Приступимо до одного з найголовніших термінів.
intellectus - спеціальна розумова здатність, якій схоласти надавали функцію пізнання начал/принципів/засад, а не самого умовиводу.
Позиція анти-латиністів проста: слова "інтелект" вживати не можна, бо це в сучасній мові і I.Q. (а чого це саме коефіцієнт інтелекту, а не якось інакше?), і є також "штучний
(
Read more... )
Comments 17
Reply
Reply
Прошу звернути увагу на рішення, яке було прийнято польськими колегами при перекладі "Суми теології":
intellectus = intelekt
mens = umysl
ratio = rozum abo powod
Мені здається, що подібного розкладу повинні дотримуватись і ми.
Reply
Наведений тобою шмат цитати є поясненням синонімічності "nomen mentis" та "nomen intellectus". Вчитайся, будь ласка. Тома дає "етимологію" слова "mens": "nomen mentis a mensurando est sumptum". Далі каже, що обгрунтоване цією етимологією значення слова "mens" є також і значенням слова "intellectus": "ideo nomen mentis hoc modo dicitur in anima, sicut et nomen intellectus". Нарешті, пояснює, чому саме intellectus має повноту значення етимологічно роз"ясненого "mens":"solum enim intellectus accipit cognitionem de rebus mensurando eas quasi ad sua principia".
Виразнішого пояснення синонімічності тяжко уявити.
Я не впевнена, що ми повинні дотримуватись такого розкладу. Ось альтернативний розклад:
mens=Geist
intellectus=Vernunft, Verstand
ratio=Vernunft, Begriff, Ursache.
До того ж, оцей наведений мною розклад п о я с н е н и й. А поляки - роз"яснили свій вибір? Ні.
Reply
Reply
Leave a comment