Сливницький град. Забутий палац не без москальського сліду
Під час своєї першої (і поки єдиної) подорожі до Словенії мені хотілося побачити не тільки відомі-популярні місця, а й знайти щось таке, про що мало хто чув. І знайшов. Принаймні в українському та російському сегменті інтернету про цю пам’ятку нічого, але підозрюю, навіть не всі словенці в курсі.
1.
Ще на етапі підготовки, «мандруючи» по гугл-карті, звернув увагу на красиву занедбану неоготичну споруду недалеко від Марібора, підписану як Grad Slivnica. Знаходиться вона в селі Сливниця-при-Марібору. Зручного маршруту автобусами не зміг підібрати, але ж є залізниця. За 2 км від маєтку розташована станція Орєхова Вас («горіхове село», себто), на якій спиняються денні приміські поїзди.
2. Доїхав, пішов до палацу. Два села розділені між собою автобаном, зліва видно сливницьку церкву.
3. Із автобанами в країні все в порядку, як і з іншою інфраструктурою. Можна тільки заздрити білою заздрістю.
4. Скласти враження про провінційну Словенію по Сливниці не буде вірно, все-таки вона лежить при головній трасі країни (а що там в глибинці, хтозна). Виглядає також пристойно: газончики, велодоріжки, тротуари, все таке.
5. Творчість місцевих умільців:
6.
7. Особняк знайшов легко. Порівняно із старішими фото в інтернеті, нічого в його стані не змінилося на краще, тільки з двох боків обріс хащами.
8. Хоч дана готика і з приставкою нео-, все одно обожнюю цей стиль. Навіть попри руйнації, він вражає.
9. Поруч стоїть стилістично споріднена капличка у такому ж стані.
Трохи історії маєтку можна накопати в словенській Вікіпедії та у відгуках на гугл-карті. З 1428 році на цьому місці зводять замок (звідки і тягнеться за ним назва grad). У 1862 р. він набуває сучасного вигляду, коли його перебудували в неоготичний особняк для графа Клеменса Брандіса.
10. У часи Югославії - центр утримання неповнолітніх (навчальний заклад?). Кілька років тому його купили якісь росіяни ніби щоб переробити на готель. Та щось у них пішло не так або й взагалі мали на меті інші цілі.
10a. У вигляді замку, до речі, не представляв із себе нічого цікавого. Гравюра 1681 р. топографа Georg Matthäus Vischer, із Вікіпедії.
11. Хоч і приватна власність, а паркану чи охорони немає, тож була змога спокійно роздивитись деталі (та й що б там ще було дивитись?..).
12.
13.
14. Декор вікон та дверей:
15.
16.
17. Зі сторони головного входу палац найбільше заріс непролазними кущами. Зокрема, не було як сфотографувати під нормальним кутом герб над балконом.
18.
19. Мимо садиби тече струмок Polanski potok. Можливо, колись тут був замковий рів.
20. Пару навколишніх будинків. В іншому місці, може, й не звернув би на них увагу, а тут… Чим не графські флігелі?
21.
22. Назад ішов повз церкву.
23. Храм Різдва Марії, дату будівництва не знайшов, та видно, що старовинний.
24.
25.
26. І назад на станцію в Орєхову Вас. Поїздом їздив по країні лише двічі, все сподобалось, швидкий, зручний і не запізнюється.
27.
1.
Ще на етапі підготовки, «мандруючи» по гугл-карті, звернув увагу на красиву занедбану неоготичну споруду недалеко від Марібора, підписану як Grad Slivnica. Знаходиться вона в селі Сливниця-при-Марібору. Зручного маршруту автобусами не зміг підібрати, але ж є залізниця. За 2 км від маєтку розташована станція Орєхова Вас («горіхове село», себто), на якій спиняються денні приміські поїзди.
2. Доїхав, пішов до палацу. Два села розділені між собою автобаном, зліва видно сливницьку церкву.
3. Із автобанами в країні все в порядку, як і з іншою інфраструктурою. Можна тільки заздрити білою заздрістю.
4. Скласти враження про провінційну Словенію по Сливниці не буде вірно, все-таки вона лежить при головній трасі країни (а що там в глибинці, хтозна). Виглядає також пристойно: газончики, велодоріжки, тротуари, все таке.
5. Творчість місцевих умільців:
6.
7. Особняк знайшов легко. Порівняно із старішими фото в інтернеті, нічого в його стані не змінилося на краще, тільки з двох боків обріс хащами.
8. Хоч дана готика і з приставкою нео-, все одно обожнюю цей стиль. Навіть попри руйнації, він вражає.
9. Поруч стоїть стилістично споріднена капличка у такому ж стані.
Трохи історії маєтку можна накопати в словенській Вікіпедії та у відгуках на гугл-карті. З 1428 році на цьому місці зводять замок (звідки і тягнеться за ним назва grad). У 1862 р. він набуває сучасного вигляду, коли його перебудували в неоготичний особняк для графа Клеменса Брандіса.
10. У часи Югославії - центр утримання неповнолітніх (навчальний заклад?). Кілька років тому його купили якісь росіяни ніби щоб переробити на готель. Та щось у них пішло не так або й взагалі мали на меті інші цілі.
10a. У вигляді замку, до речі, не представляв із себе нічого цікавого. Гравюра 1681 р. топографа Georg Matthäus Vischer, із Вікіпедії.
11. Хоч і приватна власність, а паркану чи охорони немає, тож була змога спокійно роздивитись деталі (та й що б там ще було дивитись?..).
12.
13.
14. Декор вікон та дверей:
15.
16.
17. Зі сторони головного входу палац найбільше заріс непролазними кущами. Зокрема, не було як сфотографувати під нормальним кутом герб над балконом.
18.
19. Мимо садиби тече струмок Polanski potok. Можливо, колись тут був замковий рів.
20. Пару навколишніх будинків. В іншому місці, може, й не звернув би на них увагу, а тут… Чим не графські флігелі?
21.
22. Назад ішов повз церкву.
23. Храм Різдва Марії, дату будівництва не знайшов, та видно, що старовинний.
24.
25.
26. І назад на станцію в Орєхову Вас. Поїздом їздив по країні лише двічі, все сподобалось, швидкий, зручний і не запізнюється.
27.