Дикий сон мені щоночі сниться... Плужник
Дикий сон мені щоночі сниться:
Я - скрипаль в пивниці "Mon Ami",
Награю гостям такого Гриця,
Що ніхто й ніколи не умів...
А вони, вигукуючи хрипко,
П'яно плачуть, всіх і все клянуть...
...Голосніше вий, ледача скрипко,
Розливай гарячу каламуть!..
Але тихші все й журніші звуки...
Все щиріші рухи і слова...
Голови не слухаються руки,
Нижче й нижче никне голова...
І тоді п'яним потворним дивом
Вибухає істина на мить, -
На руках, що держать кухлі з пивом,
Кров чиясь парує і кипить!
І все ширше ширться пивниця...
І пливуть в кривавім тумані
Посинілі передсмертні лиця,
Плач і зойки - дикі і п'яні!
І в гурті, між вбивників і трупів,
Я, скрипаль з пивниці "Mon ami",
Вию так в обличчя ночі глупій,
Як ніхто й ніколи не умів.
Із збірки "Рання осінь" (1927)
Цитовано за "Євген Плужник. Поезії",
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1988
Я - скрипаль в пивниці "Mon Ami",
Награю гостям такого Гриця,
Що ніхто й ніколи не умів...
А вони, вигукуючи хрипко,
П'яно плачуть, всіх і все клянуть...
...Голосніше вий, ледача скрипко,
Розливай гарячу каламуть!..
Але тихші все й журніші звуки...
Все щиріші рухи і слова...
Голови не слухаються руки,
Нижче й нижче никне голова...
І тоді п'яним потворним дивом
Вибухає істина на мить, -
На руках, що держать кухлі з пивом,
Кров чиясь парує і кипить!
І все ширше ширться пивниця...
І пливуть в кривавім тумані
Посинілі передсмертні лиця,
Плач і зойки - дикі і п'яні!
І в гурті, між вбивників і трупів,
Я, скрипаль з пивниці "Mon ami",
Вию так в обличчя ночі глупій,
Як ніхто й ніколи не умів.
Із збірки "Рання осінь" (1927)
Цитовано за "Євген Плужник. Поезії",
серія "Бібліотека поета", Київ, "Радянський письменник", 1988