Негативний, позитивний

[pustomytnyk]

В http://litopys.org.ua/ukrmova/um121.htm пише: "З української або через укр. мову в російську проникли слова: ... позитивный (укр. позитивний) - положительный, негативный (укр. негативний) - отрицательный". Звідки такі дані?

Comments

[pan_kotsky]

Вочевидь, ці латинизми фіксувались в українській до 17 сторіччя, а в російській - після.

[maksymus]

Тут довільно припускають українське посередництво. Адже позитивный в російській мові вперше з’являється в часи Петра I, а тому шлях з латинської мови (рositivus) через німецьку (positiv) і польську (pozytywny) міг проходити і через українських діячів. А от для прикметника негативный важче знайти можливості українського втручання. В російській негатив з’являється з середини XIX ст., напевно, одразу з французької чи німецької.

[harnack]

з латинської мови (рositivus) через німецьку (positiv) і польську (pozytywny) міг проходити і через українських діячів

А сама латинська мова - без жодного посередництва інших мов - не мала аніякісінького шляху до українських діячів та умів.

[maksymus]

Без посередництва інших мов це дуже рідкісні випадки.

[harnack]

Ото мені відповідь! Вичерпна порожнеча всезнайства та неінформативності.

Аналогічно отоді з латиною, як нанині з англійською - де українцям ані в головоньку не забреде сприймати англійську без посередництва російської фонології та фонетики?

Інакше як пояснити фонологічну неосвіченість та недоумкуватість нинішніх українців в рецепції та перцепції англійських слів: холдинг - а не голдинг, хай-вей - а не гай-вей, хостинг - а не гостинг, Хепберн - а не Гепберн ітд…

Сумніваюсь в аналогії! Отодішні українці були змістовнішими та мудрішими - Прокопович, приміром, аж до самої Італії поїхав, щоб дістати справжню освіту!

Сьогодні, бач, лінгвістика вже розуміється на фонології - але не й суржиколінгвістика!