ФАРІОН - іронічна риторика слова: verbum, word, wort = та сама етимологія!
Фаріониха - десь і колись - базікала про походження її прізвища. Вирішив справді етимологічно та археологічно та антропологічно пояснити собі отеє слово-verbum. Його етимон - вирішальний в европейській (та й індоевропейській) цивілізації. Крім того - цікаво як оцей етимон спотворила штучна, деслов'янізована, пізньопостала російська, що саме утворила з нього.
Зважмо, що УЕС - пояснює слово "фарина" ("шахрайство", фари́нник - гендляр, "фариня" - лотерея) - чи то із лат. "фаріна" (мука́) - чи то од костьольного "фара" (місце, де також торги відбувалися), і як запозичення з польської, як семантизм шахрайської чи азартної чи гендлярської торгівлі. Оця гіпотеза, вже отут синкретична - найвірогідніша. Початок із грецької та латини (Latin parochia + Late Greek par-oikia) потім з німецької "Pfare", (Етим. Сл.: "фара-2": також "парох" та "парафія"), хоча латинське "фаріна" - трудно зігнорувати для ономастикону "Фаріон". Варто також подумати і про етимолгію "хворіон" (диявол).
Гіпотетично - я оте все синкретично корелюю з іншою грецькою семантемою та формою - яка могла семантично, але доречно, зконтамінувати й нашаруватись на первісну суміш смислів. Трудно повірити, що гра в карти із своїм "фараон" - змогла породити "Фаріон", каузальність недоказана.
Незважаючи на багато дечого - Фаріониху я поважаю принаймні тому, що вона один воїн в полі, себто за її відчайдушну та великодушну відвагу, запорука правди та істини: помилка - є малодушністю (Ніцше). Але "Фаріон" - для мене належить до могутнього синкретичного семантичного поля: риторика, іронія (стратегія Сократа), слово, лікувати, віщувати, воркотіти ітд!
Отак, "ґаспада" та пані й панове - почнімо з гетерогенної російської: де неслов'янські слова "врач" і "врать" і "вор" (органічна українська їх не має) - однокореневі та одноетимонні - і де нема слов'янського слова ГОЇТИ (яке майже всі слов'янські мови мають). Зрозуміймо нарешті мововкраїнським умом: російська - то штучний продукт касна-канцеляризмів та касна-кацапо-церковности - результат потреби слов'янізувати неслов'янят та хритстиянізувати поганят!
Гляньмо й побачмо мовою (не антислов'янським "їзьіком") та слов'янськими очима (не антислов'янськими "ґлазамі"): врать (брехати) + врач (лікар) + вор (злодій, крадій): гетерогенність мови і язика - і сліпим неслов'янятам отак очевидні (бач - не "ґлазавїдньі"):
1) )врать вру, враль, вра́ки мн. Из *вьрати, *вьрѫ. Сюда же врач. Родственно греч. ῥήτωρ "оратор", Fερέω, ἐρῶ, "скажу", *Fερι̯ων [= FERION], откуда εἴρων "человек, который говорит не то, что думает", лтш. vervelêt, -ẽju "бубнить, быстротараторить" (из *verver-); см. Сольмсен, Unters. Gr. Lautl. 261 и сл.; М. - Э. 4, 542; далее, сюда же относят лит. var̃das "название", лтш. vàrds - то же, др.-прусск. wīrds "слово", лат. verbum, гот. waúrd "слово"; см. Сольмсен, там же; Траутман, BSW 360 (с оговорками). О знач. слав. слов см. Брандт, РФВ 25, 214 и сл. •• [Важно иметь в виду, что слово врать только великорусск., поэтому целесообразнее видеть в нем новообразование, как это и делают Хольмер (SILUÅ, 1951, стр. 151 и сл.; см. также RS 18, 2, 1957, стр. 276 - 277), объясняющий его на основе врѣти "кипеть" > "говорить чепуху", и Вайан (RES 31, 1954, стр. 100 и сл.), который производит врать из за-вере́ть, за-во́ра, ср. плести́, спле́тни. Оба отрицают связь с врач. - Т.]
