Зібгати «зім’яти, зігнути, зліпити щось». Зібгати коровай, зібгати глину. Щоб крадькома зібгати в жменю, бійцеві сунути в кишеню (В. Швець), І муситимеш скупчитися знов, Зібгати сили й зав’язати в вузол (Є. Маланюк).
Від східнослов’янського бгати «м’яти, згортати, ліпити». Не має переконливої етимології. У бгати бачили метатезу *gъbati «гнути», потім після Потебні намагаються зв’язати з іє. *bheugh- «гнути». Також можуть зближати з обжа «міра землі».
Еге ж бо. Бгають коровай. А ще полози до саней. Покійний нині любомудр, український поет і аріософ Валерій Ілля пов"язував це слово з такою архаїчною семантикою творення з поняттям Бог, індоєвропейське bhaga.
Індія разом з богом тут ні до чого. У світі повно слів, створених на одному корені. Порівняйте: давньотюркське "bűk" - згинатися, гнутися; від нього " bűkrı" -- кривий, зігнутий, горбатий; французьке "бігуді" - теж гнути, згинати, м"яти. І всі ці слова, як і "бгати", не мають певної етимології.
Гадаю, витоком є ностратичне b*_ae_g*_ae = двоєдність, найпростіша цілокупність, складена цілістність. В слов'янській лексиці це: бік, боки, які утворюють співіснуючу пару; бука - двороге страхіття; буки - друга дітера абетка: бог - як двоєдність (порівн. з Стрибог-Дажьбог - єдине парне божество в Перуновому пантеоні) і т.п.
"Зібгати" семантично близьке до "зібрати (докупи)", звідси "збіжжя"; до "спарувати (утворити двоєдність) - звідси "сваха", "збіг" і т.п.
Ще одна думка, - щодо семантичної генези загальнослов'янського "небога" у розумінні "мертвий", точніше "мертве тіло". Тіло живої, "божої" людини парне, двоїсте, "бокате", оскільки воно містить душу. Мертве тіло, "небожа" людина, "небога" цю парність втрачає, оскільки душа його облишає. Вживається у слов'ян "небога" і у значеннях "сирота", "бідак". Загальна генеза - позбавлення своєї життєважливої половини, втрата позитивної гетерогенності, перетворення парного в непарне. Парне і непарне, як правило, є одним з втілень дихотомії "добре - погане". Порівн. з білоруськ. "цот (парне) і лихо (непарне)". Тому "боже" - це гетерогенне, парне, добре, а "небоже" - моногенне, непарне, погане. Паралель - "доля" і "недоля".
Comments 6
Від східнослов’янського бгати «м’яти, згортати, ліпити». Не має переконливої етимології. У бгати бачили метатезу *gъbati «гнути», потім після Потебні намагаються зв’язати з іє. *bheugh- «гнути». Також можуть зближати з обжа «міра землі».
Див. ЕСУМ, Т. 1, С. 157, Рудницького, Т. 1, С. 93-94, Фасмера.
Reply
Reply
Reply
давньотюркське "bűk" - згинатися, гнутися; від нього " bűkrı" -- кривий, зігнутий, горбатий;
французьке "бігуді" - теж гнути, згинати, м"яти.
І всі ці слова, як і "бгати", не мають певної етимології.
Reply
бік, боки, які утворюють співіснуючу пару;
бука - двороге страхіття;
буки - друга дітера абетка:
бог - як двоєдність (порівн. з Стрибог-Дажьбог - єдине парне божество в Перуновому пантеоні) і т.п.
"Зібгати" семантично близьке до "зібрати (докупи)", звідси "збіжжя"; до "спарувати (утворити двоєдність) - звідси "сваха", "збіг" і т.п.
Reply
Вживається у слов'ян "небога" і у значеннях "сирота", "бідак". Загальна генеза - позбавлення своєї життєважливої половини, втрата позитивної гетерогенності, перетворення парного в непарне. Парне і непарне, як правило, є одним з втілень дихотомії "добре - погане". Порівн. з білоруськ. "цот (парне) і лихо (непарне)". Тому "боже" - це гетерогенне, парне, добре, а "небоже" - моногенне, непарне, погане. Паралель - "доля" і "недоля".
Reply
Leave a comment