Любляна, ч. 2. Супроти натовпу
Відстрілявшись по найпопулярнішим місцям словенської столиці (яка для українців поки все одно маловідома, як і Словенія вцілому), покажу трохи альтернативних локацій. Насправді там все дуже поруч і легко проходиться за неповний день; навіть муніципальним транспортом не довелось користуватись, от наскільки «величезне» найбільше місто країни…
1. І почнемо із рвані.
2. За один кілометр від середмістя (або ще менше від вокзалів) знаходиться така собі вулиця Метелкова. Раніше на ній знаходилась тюрма та військові об’єкти, словом, місце життєрадісне і лояльне до людей. Коли то все виїхало, утворену порожнечу заполонила молодь і альтернативні митці, перетворивши колишні казарми на сучасний арт-центр.
3. Хоча як на мене, здебільшого в них вийшла якась хаотична срань, а не мистецтво.
4. Але народу подобається, ходять, фоткають.
5. Деякі картини все ж зачепили.
6.
7.
8. От за що точно треба стерилізувати, то за теги й інші крокозябли. Хай і Європа, цивілізація, а бидла в Любляні вистачає, що за ними не встигають зафарбовувати.
9. Церква Святого Серця. Обожнюю неоготику.
10. Стара електростанція використовується як драматичний театр, якщо вірити гуглу.
11. Наступна цікава локація - райони на південь від центру та замку (на Вікімапії підписані як Prule та Krakovo). Якщо підійматись на замок краще фунікулером, то спускатись - на своїх двох. Та й гарно там по дорозі.
12. Атмосфера кварталів внизу нічим не поступається попсовій старувці, а от натовпів немає, та й просто людей майже немає.
13.
14. Оформлення під’їзду:
15. Можна було зазирнути. Логічно, що всередині він розписаний так само авангардно:
16.
17. Вулички дуже класні:
18.
19. Навіть незважаючи на назви:
20. Задвірки національного архіву:
21.
22. Церква св. Якоба:
23. Також рекомендую вулички, що розходяться від фонтану Геркулеса (Gornji trg, Stari trg, Levstikov trg). Тут до архітектури додаються кафешки з менш здичавілими цінами, ніж у «центральному» центрі.
24. І обов’язково пройтися далі на південь понад Любляницею. З видами на замок чи без, там чарівно.
25.
26. Градецький міст:
27.
28. А тут оп, і піраміда.
29. І міст через криницю пірамідами прикрашений. Дивно…
30. Церква Івана Хрестителя:
31. Парламент. Робота архітектора Йожефа Плечніка, як і міст з пірамідками, до речі.
32. Прямо срамота якась, як для парламенту (сарказм).
33. Інші скульптури й малюнки навкруги (срамота також зустрічається):
34.
35.
36.
37. Потім мене це все замахало, тому вирішив телепортуватись в Одесу.
38. Звісно ж ні, але схожість вражаюча! Опера Любляни років на п’ять молодша за одеську, і архітектори різні. Хм…
39.
40. Краєзнавчий музей:
41. На підході до парку Тіволі зосереджено чимало симпатичних вілл.
42. Цю облюбувало посольство США. Великий брат стежить, он скільки камер:
Далі сам парк, найбільший у Любляні. Я передбачив, що на той момент мої ноги будуть уже всьо, і заздалегідь подбав, щоб узяти в оренду велосипед. Наперед зареєструвався в одному з міських прокатів, де реєстрація коштує 1 євро, а перша година безкоштовна (резонно вирішивши, що мені години більш ніж вистачить).
43. Тільки відвик, що муніципальний велик - зовсім не то, що свій. З цим скрипучим важким чудовиськом більше мучився, ніж їздив.
44. А парк класний. Якби не хмарочоси на горизонті, навіть не віриться, що ти у великому місті.
45. По ставку плавають та буквально бігають мешканці:
46.
47.
48. А от палац із гордою назвою Grad Tivoli виявився ні про що.
49. Хіба що собакени обабіч сходів:
50. Дотягнув до точки прокату по той бік парку, де нарешті позбувся скрипучого чудовиська. Там знайшов церкву св. Варфоломея в дуже симпатичному мені стилі з непотинькованого каменю. Схоже, недіюча.