2) врач род. п. врача́, врачева́ть, ст.-слав. врачь ἰατρός (Супр., Остром.), болг. врач "колдун", сербохорв. вра̑ч "прорицатель", словен. vráč "врач". Эти слова производят от врать и ворча́ть. В таком случае первонач. знач. "заклинатель, колдун"; см. Mi. EW 395 и сл.; Преобр. 1, 100 и сл.; Лиден, Anlautg. 19; Торбьёрнссон 2, 90; Сольмсен, Unters. gr. Lautl. 263; Соболевский, AfslPh 33, 610; Брандт, РФВ 25, 217 и сл.; Младенов, AfslPh 33, 15; WuS 12, 60; Эндзелин, СБЭ 20. Излишни сомнения Траутмана (BSW, 360). •• [См. еще Львов, "УЗ Ин. Слав.", 9, 1954, стр. 152; БЕ 7, 1957, стр. 33 и сл., стр. 38 и сл.
3) вор Ближайшая этимология: I. "грабитель, мошенник", засвидетельствовано в XVI в. (см. Срезн.), часто о Лже Дмитрии I и II в знач. "мошенник, авантюрист" (напр., Разор. Моск. Госуд. 22), укр. ворю́га "вор". Дальнейшая этимология: Скорее всего, связано с вру, врать; см. Ягич, AfslPh 17, 292. Сюда же стар. русск. воровать "прелюбодействовать" (Котошихин 131), воровской "обманный, мошеннический" (там же), далее, завору́й "наглый плут". Из прусск. заимств. фин. vora, voro "разбойник"; см. Миккола, Berühr. 104.
Та індоевропейське лексичне та семантичне поле (фамілія Fahrion - досить поширена в світі) :
word (n.) Old English word "speech, talk, utterance, sentence, statement, news, report, word," from Proto-Germanic *wurdan (cognates: Old Saxon, Old Frisian word, Dutch woord, Old High German, German wort, Old Norse orð, Gothic waurd), from PIE *were- (3) "speak, say" (see verb).
verb (n.) late 14c., from Old French verbe "word; word of God; saying; part of speech that expresses action or being" (12c.) and directly from Latin verbum "verb," originally "a word," from PIE root *were- (3) "to speak" (cognates: Avestan urvata- "command;" Sanskrit vrata- "command, vow;" Greek rhetor "public speaker," rhetra "agreement, covenant," eirein "to speak, say;" Hittite weriga- "call, summon;" Lithuanian vardas "name;" Gothic waurd, Old English word "word").
Далі про россо-іронізування!
irony (n.) c.1500, from Latin ironia, from Greek eironeia "dissimulation, assumed ignorance," from eiron "dissembler," perhaps related to eirein "to speak" (see verb). Used in Greek of affected ignorance, especially that of Socrates. For nuances of usage, see humor. Figurative use for "condition opposite to what might be expected; contradictory circumstances" is from 1640s.
Треба зрозуміти найголовніше: як постала штучна та диверґентна російська та наскільки вона відмінна за формою та субстанцією своєю від української та інших індоевропейських мов!
Аткуда єсть пашол іскусствєнньій русскій їзьік? Кака аткуда? - Ат боґа Куда:
Аткуда єсть пашло "враньйо"?
Аткуда "вор" - аткуда "врач"?
Аткуда "ґлаза" - аткуда всьйо?
Кто аб'їснїт? - Русскава їзьіка "палач"? -
Іба у русскава "врача" ета адно: "варавать" і "врать"?
Аткуда "ізьян" - аткуда "абьїзяна"?
Аткуда "ізящнасть" русскава "хана"?
(Тютчеф)
Отих слів у лапках - дастьбі в будь-якій справді слов'янській мові! Що отеє значить? Тож українською мовою спитаймо у "касна-прарока" Тютчева - бо справжня слов'янськість тестується українською!
Чи пак:
Людину назвімо "чілавєк",
Око - назвімо "ґлаз",
Лікар - хай стане "врач вавєк",
Верзімо "харашо" - замість "гаразд"!
Забрешімо себе: як "россо-врать"?
"Злочин і Кара" - не "Прїступлєнїє і Наказанїє", не "касна-стать":
Ото потворні кацап'ята з нас -
Москвомавпенята із каснаприкрас!
Українцю - тебе спасе лиш Мово-Спас!
Зважмо, що УЕС - пояснює слово "фарина" ("шахрайство", фари́нник - гендляр, "фариня" - лотерея) - чи то із лат. "фаріна" (мука́) - чи то од костьольного "фара" (місце, де також торги відбувалися), і як запозичення з польської, як семантизм шахрайської чи азартної чи гендлярської торгівлі. Оця гіпотеза, вже отут синкретична - найвірогідніша. Початок із грецької та латини (Latin parochia + Late Greek par-oikia) потім з німецької "Pfare", (Етим. Сл.: "фара-2": також "парох" та "парафія"), хоча латинське "фаріна" - трудно зігнорувати для ономастикону "Фаріон". Варто також подумати і про етимолгію "хворіон" (диявол).
Гіпотетично - я оте все синкретично корелюю з іншою грецькою семантемою та формою - яка могла семантично, але доречно, зконтамінувати й нашаруватись на первісну суміш смислів. Трудно повірити, що гра в карти із своїм "фараон" - змогла породити "Фаріон", каузальність недоказана.
Незважаючи на багато дечого - Фаріониху я поважаю принаймні тому, що вона один воїн в полі, себто за її відчайдушну та великодушну відвагу, запорука правди та істини: помилка - є малодушністю (Ніцше). Але "Фаріон" - для мене належить до могутнього синкретичного семантичного поля: риторика, іронія (стратегія Сократа), слово, лікувати, віщувати, воркотіти ітд!
Отак, "ґаспада" та пані й панове - почнімо з гетерогенної російської: де неслов'янські слова "врач" і "врать" і "вор" (органічна українська їх не має) - однокореневі та одноетимонні - і де нема слов'янського слова ГОЇТИ (яке майже всі слов'янські мови мають). Зрозуміймо нарешті мововкраїнським умом: російська - то штучний продукт касна-канцеляризмів та касна-кацапо-церковности - результат потреби слов'янізувати неслов'янят та хритстиянізувати поганят!
Гляньмо й побачмо мовою (не антислов'янським "їзьіком") та слов'янськими очима (не антислов'янськими "ґлазамі"): врать (брехати) + врач (лікар) + вор (злодій, крадій): гетерогенність мови і язика - і сліпим неслов'янятам отак очевидні (бач - не "ґлазавїдньі"):
1) )врать вру, враль, вра́ки мн. Из *вьрати, *вьрѫ. Сюда же врач. Родственно греч. ῥήτωρ "оратор", Fερέω, ἐρῶ, "скажу", *Fερι̯ων [= FERION], откуда εἴρων "человек, который говорит не то, что думает", лтш. vervelêt, -ẽju "бубнить, быстротараторить" (из *verver-); см. Сольмсен, Unters. Gr. Lautl. 261 и сл.; М. - Э. 4, 542; далее, сюда же относят лит. var̃das "название", лтш. vàrds - то же, др.-прусск. wīrds "слово", лат. verbum, гот. waúrd "слово"; см. Сольмсен, там же; Траутман, BSW 360 (с оговорками). О знач. слав. слов см. Брандт, РФВ 25, 214 и сл. •• [Важно иметь в виду, что слово врать только великорусск., поэтому целесообразнее видеть в нем новообразование, как это и делают Хольмер (SILUÅ, 1951, стр. 151 и сл.; см. также RS 18, 2, 1957, стр. 276 - 277), объясняющий его на основе врѣти "кипеть" > "говорить чепуху", и Вайан (RES 31, 1954, стр. 100 и сл.), который производит врать из за-вере́ть, за-во́ра, ср. плести́, спле́тни. Оба отрицают связь с врач. - Т.]
