Щоденникові записи В. С. Гнилосирова. 1860 р.
Із записів Василя Гнилосирова. Харків, 1860 рік
26 дек[абря], понеділок... У вечеру зайшов земляк Сукачов, порадив трохи серце розмовами об нашій полтавській природі, малюючи словами види з натури по Ворсклі, Пселу і Сулі. Славно розказує, канальский хлопець, аж душа радується, як там кажуть - так би й летів туди... Е! що то й казать? Може, коли-небудь й доведеться й самому порозкошувать, подивиться на її великі картини природи, а тепер хоч подумаю, то й то з мене:
Думи мої, думи мої.
Лихо мені з вами!..
27 декабря .. Рідня! Яка-то вона гарна, як про неї читати, що в кого вона путня, або й слухати, - то все. Хоча й менше хто похвалиться, а якщо добре, то гаразд і слухать... А у мене, наче все як в людей, та, з одного боку, лихо - якось доля глузує... а з другого - мати одцуралась, та й батько вже кида... При сій мові не можна не згадати Тараса Григоровича:
Тяжко-важко на світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилитися -
Хоть з моста та в воду... 2
Примітки
Український письменник і педагог Василь Степанович Гнилосиров (1836 - 1901), різночинець, виходець із міщан м. Полтави, вчився на історико-філологічному факультеті Харківського університету. Він був учнем відомого вченого-філолога О. О. Потебні, з яким у нього встановилися дружні стосунки.
В 1862 році у вересневому номері журналу «Основа» під псевдонімом А. Гавриш був опублікований нарис В. Гнилосирова «Пять дней из жизни х[арьковского] студента». У 1893 році під тим самим псевдонімом видана у Києві окремою книжкою його поема «Закохана». Там же були надруковані у 1895 році казка «Царевна-русалка», а 1897 році - «Рассказы».
З рукописів В. Гнилосирова значний інтерес являють його невидані щоденники, які він писав протягом 25 років (1856 - 1880). Живою, виразною мовою фіксував В. Гнилосиров у своїх щоденниках явища особистого, громадського і літературного життя. Записи показують, що він, особливо в студентські роки, мав прогресивні переконання.
[...]
Українець по національності, В. Гнилосиров пропагував необхідність розвитку переслідуваних царизмом української мови та літератури. Палко любив він твори Тараса Шевченка. Багато разів говорить він про Шевченка у своїх щоденниках, називаючи його поезію своїми заповідями. 28 років свого життя (1873 - 1901) присвятив В. Гнилосиров охороні могили Т. Г Шевченка в Каневі.
Присвячені Шевченку уривки з щоденника В. С. Гнилосирова, які публікуються нижче, цікаві не тільки тому, що вони характеризують ставлення до народного поета одного з типових представників української демократичної інтелігенції 60-х років минулого століття і його товаришів - студентів Харківського університету. Щоденники Гнилосирова містять в собі також цікаві факти про розповсюдження студентами-просвітителями творів Шевченка в 60-ті роки в народі, передають відгуки на його смерть і похорон.
[...]
В. Гнилосиров писав свої щоденники російською і українською мовами.
Щоденник В. С. Гнилосирова являє собою книжку великого формату (20 × 32 см.), в шкіряній обкладинці з золотим тисненням. У книжці 957 сторінок. На титульній сторінці напис: «Щоденник Василя Степановича Гнилосирова з 23 грудня 1860 р. по 31 серпня 1865 р. (стор. 1-275)». (Відділ рукописів ДПБ УРСР, інвентарний номер 1 354/6112).
1 Початок відомого вірша Шевченка «Думи мої, думи мої», написаного в 1839 році в Петербурзі.
2 Початок вірша Шевченка «Думка», написаного 2 листопада 1838 р. в Гатчині.
Д. Іофанов. Матеріали про життя і творчість Тараса Шевченка. - К., 1957. - С.92-96.
Див. також записи першої половини 1861 р., записи 1862 р., записи 1863-64 рр.