Берген. Там, куди сходяться хмари
Берген - друге за величиною місто Норвегії (280 тис. чоловік).
Вважається дощовою столицею, в середньому тут усього 60 сонячних днів на рік, а 217 днів ідуть дощі. Не знаю, хто ці крем’яні людиська, які тут можуть нормально жити, я б, певно, через пару місяців у такому кліматі спився. День нашого приїзду не став винятком, стояла холодна, хмарна і туманна погода, хоч на календарі початок липня. Відсутність дощу у даному випадку можна сприймати як удачу.
Також місто було і справжньою столицею Норвегії, тільки давно й недовго: в 1217-99 роках.
Головним туристичним місцем Бергена є верфі Брюгген - комплекс дерев’яних будиночків на східній стороні фіорду. Торгові склади, купецькі й рибацькі домівки будувався з 1360 року, коли у місті було створено представництво Ганзейського союзу. Зараз комплекс внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Звісно, сучасні хатинки куди молодші, бо не раз потерпали від сильних і частих пожеж, остання з яких мала місце в 1955 році.
Найкраще на них дивитися з протилежної сторони фіорду:
Кам’яниці на набережній є хорошим логічним продовженням дерев’яної частини.
Як кожне пристойне туристичне місто, Берген зобов’язаний мати оглядовий майданчик. Знаходиться він на пагорбі Фльойєн, що має висоту 320 метрів над рівнем моря. Добратись нагору можна фунікулером або пішки якимись закрученими стежками. Так як був дуже обмежений у часі, довелось обрати перший варіант.
Традиційно для популярних локацій туди бажає потрапити тьма народу, незважаючи на ціну (90 крон = 9 євро). Для бергенського фунікулера та черга, що на фото, це, можна сказати, нікого немає.
Паралельно бігають два вагончики, тому натовп просувається швидко.
Вершина пагорба - не тільки оглядовий майданчик, а ще стартова точка пішохідних маршрутів у гори, локація кафе, сувенірних магазинів та спортивних площадок, усе щоб зацікавити народ. Ось туристи зібрались погладити кізочок.
Ледь удягнені в +15 діти, що займаються спортом, певно, норвезькі. Така тут методика гартування з перших років життя.
Але все ж я туди видерся, аби подивитись на місто.
У центрі є невелике штучне озеро з фонтанами.
Площа Festplassen перед ним:
Брюгген згори не видно, тільки набережну на протилежній стороні. Криті павільйони нижче фіорду - популярний рибний ринок, де вам продадуть чи приготують хоч яку рибу та всяких морських гадів, також в асортименті екзотична ковбаса з китів, лосів чи оленів. Із зауваженням, що навіть у дуже недешевій Норвегії цей ринок вважається найдорожчим.
У нижньому правому кутку видно схований у риштуванні шпиль кірхи Святого Хреста.
Міська забудова:
Далекі південні райони:
Біля берегів фіорду постійно тусить декілька круїзних лайнерів.
Ну і пора назад, униз.
Центральна частина міста компактна і досить цікава в плані архітектури.
Колишній м’ясний базар, у якому зараз «Старбакс»:
Затишні скандинавські вулички:
Втім, вуличне мистецтво на них досить своєрідне.
За рахунок розповзання по пагорбах, Берген дико фотогенічний.
У приморському місті один із центральних пам’ятників буде присвячений морякам, звісно ж.
А пішохідна вуличка від нього приведе до неоготичної католицької церкви св. Іоанна (1894). Вона також найвища споруда міста, 61 метр.
Всередині:
Вид з ґанку церкви убік центру:
Площа перед музичною академією.
Ще одна католицька церква.
Скульптури не всі банальні, є пам’ятник їжачку, наприклад:
І такий морячок.
Озеро в центрі, до речі, має назву Lille Lungegårdsvann.
Є улюбленим місцем не тільки для людей, а і чайок, які ненароком можуть зжерти своїх годувальників.
Міський трамвай:
Кірха св. Марії на Брюггені. Як і собор Святого Хреста, вона веде свою історію з 12 ст., тільки спробуй знайди, що там лишилось автентичного після численних перебудов. На відміну від католицьких храмів, сюди вхід для туристів платний, 5 євро здається.
Також у її дворику знаходиться маленьке кладовище.
Далі на захід від Брюггена на березі фіорду стоїть фортеця Бергенхус. Не те щоб надто захоплююча, але приділити їй хвилин 20-30 можна.
Особливо мені сподобався шикарний кам’яний собор… який виявився насправді ніяким не собором, а колишнім палацом короля Хокона.
