую всередину і одразу потрапляю в казку глухих покручених вуличок. Можливо, то й не середньовіччя, але років хоча б по чотириста ці стіни уже мають.
8.
9. У будинків Мдіни немає номерів, тільки назви. Ну і ручки-колотушки традиційно звертають на себе увагу.
10.
11. Заскочив у одну із церков.
12.
13. Із фасаду її й не зняти толком, максимум вхід.
14. Друга церква на ширшій вулиці:
15. За рік Мдіну відвідує близько 750 тисяч туристів, але більшість їх товчеться по основній осі міста, на яку нанизані попсові цікавинки.
16. Тут в принципі також все мило.
17. Крайня північна точка - бастіонна площа, звідки відкриваються краєвиди на добрий такий шмат Мальти.
18. Собор Мости домінує одразу над декількома містами:
19. Туди я не їздив, то розкажу принагідно зараз. Базиліка Успіння Богородиці (1871) має один з найбільших куполів у Європі та світі. В 1942 році в неї влучила бомба, пробила дах, впала у переповнену залу… і не підірвалася.
20. Тут на передньому плані малоповерхова Біркіркара, а над морем стирчать хмарочоси Сліми і Сент-Джуліанса. Узагалі звідси якнайкраще видно, наскільки суцільна головна агломерація Мальти, яка складається в реальності з десятків міст та сіл:
21. Забудова парадних вулиць:
22.
23. На авто в’їжджати у місто можна тільки місцевим.
24. Ледачих туристів катають у бричках, ще й візники колоритні:
25. Головним храмом середмістя є кафедральний собор св. Павла 1702 року (збудований на місці старішого, зруйнованого землетрусом). Чим особливий саме цей апостол для Мальти, розкажу в наступній частині. Всередині торжество барокового убранства і поховання лицарів тупо в стінах і підлозі, але вхід шість євро, то шість євро. Разом із собором я проігнорував і всі музеї Мдіни докупи. Якось поїздки Україною відучили звертати на них увагу.
26. Поступово пробираюсь до виходу.
27.
28.
29. Найпопулярнішими сувенірами звідси будуть вироби зі скла, можна і дверну колотушку прикупити.
30. Заходити через якісь задвірки, а виходити через головні ворота (вони так і називаються, Головні) - для мене уже більше, ніж традиція.
31. Втім, навіть там не завжди хаос і затори з людей-бричок, а буває й тихо:
32. Замість колишнього фортечного рову внизу тепер прогулянкова зона та пам’ятник-куб не знаю кому.
33.
Та час переходити до сусіднього Рабату. Спочатку думав втулити його в одну замітку із Мдіною, але оскільки зараз поспішати очевидно нікуди, розкажу про нього іншим разом.