Біркіркара - найбільше місто Мальти
Майже на півдорозі між сучасною та стародавньою столицями Мальти, Валлеттою та Мдіною, лежить Біркіркара - найбільше місто цієї країни і єдине, де мешкає більше 20 тис. чоловік. Хоча туристичний потік повз нього проходить значний, мало хто робить тут зупинку. А дарма.
1.
2. З-поміж іншого, на тлі кам’янистого пустельного острову Біркіркара виділяється як місто парків. Один із них знаходиться просто поруч із автобусним хабом, з нього і почнемо. Тут можна знайти залишки такої екзотики, як мальтійська залізниця.
3. Заклали її британці у 1883 році. Одноколійна гілка довжиною 11 км і з набором висоти 150 метрів з’єднувала між собою Валлетту, Мдіну та з десяток станцій між ними. В один бік цю відстань поїзд проходив за 25-30 хвилин.
4. Втім, скоро стало очевидно, що на таких малих ділянках автобуси ефективніші. Залізницю закрили в 1931 році, майже все її господарство розібрали. Лишили один вагон третього класу на пам’ять, та за збігом обставин вижили дві чи три станційні будівлі, одна з яких якраз ось:
5. Хоча вокзал насправді давно ніякий не вокзал, написи збереглися.
6. Той самий єдиний вагончик потерпав від вандалів, тому його накрили пластиковою коробкою, через яку нічого й не роздивишся толком. Планується в перспективі на його базі створити музей.
7. Поки що ж це просто парк. Кілька останніх збережених метрів залізничної колії охороняють біркіркарські бойові кошаки.
8. Своєю мімімішністю валять двоногих наповал.
9.
10.
11. Іноді доводиться навіть конкурувати за таке право.
12. Поруч із парком знаходиться церква св. Марії 1615-79 років будівництва, одна із найстаріших на Мальті. Що не завадило їй простоювати без діла і руйнуватися з кінця 18 ст. майже до наших днів. Служби відновились лише в 2005 році, реставрація, видно, ще триває. Принаймні купол не завадив би.
13. Чого варте тільки оздоблення над порталом:
14. Біркіркара є одним із основних транспортних вузлів острова, тому на головних її вулицях домінують автомобілі. Вулиці незатишні, але з виду ну дуже мальтійські. А мережива дротів прямо наші-рідні.
15.
16.
17.
18. Втім, є і тихі закапелки.
19.
На півдні міста фрагментами зберігся акведук 17 ст., закладений лицарями ордену св. Іоанна (в російських перекладах чомусь пишуть, що він давньоримський). Але я його взагалі ганебно провтикав.
20. Зате досхочу надивився периферійних вуличок, вони куди приємніші за основні магістралі.
21.
22. Пішов до того шпиля:
23. …який знаменує собою футуристичну церкву св. Терези 1960-х років.
24.
25. Санктуарій при церкві:
26. Покинувши Валлетту на поталу туристам, Біркіркару мальтійці приберегли для себе. Тут мешкає багато місцевих політиків та знаменитостей. І вілли нічого такі:
27.
28. На західному краю, на стику з містами Лія і Аттард (фіг там розбереш, де яке починається і закінчується) знаходиться сад Сан-Антон. Як для Мальти, він просто гігантських розмірів, метрів 200 на 300 десь.
29. Годинник до криворізького за пишністю не дотягне.
30. А так там зелень, краса та благодать.
31.
32.
33. І живність, якої так мало зустрічаєш по всій країні. Птаство звикло до людей і майже не боїться.
34.
35. Яка б не була скупа міміка у черепах, а видно, що вони там ловлять кайф.
36.
37. На західному краю парку знаходиться палац Сан-Антон (збудований у 1600-25 рр.), зараз виконує роль резиденції президента Мальти. Він (і частинка парку позаду) закритий для сторонніх, і його можна роздивитися тільки з одного фасаду.
38.
1.
2. З-поміж іншого, на тлі кам’янистого пустельного острову Біркіркара виділяється як місто парків. Один із них знаходиться просто поруч із автобусним хабом, з нього і почнемо. Тут можна знайти залишки такої екзотики, як мальтійська залізниця.
3. Заклали її британці у 1883 році. Одноколійна гілка довжиною 11 км і з набором висоти 150 метрів з’єднувала між собою Валлетту, Мдіну та з десяток станцій між ними. В один бік цю відстань поїзд проходив за 25-30 хвилин.
4. Втім, скоро стало очевидно, що на таких малих ділянках автобуси ефективніші. Залізницю закрили в 1931 році, майже все її господарство розібрали. Лишили один вагон третього класу на пам’ять, та за збігом обставин вижили дві чи три станційні будівлі, одна з яких якраз ось:
5. Хоча вокзал насправді давно ніякий не вокзал, написи збереглися.
6. Той самий єдиний вагончик потерпав від вандалів, тому його накрили пластиковою коробкою, через яку нічого й не роздивишся толком. Планується в перспективі на його базі створити музей.
7. Поки що ж це просто парк. Кілька останніх збережених метрів залізничної колії охороняють біркіркарські бойові кошаки.
8. Своєю мімімішністю валять двоногих наповал.
9.
10.
11. Іноді доводиться навіть конкурувати за таке право.
12. Поруч із парком знаходиться церква св. Марії 1615-79 років будівництва, одна із найстаріших на Мальті. Що не завадило їй простоювати без діла і руйнуватися з кінця 18 ст. майже до наших днів. Служби відновились лише в 2005 році, реставрація, видно, ще триває. Принаймні купол не завадив би.
13. Чого варте тільки оздоблення над порталом:
14. Біркіркара є одним із основних транспортних вузлів острова, тому на головних її вулицях домінують автомобілі. Вулиці незатишні, але з виду ну дуже мальтійські. А мережива дротів прямо наші-рідні.
15.
16.
17.
18. Втім, є і тихі закапелки.
19.
На півдні міста фрагментами зберігся акведук 17 ст., закладений лицарями ордену св. Іоанна (в російських перекладах чомусь пишуть, що він давньоримський). Але я його взагалі ганебно провтикав.
20. Зате досхочу надивився периферійних вуличок, вони куди приємніші за основні магістралі.
21.
22. Пішов до того шпиля:
23. …який знаменує собою футуристичну церкву св. Терези 1960-х років.
24.
25. Санктуарій при церкві:
26. Покинувши Валлетту на поталу туристам, Біркіркару мальтійці приберегли для себе. Тут мешкає багато місцевих політиків та знаменитостей. І вілли нічого такі:
27.
28. На західному краю, на стику з містами Лія і Аттард (фіг там розбереш, де яке починається і закінчується) знаходиться сад Сан-Антон. Як для Мальти, він просто гігантських розмірів, метрів 200 на 300 десь.
29. Годинник до криворізького за пишністю не дотягне.
30. А так там зелень, краса та благодать.
31.
32.
33. І живність, якої так мало зустрічаєш по всій країні. Птаство звикло до людей і майже не боїться.
34.
35. Яка б не була скупа міміка у черепах, а видно, що вони там ловлять кайф.
36.
37. На західному краю парку знаходиться палац Сан-Антон (збудований у 1600-25 рр.), зараз виконує роль резиденції президента Мальти. Він (і частинка парку позаду) закритий для сторонніх, і його можна роздивитися тільки з одного фасаду.
38.