(no subject)
Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Під час перебування на Україні (1845-1847), стор. 35]
Перш за все Тарас рушив на Поділля до Каменця 393. Запевне не відомо, коло чого він працював у Каменці; бо праці його, зроблені тоді на Правобережній Україні, дякуючи великому недбальству комісії, а може, ще більш переполоху її, викликаному потім арештованням і засланням Шевченка, не їільки не побачили світу Божого, а здебільша просто невідомо де погибли.
З Каменця Шевченко поїхав до Почаєва і тут намалював акварелю дуже зграбно - види з Лаври: один з південного, другий з західного її боку.
На тих акварелях, опріч будівель монастирських, художник намалював і убогі хатки селян, криті соломою. На другій акварелі - вид лаврської церкви головної всередині; опріч іконостасу, намальовано і дві людини, що моляться богові: українець в довгій свитці з відлогою і молодиця навколішках. На четвертій акварелі - вид з лаврської тераси: околиця і ген-ген манячить в Галичині біля річки Ікви стародавнє село Підкамінь 394. До того часу належать ще два малюнки тушем чорним; вони показують: один - церкву в селі Вербках, за три верстви від міста Ковеля; в тій церкві поховано князя Курбського; другий - церкву в селі Сакуні 395, збудовану приятелем Курбського Калиметом. До першого малюнка Шевченко додав нарис і того місця, де була могила Курбського. Оці малюнки були подані Шевченком до комісії; се запевне знати з того, що на окремому аркуші паперу, доданому до малюнків, рукою члена комісії Судієнка, що потім з р. 1848 до 1857 був головою комісії, написано, що він ті малюнки показував Бібікову і останній звелів відлітографовати їх 396.
Але ж літографовання того і сліду нема; бо ніхто його й не справив: один тільки малюнок церкви в Вербках був надрукований при книзі, виданій р. 1849, «Жизнь князя Андрея Михайловича Курбского в Литве и на Волыни». Під малюнком не визначено наймен- ня художника. Факт характерний: він свідчить, що комісію арештовання і заслання Шевченка так переполошило, що вона не відважилася під малюнком поставити його наймення.
Без помилки можна думати, що Шевченко, їздячи р. 1846 по Правобережній Україні, зробив і подав до комісії не тільки оті п’ять малюнків, а геть більш, але вони дивним чином десь погибли. Ще чудніш сталося з отими п’ятьма малюнками, про які оце я говорив: якимсь чином малюнки з комісії опинилися у професора Роговича, а від його придбав їх дідич з Глухівського повіту Дорошенко; у його вони й нині... Коли ми зауважимо, що з подорожі до Києва Шевченко вернувся в грудні, так легко зрозуміємо, яка сила його праці десь змарнована єдине з дурного остраху!
393 Кам’янця-Подільського. - Ред.
394 ПЗТ. В 10 т. - Т. VII. - Кн 1. - № № 148 - 151. - Ред.
395 Секуні; ці два малюнки безпідставно приписані Шевченкові (X. - № № 288, 289).
396 Ibidem.
Попередня Наступна
Перш за все Тарас рушив на Поділля до Каменця 393. Запевне не відомо, коло чого він працював у Каменці; бо праці його, зроблені тоді на Правобережній Україні, дякуючи великому недбальству комісії, а може, ще більш переполоху її, викликаному потім арештованням і засланням Шевченка, не їільки не побачили світу Божого, а здебільша просто невідомо де погибли.
З Каменця Шевченко поїхав до Почаєва і тут намалював акварелю дуже зграбно - види з Лаври: один з південного, другий з західного її боку.
На тих акварелях, опріч будівель монастирських, художник намалював і убогі хатки селян, криті соломою. На другій акварелі - вид лаврської церкви головної всередині; опріч іконостасу, намальовано і дві людини, що моляться богові: українець в довгій свитці з відлогою і молодиця навколішках. На четвертій акварелі - вид з лаврської тераси: околиця і ген-ген манячить в Галичині біля річки Ікви стародавнє село Підкамінь 394. До того часу належать ще два малюнки тушем чорним; вони показують: один - церкву в селі Вербках, за три верстви від міста Ковеля; в тій церкві поховано князя Курбського; другий - церкву в селі Сакуні 395, збудовану приятелем Курбського Калиметом. До першого малюнка Шевченко додав нарис і того місця, де була могила Курбського. Оці малюнки були подані Шевченком до комісії; се запевне знати з того, що на окремому аркуші паперу, доданому до малюнків, рукою члена комісії Судієнка, що потім з р. 1848 до 1857 був головою комісії, написано, що він ті малюнки показував Бібікову і останній звелів відлітографовати їх 396.
Але ж літографовання того і сліду нема; бо ніхто його й не справив: один тільки малюнок церкви в Вербках був надрукований при книзі, виданій р. 1849, «Жизнь князя Андрея Михайловича Курбского в Литве и на Волыни». Під малюнком не визначено наймен- ня художника. Факт характерний: він свідчить, що комісію арештовання і заслання Шевченка так переполошило, що вона не відважилася під малюнком поставити його наймення.
Без помилки можна думати, що Шевченко, їздячи р. 1846 по Правобережній Україні, зробив і подав до комісії не тільки оті п’ять малюнків, а геть більш, але вони дивним чином десь погибли. Ще чудніш сталося з отими п’ятьма малюнками, про які оце я говорив: якимсь чином малюнки з комісії опинилися у професора Роговича, а від його придбав їх дідич з Глухівського повіту Дорошенко; у його вони й нині... Коли ми зауважимо, що з подорожі до Києва Шевченко вернувся в грудні, так легко зрозуміємо, яка сила його праці десь змарнована єдине з дурного остраху!
393 Кам’янця-Подільського. - Ред.
394 ПЗТ. В 10 т. - Т. VII. - Кн 1. - № № 148 - 151. - Ред.
395 Секуні; ці два малюнки безпідставно приписані Шевченкові (X. - № № 288, 289).
396 Ibidem.
Попередня Наступна