Ще кілька деталей Бергена:
Вважається дощовою столицею, в середньому тут усього 60 сонячних днів на рік, а 217 днів ідуть дощі. Не знаю, хто ці крем’яні людиська, які тут можуть нормально жити, я б, певно, через пару місяців у такому кліматі спився. День нашого приїзду не став винятком, стояла холодна, хмарна і туманна погода, хоч на календарі початок липня. Відсутність дощу у даному випадку можна сприймати як удачу.
Також місто було і справжньою столицею Норвегії, тільки давно й недовго: в 1217-99 роках.
Головним туристичним місцем Бергена є верфі Брюгген - комплекс дерев’яних будиночків на східній стороні фіорду. Торгові склади, купецькі й рибацькі домівки будувався з 1360 року, коли у місті було створено представництво Ганзейського союзу. Зараз комплекс внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Звісно, сучасні хатинки куди молодші, бо не раз потерпали від сильних і частих пожеж, остання з яких мала місце в 1955 році.
Найкраще на них дивитися з протилежної сторони фіорду:
Кам’яниці на набережній є хорошим логічним продовженням дерев’яної частини.
Як кожне пристойне туристичне місто, Берген зобов’язаний мати оглядовий майданчик. Знаходиться він на пагорбі Фльойєн, що має висоту 320 метрів над рівнем моря. Добратись нагору можна фунікулером або пішки якимись закрученими стежками. Так як був дуже обмежений у часі, довелось обрати перший варіант.
Традиційно для популярних локацій туди бажає потрапити тьма народу, незважаючи на ціну (90 крон = 9 євро). Для бергенського фунікулера та черга, що на фото, це, можна сказати, нікого немає.
Паралельно бігають два вагончики, тому натовп просувається швидко.
Вершина пагорба - не тільки оглядовий майданчик, а ще стартова точка пішохідних маршрутів у гори, локація кафе, сувенірних магазинів та спортивних площадок, усе щоб зацікавити народ. Ось туристи зібрались погладити кізочок.
Ледь удягнені в +15 діти, що займаються спортом, певно, норвезькі. Така тут методика гартування з перших років життя.
Але все ж я туди видерся, аби подивитись на місто.
У центрі є невелике штучне озеро з фонтанами.
Площа Festplassen перед ним:
Брюгген згори не видно, тільки набережну на протилежній стороні. Криті павільйони нижче фіорду - популярний рибний ринок, де вам продадуть чи приготують хоч яку рибу та всяких морських гадів, також в асортименті екзотична ковбаса з китів, лосів чи оленів. Із зауваженням, що навіть у дуже недешевій Норвегії цей ринок вважається найдорожчим.
У нижньому правому кутку видно схований у риштуванні шпиль кірхи Святого Хреста.
Міська забудова:
Далекі південні райони:
Біля берегів фіорду постійно тусить декілька круїзних лайнерів.
Ну і пора назад, униз.
Центральна частина міста компактна і досить цікава в плані архітектури.
Колишній м’ясний базар, у якому зараз «Старбакс»:
Затишні скандинавські вулички:
Втім, вуличне мистецтво на них досить своєрідне.
За рахунок розповзання по пагорбах, Берген дико фотогенічний.
У приморському місті один із центральних пам’ятників буде присвячений морякам, звісно ж.
А пішохідна вуличка від нього приведе до неоготичної католицької церкви св. Іоанна (1894). Вона також найвища споруда міста, 61 метр.
Всередині:
Вид з ґанку церкви убік центру:
Площа перед музичною академією.
Ще одна католицька церква.
Скульптури не всі банальні, є пам’ятник їжачку, наприклад:
І такий морячок.
Озеро в центрі, до речі, має назву Lille Lungegårdsvann.
Є улюбленим місцем не тільки для людей, а і чайок, які ненароком можуть зжерти своїх годувальників.
Міський трамвай:
Кірха св. Марії на Брюггені. Як і собор Святого Хреста, вона веде свою історію з 12 ст., тільки спробуй знайди, що там лишилось автентичного після численних перебудов. На відміну від католицьких храмів, сюди вхід для туристів платний, 5 євро здається.
Також у її дворику знаходиться маленьке кладовище.
Далі на захід від Брюггена на березі фіорду стоїть фортеця Бергенхус. Не те щоб надто захоплююча, але приділити їй хвилин 20-30 можна.
Особливо мені сподобався шикарний кам’яний собор… який виявився насправді ніяким не собором, а колишнім палацом короля Хокона.
Ще кілька деталей Бергена: