Не один десяток разів їздив я потягом Київ-Франківськ. Майже завжди через Львів, але так складалося, що у Львові потяг був о 5-й ранку, а десь о 6-й ми проминали Старе Село. В цей час дуже хотілося спати, тому руїни величного замку я просто не помічав. Але ж усе таки помітив, тому як і більшість туристів теж скажу, що старосільський замок я вперше побачив із вікна потягу. Великі стіни, в оточенні галицького болота та бур’яну, звичайно, виглядали привабливо і романтично - ну хто в дитинстві не мріяв поблукати серед руїн старої фортеці?
Над замком пролітають літаки, поряд проносяться пасажирські потяги, наповнені лижами, лижниками й просто туристами, із гуркотом повзуть товарняки. Але заповзятий Мальчиш-Кибальчиш стоїть, як дядько при дорозі. Бачив він і гірші часи, але якось вистояв, можливо, вистоїть і нині, й, витримуючи двиготіння землі від коліс залізничних монстрів, достоїть до реставрації, яку задумали вже давно. І не з боку держави (від неї дочекаєшся). Допомога повинна прийти із приватних рук, адже замок передано в концесію на 49 років якомусь ТОВ. Вже у 2012 році його обіцяють вивести із аварійного стану, а до 2015-го зробити із замку туристично-відпочинковий центр.
Почитати та багато фото...