Володимирівка
Володимирівка - село в Краснокутському районі Харківської області. Тут розташовується садиба "Наталіївка" кінця ХІХ століття, закладена тогочасним магнатом Павлом Харитоненком і названа на честь своєї доньки - Наталі
Отже, протопавши чималеньку відстань від Первухинки, ми дісталися садиби.
1. Садиба зустріла нас готичними воротами. Ми пройшли повз них і...нічого не побачили окрім лісу)) Але пройшли ще кілька сотень метрів і вийшли до конюшні та манежу.
2. Одразу покажу фото внутрішнього двору цього кінного комплексу, бо він справив найбільше враження.
До речі, це моя перша панорама:)
3. А тепер покажу частинами
4. Ось це, як я розумію, саме манеж...колишній. Він був найбільшим у всій Російській імперії.
5. А це одна з конюшен
6. Всередині конюшні
7. Далі йдемо до безпосередньо садиби, яка знаходиться прямо посеред лісового масиву
8. І наостанок клацаємо конюшню.
9. Головний будинок садиби був зруйнований за радянської влади. Зараз же залишилась купа допоміжних споруд як, наприклад, ця.
10. Ці допоміжні споруди раніше використовувались в господарчих цілях, а за совка були корпусами протитуберкульозного диспансера
11. Такої великої кількості різноматнітних флігелів не бачив ніде.
12. Деякі взагалі схожі на палаци
13. Це будинок управителя
14. Навіть леви на вході є
15. Ось іще один
16. І ще один, тільки вже дерев'яний і захований в хащаках. Чайний будиночок.
17. Трохи далі побачили чудову готичну водонапірну вежу. Поруч із якою ще нещодавно була оранжерея, яку навіщось зруйнували
18. Виглядає вона бомбово. За цей день ми побачили дві прикольні водонапірки (Володимирівську і Первухинську)
19. Йдемо далі...і щоб ви думали, ми бачимо...
20....
21. Ще на території садиби знаходиться цікава церква Всемилостивішого спаса роботи Щусєва (автор Мавзолею Лєніна)
22. Стиль важко визначити, але то щось спільне між північноросійським стилем і чимось південним.
23. Храм побудований в 1913 році
24. Дзвінниця
25. Один з фасадів
26. Трошки деталей
27. Щось тільки Ісусів сфоткав. Але там було ще багато інших елементів.
Дуже сподобалася садиба. Шкода, що ще не вцілів головний будинок.
Вже починало вечоріти, нам ще треба було дістатись сусіднього села Мурафи, щоб мати хоч якісь шанси дістатися Харкова.
Прийшли до Мурафи, всі автобусні рейси вже закінчилися. Але нам пощастило - нас підібрав бусик, який їхав з Сорочинського ярмарку і віз харківських продавців.
Отже, протопавши чималеньку відстань від Первухинки, ми дісталися садиби.
1. Садиба зустріла нас готичними воротами. Ми пройшли повз них і...нічого не побачили окрім лісу)) Але пройшли ще кілька сотень метрів і вийшли до конюшні та манежу.
2. Одразу покажу фото внутрішнього двору цього кінного комплексу, бо він справив найбільше враження.
До речі, це моя перша панорама:)
3. А тепер покажу частинами
4. Ось це, як я розумію, саме манеж...колишній. Він був найбільшим у всій Російській імперії.
5. А це одна з конюшен
6. Всередині конюшні
7. Далі йдемо до безпосередньо садиби, яка знаходиться прямо посеред лісового масиву
8. І наостанок клацаємо конюшню.
9. Головний будинок садиби був зруйнований за радянської влади. Зараз же залишилась купа допоміжних споруд як, наприклад, ця.
10. Ці допоміжні споруди раніше використовувались в господарчих цілях, а за совка були корпусами протитуберкульозного диспансера
11. Такої великої кількості різноматнітних флігелів не бачив ніде.
12. Деякі взагалі схожі на палаци
13. Це будинок управителя
14. Навіть леви на вході є
15. Ось іще один
16. І ще один, тільки вже дерев'яний і захований в хащаках. Чайний будиночок.
17. Трохи далі побачили чудову готичну водонапірну вежу. Поруч із якою ще нещодавно була оранжерея, яку навіщось зруйнували
18. Виглядає вона бомбово. За цей день ми побачили дві прикольні водонапірки (Володимирівську і Первухинську)
19. Йдемо далі...і щоб ви думали, ми бачимо...
20....
21. Ще на території садиби знаходиться цікава церква Всемилостивішого спаса роботи Щусєва (автор Мавзолею Лєніна)
22. Стиль важко визначити, але то щось спільне між північноросійським стилем і чимось південним.
23. Храм побудований в 1913 році
24. Дзвінниця
25. Один з фасадів
26. Трошки деталей
27. Щось тільки Ісусів сфоткав. Але там було ще багато інших елементів.
Дуже сподобалася садиба. Шкода, що ще не вцілів головний будинок.
Вже починало вечоріти, нам ще треба було дістатись сусіднього села Мурафи, щоб мати хоч якісь шанси дістатися Харкова.
Прийшли до Мурафи, всі автобусні рейси вже закінчилися. Але нам пощастило - нас підібрав бусик, який їхав з Сорочинського ярмарку і віз харківських продавців.