(no subject)
Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На другому засланню (жовтень 1850 - серпень 1857), стор. 29]
До того ж часу належить і лист Тарасів до Зигмунта Сєраковського. Визволений з неволі Сєраковський поспішив повітати і свого друга далекого з надіями на нове оцюрання. «Батьку! - писав він до Тараса. - Сей рік - рік радощів і щастя. Сьогодні сонце вознеслося на небі до зеніта. Броніслава Залєського зовсім визволили, і не далі 1 червня він вертається до родини на нашу рідну землю, і я поїду з ним. І серце, і розум, і Броніслав кажуть: перше діло твоє. Батьку, Бог благословив мої заміри, він і зміцнить їх, жили ми з тобою на сході і зрозуміли велике значіння слів «Алла Екбер» (Біг Великий). Во ім’я Боже їду до Петербурга і на береги Дніпра. Не бійся, тебе не забуду. Дніпро нагадає мені про тебе. Полк, до якого мене призначено, зимоватиме біля Катеринослава, на місці Січі. При першій звістці про се я написав послання. Ти його одержиш сього року. Стиль у йому слабий, але думка висока: вона не моя, а почуття моє. Думка ся про з’єднання одноплеменних братів, що живуть по обох берегах Дніпра. Їду з повною надією, що доля твоя полегшає. Бог великий, цар милостивий. Батьку! Великі люди притерпіли і великі страждання. Одна з найбільших - дика пустиня, в пустині і ти тепер перебуваєш, наш лебедю» 744.
Мушу тут трохи збочити.
Почуття і прихильність до свого товариша по засланню, до найліпшого сина України, висловлені сином Польщі, здаються мені зовсім щирими і чистими, властивими кожному, хто сам притерпів і спочуває товаришеві, що ще більш за його страждає. Та таки простий обов’язок моральний казав Сєраковському 745 чинити те саме, що він чинив, і ужити усіх заходів, яких тільки спроможно йому ужити, щоб поліпшити Шевченкову долю. Таке підбадьорювання духа многостраждальному узникові не може не викликати подяки. Отже, на жаль і на диво, один з Тарасових біографів в листі Сєраковського знайшов нещирість, «єзуїтизм». Сєраковський в відносинах до Шевченка кермувався б то правилом єзуїтів і, користуючись з довірливості і простодушності Шевченка, він укупі б то з Подлєвським 746 (!) примірковали собі, щоб з українського народного поета зробити український прапор, прихилити його до себе і з лютого ворога польської національності вони хотіли б то зробити з Шевченка зброю справи польської. От до такої б то мети і простовало оте послання Сєраковського до нашого Кобзаря 747.
Не треба тут змагатися проти наведеної і нічим у автора її не доведеної думки. Досить з мене зарегістровати факт і додати, що Шевченко, хоча і був ворогом польського, як і всякого іншого, без різниці національної, панства, але він ніколи не ворогував проти польської національності. Досить на доказ сього згадати його послання «до ляхів» -
Подай же руку козакові
І серце чистеє подай
І знову іменем Христовим
Возобновим наш давній рай.
Безнадійність так перейняла Тараса, що ентузіастичне щире слово Сераковського не підбадьорило його. Дійсне, не можна було йому не тужити; куди не глянь навкруги стоїть височезний мур безнадійності! Такої безнадійності, що легко примушує людей шукати виходу або в воді глибокій, або на гиллі високій. Шевченко встояв: моральний його організм був наче з дулєвини, загартованої любов’ю до України, вірою в свою ідею, надією, що наше сонце прийде і за собою наш день приведе. З таким організмом дійсні патріоти не накладають на себе рук і страждають до кінця - до краю. Муки їх страшенно великі, але і образ їх ще більший!
Тяжко було генію нашого слова сидіти в кулаці у майора Львова, а проте у відповіді його до Сєраковського ми не чуємо розпуки. «Радий би я був відповідати тобі, - писав він, - тим же серцю любим словом, але я такий заляканий, що боюся рідного любого звуку. Найпаче тепер, я ледві спроможен хоч абияк висловлюватись. Про горе моє теперішнє пишу до О. Плещеєва. Ти у його прочитаєш гидкі подробиці. Дякую вам, други мої, брати мої! що ви не покидаєте мене» 748.
744 Жизнь и произвед[ения...] Шевченка, с. 83. [Листи до Т. Г. Шевченка, с. 86 - 87].
745 Сєраковський р. 1863 брав значну долю в польській революції. По наказу Муравйова його повішено.
746 Падлєвським. - Ред.
747 Жизнь и произвед[ения...] Шевченка, с. 83.
748 Основа. - 1862. - Кн. V. - [С. 6 - 7. (Лист від 6 квіт 1855 р.)]
Коментар
Отже, на жаль і на дало, один з Тарасових біографів в листі Сєраковського знайшов нещирість, «єзуїтизм». - Йдеться про судження М. К. Чалого (Жизнь и произведения Тараса Шевченка. - С. 81 - 82), який таки грішив недоброзичливістю до поляків та «польської справи».
