Берестечко-Пляшева-слідами козацької слави.: ua

neo777vitaha in ua_travels

Берестечко-Пляшева-слідами козацької слави.

Jan 27, 2012 12:50

Таким от настановчим жестом благословляв нас радехівський святий в дорогу,після того як жпс відмовився працювати на самому початку маршруту....
Вперед!

Берестечко.Горохівський район,Волинська обл.
Про походження назви міста Берестечка існує чимало легенд. Одна із них розповідає, що частина переселенців з міста Берестя прийшли на річку Стир, заклали тут своє поселення, а назву дали на честь рідного Берестя. З іншої версії стає відомо, що довкола Берестечка були великі ліси, в котрих особливо багато росло берестів . Звідси й назва - Берестечко. Таке походження назви найбільш ймовірне.

Памятник полеглим у боях у квітах-неживих...

А ось і перша цікавинка-Свято-Троїцький костел-споруджений поляками у 17 столітті на ознаменування своєї перемоги під Берестечком. Побудований у стилі рококо він вражає своєю тонкістю і вишуканістю архітектури.
У підвалах костелу можна знайти кілька підземних переходів, які однак уже не придатні для використання. Існує інформація, що один із них вів до маєтку князя Пронського, що розміщений неподалік (в наш час приміщення психо-неврологічного інтернату), інший простягався аж на 2 кілометри до маєтку князя Рінчинського (в цей час приміщення бібліотеки ПТУ). На жаль, зараз на костелі вже неабияк позначилися вплив століть, відсутність належної реставрації, а найбільше людська байдужість до святині (за радянських часів у підвалах костелу навіть були розміщені сирні цехи). Кілька разів ніби й бралися за роботи, однак ентузіазм істориків згасав, а місцеве православне населення не надто цікавиться долею католицького костелу, нехай навіть він із статусом пам'ятки старовини

масивна дзвіниця кинула виклик рокам

сам же костел соромязливо ховається в кронах дерев-чекає реставрації...та чи дочекається?..

Іншу святиню за деревами не сховаєш-розмір не той!

Православний Свято-Троїцький собор, зведений на початку ХХ століття на честь подвигу козацько-селянського війська. Згідно задуму архітекторів він мав складатися із 3-х частин: Підземний (Зимовий) Храм, Основний Храм та Верхній Храм. Побудувати довзволили лише Підземний та Основний Храми, оскільки стало зрозуміло, що коли почнеться зведення Верхнього Храму, то Свято-Троїцький собор стане вищим за костел, а цього тодішня польська влада аж ніяк не могла допустити. Будівництво храму було припинено, так його стіни і застигли у нездійсненому на той час пориві до небес. Храм накрили, прилаштували купол і він почав своє недовге функціонування.
Із приходом радянської влади собор взагалі перетворили на склад. Храм чекав свого відродження аж до початку 90-х років. Було зроблено косметичний ремонт, проведено внутрішній розпис місцевим художником Кліцуком Миколою Миколайовичем. Храм знову почав жити!

У 2000 році знову розпочато реконструкцію і після її завершення він, як тут стверджують, стане одним із найбільших в Україні, принаймні «підріс» удвічі. Висота головного купола - понад 50 метрів. Сяють золотом хрести куполів, які в гарну погоду видно за десятки кілометрів.
Нині активно оздоблюють зовнішні стіни собору.

За роботою наглядає сам Богдан Хмельницький!

Собор велично несе свої хрести вище самих високих дерев

і навіть вигляд здалека викликає повагу!

"Золотие купола.." або "хто куди,а ми -до неба"!

і навіть лелеки тягнуться до чогось вищого))

Далі мандруємо до села з навзою Пляшева-село,де навіть трава козацьким духом пропахла і старенькі бабусі дивують по сучасному бойовим духом!)(на фото бабуля з газонокосилкою))

Панорама пляшевських святинь.
А тепер трохи плагіату(нехай вибачить мене автор,текст взято з http://www.castles.com.ua/beres.html )
Поблизу села Пляшева збереглося місце знаменитої драматичної битви загонів Богдана Хмельницького з польськими військами. В розпал бою, коли козацьке військо вже починало перемагати, підкуплений поляками Кримський хан Іслам Гірей ІІІ зрадив Богдана і, забравши його самого в полон, втік з поля бою. Козацьке військо лишилося без керівництва. На екстренній раді полковники вирішили припинити бій і відступати через болота.
Зараз і не відразу скажеш, що історико-архітектурний музей "Поле Берестечківської битви" знаходиться на острові, що називається Журавлиха. Навколо рівнина, поля та лісок вдалині. За легендою, назва озера виникла з поєднання слів "жура" і "лихо", бо після битви це місце було у буквальному розумінні вкрите кістьми загиблих. Черепи, кістки, зброю козаків і поляків селяни виорювали плугами і через 100, і через 200 років після битви. За останні 20 років знайдено близько сотні людських кістяків, чимало зразків тогочасної зброї та особистих речей. Розкопки довели, що у битві під Берестечком брали участь ще й донські козаки та московські стрільці. Скоріше за все, на боці Богдана Хмельницького.
Різні джерела подають свою кількість військ, що брали участь у битві. Найбільш вірогідні цифри - близько 150 000 поляків проти 100 000 козаків. На боці Хмельницького було ще близько 30 000 татар Іслам-Гірея. Дотепер невідомо, чи була змова татарів з полякам. Ще версія татарської зради - байрам, під час якого мусульманам заборонено воювати. Хмельницький, дізнавшись про зраду, кинувся навздогін за татарами. Замість переконати їх і повернути назад, сам потрапив у полон. І хоча бій тривав після цього ще добрих десять днів, долю вже було вирішено.

У 1914 р. тут було облаштовано та уквітчано найбільшу в Україні могилу козаків та селян, що загинули під час Берестецької битви 1651 р. Так було покладено початок створенню духовно-меморіального комплексу "Козацькі Могили".
Окраса музею - Георгіївська церква
Аналогів церкві у світі немає, бо в одних стінах є аж три храми: Георгіївська - основна, Бориса і Гліба - так звана балконна церква (займає другий поверх) та Параскеви П'ятниці - підземна. Шедевр Їжакевича "Голгофа" прикрашає фронтон Георгіївської церкви.

Територія чиста і доглянута й чекає гостей

Михайлівський храм 17 ст.(перенесений 1912р з сусіднього с.Острів)
Є легенда, що саме тут напередодні січі молився за перемогу гетьман. Перед іконостасом - сходи під землю. Підземний хід веде до саркофагу із рештками козаків. Тут створено велетенську гробівницю, вщерть заповнену людськими кістками. Через прозорі віконця видно прострілені та порубані черепи, зламані кості. Моторошно. Зараз неможливо з'ясувати, де останки польських гусарів, а де запорожців. Смерть зрівняла усіх. Раніше ці рештки валялися на острові просто під ногами, сюди ж приносили їх мешканці навколишніх сіл. Є переказ про бездомну набожну жінку Тетяну, яка сто років тому жила у цих краях, просила милостиню та блукала навколишніми полями, збираючи козацькі кістки. У саркофазі - мізерна частина жертв, більшість кісток навіки похована болотами.(знову запозичений такст))