51. Ще декілька кадрів із різних місць. Якийсь словенський гумор (переклав гуглом, та все одно нічого не зрозумів):
52. Словенська соціальна реклама.
53. Привіт, друже бобер! (чи що ти таке)
54. Кнопка для перезапуску світу.
1. І почнемо із рвані.
2. За один кілометр від середмістя (або ще менше від вокзалів) знаходиться така собі вулиця Метелкова. Раніше на ній знаходилась тюрма та військові об’єкти, словом, місце життєрадісне і лояльне до людей. Коли то все виїхало, утворену порожнечу заполонила молодь і альтернативні митці, перетворивши колишні казарми на сучасний арт-центр.
3. Хоча як на мене, здебільшого в них вийшла якась хаотична срань, а не мистецтво.
4. Але народу подобається, ходять, фоткають.
5. Деякі картини все ж зачепили.
6.
7.
8. От за що точно треба стерилізувати, то за теги й інші крокозябли. Хай і Європа, цивілізація, а бидла в Любляні вистачає, що за ними не встигають зафарбовувати.
9. Церква Святого Серця. Обожнюю неоготику.
10. Стара електростанція використовується як драматичний театр, якщо вірити гуглу.
11. Наступна цікава локація - райони на південь від центру та замку (на Вікімапії підписані як Prule та Krakovo). Якщо підійматись на замок краще фунікулером, то спускатись - на своїх двох. Та й гарно там по дорозі.
12. Атмосфера кварталів внизу нічим не поступається попсовій старувці, а от натовпів немає, та й просто людей майже немає.
13.
14. Оформлення під’їзду:
15. Можна було зазирнути. Логічно, що всередині він розписаний так само авангардно:
16.
17. Вулички дуже класні:
18.
19. Навіть незважаючи на назви:
20. Задвірки національного архіву:
21.
22. Церква св. Якоба:
23. Також рекомендую вулички, що розходяться від фонтану Геркулеса (Gornji trg, Stari trg, Levstikov trg). Тут до архітектури додаються кафешки з менш здичавілими цінами, ніж у «центральному» центрі.
24. І обов’язково пройтися далі на південь понад Любляницею. З видами на замок чи без, там чарівно.
25.
26. Градецький міст:
27.
28. А тут оп, і піраміда.
29. І міст через криницю пірамідами прикрашений. Дивно…
30. Церква Івана Хрестителя:
31. Парламент. Робота архітектора Йожефа Плечніка, як і міст з пірамідками, до речі.
32. Прямо срамота якась, як для парламенту (сарказм).
33. Інші скульптури й малюнки навкруги (срамота також зустрічається):
34.
35.
36.
37. Потім мене це все замахало, тому вирішив телепортуватись в Одесу.
38. Звісно ж ні, але схожість вражаюча! Опера Любляни років на п’ять молодша за одеську, і архітектори різні. Хм…
39.
40. Краєзнавчий музей:
41. На підході до парку Тіволі зосереджено чимало симпатичних вілл.
42. Цю облюбувало посольство США. Великий брат стежить, он скільки камер:
Далі сам парк, найбільший у Любляні. Я передбачив, що на той момент мої ноги будуть уже всьо, і заздалегідь подбав, щоб узяти в оренду велосипед. Наперед зареєструвався в одному з міських прокатів, де реєстрація коштує 1 євро, а перша година безкоштовна (резонно вирішивши, що мені години більш ніж вистачить).
43. Тільки відвик, що муніципальний велик - зовсім не то, що свій. З цим скрипучим важким чудовиськом більше мучився, ніж їздив.
44. А парк класний. Якби не хмарочоси на горизонті, навіть не віриться, що ти у великому місті.
45. По ставку плавають та буквально бігають мешканці:
46.
47.
48. А от палац із гордою назвою Grad Tivoli виявився ні про що.
49. Хіба що собакени обабіч сходів:
50. Дотягнув до точки прокату по той бік парку, де нарешті позбувся скрипучого чудовиська. Там знайшов церкву св. Варфоломея в дуже симпатичному мені стилі з непотинькованого каменю. Схоже, недіюча.
51. Ще декілька кадрів із різних місць. Якийсь словенський гумор (переклав гуглом, та все одно нічого не зрозумів):
52. Словенська соціальна реклама.
53. Привіт, друже бобер! (чи що ти таке)
54. Кнопка для перезапуску світу.