Попередня Наступна
До того ж часу належить і лист Тарасів до Зигмунта Сєраковського. Визволений з неволі Сєраковський поспішив повітати і свого друга далекого з надіями на нове оцюрання. «Батьку! - писав він до Тараса. - Сей рік - рік радощів і щастя. Сьогодні сонце вознеслося на небі до зеніта. Броніслава Залєського зовсім визволили, і не далі 1 червня він вертається до родини на нашу рідну землю, і я поїду з ним. І серце, і розум, і Броніслав кажуть: перше діло твоє. Батьку, Бог благословив мої заміри, він і зміцнить їх, жили ми з тобою на сході і зрозуміли велике значіння слів «Алла Екбер» (Біг Великий). Во ім’я Боже їду до Петербурга і на береги Дніпра. Не бійся, тебе не забуду. Дніпро нагадає мені про тебе. Полк, до якого мене призначено, зимоватиме біля Катеринослава, на місці Січі. При першій звістці про се я написав послання. Ти його одержиш сього року. Стиль у йому слабий, але думка висока: вона не моя, а почуття моє. Думка ся про з’єднання одноплеменних братів, що живуть по обох берегах Дніпра. Їду з повною надією, що доля твоя полегшає. Бог великий, цар милостивий. Батьку! Великі люди притерпіли і великі страждання. Одна з найбільших - дика пустиня, в пустині і ти тепер перебуваєш, наш лебедю» 744.
Мушу тут трохи збочити.
Почуття і прихильність до свого товариша по засланню, до найліпшого сина України, висловлені сином Польщі, здаються мені зовсім щирими і чистими, властивими кожному, хто сам притерпів і спочуває товаришеві, що ще більш за його страждає. Та таки простий обов’язок моральний казав Сєраковському 745 чинити те саме, що він чинив, і ужити усіх заходів, яких тільки спроможно йому ужити, щоб поліпшити Шевченкову долю. Таке підбадьорювання духа многостраждальному узникові не може не викликати подяки. Отже, на жаль і на диво, один з Тарасових біографів в листі Сєраковського знайшов нещирість, «єзуїтизм». Сєраковський в відносинах до Шевченка кермувався б то правилом єзуїтів і, користуючись з довірливості і простодушності Шевченка, він укупі б то з Подлєвським 746 (!) примірковали собі, щоб з українського народного поета зробити український прапор, прихилити його до себе і з лютого ворога польської національності вони хотіли б то зробити з Шевченка зброю справи польської. От до такої б то мети і простовало оте послання Сєраковського до нашого Кобзаря 747.
Не треба тут змагатися проти наведеної і нічим у автора її не доведеної думки. Досить з мене зарегістровати факт і додати, що Шевченко, хоча і був ворогом польського, як і всякого іншого, без різниці національної, панства, але він ніколи не ворогував проти польської національності. Досить на доказ сього згадати його послання «до ляхів» -
Подай же руку козакові
І серце чистеє подай
І знову іменем Христовим
Возобновим наш давній рай.
Безнадійність так перейняла Тараса, що ентузіастичне щире слово Сераковського не підбадьорило його. Дійсне, не можна було йому не тужити; куди не глянь навкруги стоїть височезний мур безнадійності! Такої безнадійності, що легко примушує людей шукати виходу або в воді глибокій, або на гиллі високій. Шевченко встояв: моральний його організм був наче з дулєвини, загартованої любов’ю до України, вірою в свою ідею, надією, що наше сонце прийде і за собою наш день приведе. З таким організмом дійсні патріоти не накладають на себе рук і страждають до кінця - до краю. Муки їх страшенно великі, але і образ їх ще більший!
Тяжко було генію нашого слова сидіти в кулаці у майора Львова, а проте у відповіді його до Сєраковського ми не чуємо розпуки. «Радий би я був відповідати тобі, - писав він, - тим же серцю любим словом, але я такий заляканий, що боюся рідного любого звуку. Найпаче тепер, я ледві спроможен хоч абияк висловлюватись. Про горе моє теперішнє пишу до О. Плещеєва. Ти у його прочитаєш гидкі подробиці. Дякую вам, други мої, брати мої! що ви не покидаєте мене» 748.
744 Жизнь и произвед[ения...] Шевченка, с. 83. [Листи до Т. Г. Шевченка, с. 86 - 87].
745 Сєраковський р. 1863 брав значну долю в польській революції. По наказу Муравйова його повішено.
746 Падлєвським. - Ред.
747 Жизнь и произвед[ения...] Шевченка, с. 83.
748 Основа. - 1862. - Кн. V. - [С. 6 - 7. (Лист від 6 квіт 1855 р.)]
Коментар
Отже, на жаль і на дало, один з Тарасових біографів в листі Сєраковського знайшов нещирість, «єзуїтизм». - Йдеться про судження М. К. Чалого (Жизнь и произведения Тараса Шевченка. - С. 81 - 82), який таки грішив недоброзичливістю до поляків та «польської справи».
Попередня Наступна