2) врач род. п. врача́, врачева́ть, ст.-слав. врачь ἰατρός (Супр., Остром.), болг. врач "колдун", сербохорв. вра̑ч "прорицатель", словен. vráč "врач". Эти слова производят от врать и ворча́ть. В таком случае первонач. знач. "заклинатель, колдун"; см. Mi. EW 395 и сл.; Преобр. 1, 100 и сл.; Лиден, Anlautg. 19; Торбьёрнссон 2, 90; Сольмсен, Unters. gr. Lautl. 263; Соболевский, AfslPh 33, 610; Брандт, РФВ 25, 217 и сл.; Младенов, AfslPh 33, 15; WuS 12, 60; Эндзелин, СБЭ 20. Излишни сомнения Траутмана (BSW, 360). •• [См. еще Львов, "УЗ Ин. Слав.", 9, 1954, стр. 152; БЕ 7, 1957, стр. 33 и сл., стр. 38 и сл.
3) вор Ближайшая этимология: I. "грабитель, мошенник", засвидетельствовано в XVI в. (см. Срезн.), часто о Лже Дмитрии I и II в знач. "мошенник, авантюрист" (напр., Разор. Моск. Госуд. 22), укр. ворю́га "вор". Дальнейшая этимология: Скорее всего, связано с вру, врать; см. Ягич, AfslPh 17, 292. Сюда же стар. русск. воровать "прелюбодействовать" (Котошихин 131), воровской "обманный, мошеннический" (там же), далее, завору́й "наглый плут". Из прусск. заимств. фин. vora, voro "разбойник"; см. Миккола, Berühr. 104.
Та індоевропейське лексичне та семантичне поле (фамілія Fahrion - досить поширена в світі) :
word (n.) Old English word "speech, talk, utterance, sentence, statement, news, report, word," from Proto-Germanic *wurdan (cognates: Old Saxon, Old Frisian word, Dutch woord, Old High German, German wort, Old Norse orð, Gothic waurd), from PIE *were- (3) "speak, say" (see verb).
verb (n.) late 14c., from Old French verbe "word; word of God; saying; part of speech that expresses action or being" (12c.) and directly from Latin verbum "verb," originally "a word," from PIE root *were- (3) "to speak" (cognates: Avestan urvata- "command;" Sanskrit vrata- "command, vow;" Greek rhetor "public speaker," rhetra "agreement, covenant," eirein "to speak, say;" Hittite weriga- "call, summon;" Lithuanian vardas "name;" Gothic waurd, Old English word "word").
Далі про россо-іронізування!
irony (n.) c.1500, from Latin ironia, from Greek eironeia "dissimulation, assumed ignorance," from eiron "dissembler," perhaps related to eirein "to speak" (see verb). Used in Greek of affected ignorance, especially that of Socrates. For nuances of usage, see humor. Figurative use for "condition opposite to what might be expected; contradictory circumstances" is from 1640s.
Треба зрозуміти найголовніше: як постала штучна та диверґентна російська та наскільки вона відмінна за формою та субстанцією своєю від української та інших індоевропейських мов!
Аткуда єсть пашол іскусствєнньій русскій їзьік? Кака аткуда? - Ат боґа Куда:
Аткуда єсть пашло "враньйо"?
Аткуда "вор" - аткуда "врач"?
Аткуда "ґлаза" - аткуда всьйо?
Кто аб'їснїт? - Русскава їзьіка "палач"? -
Іба у русскава "врача" ета адно: "варавать" і "врать"?
Аткуда "ізьян" - аткуда "абьїзяна"?
Аткуда "ізящнасть" русскава "хана"?
(Тютчеф)
Отих слів у лапках - дастьбі в будь-якій справді слов'янській мові! Що отеє значить? Тож українською мовою спитаймо у "касна-прарока" Тютчева - бо справжня слов'янськість тестується українською!
Чи пак:
Людину назвімо "чілавєк",
Око - назвімо "ґлаз",
Лікар - хай стане "врач вавєк",
Верзімо "харашо" - замість "гаразд"!
Забрешімо себе: як "россо-врать"?
"Злочин і Кара" - не "Прїступлєнїє і Наказанїє", не "касна-стать":
Ото потворні кацап'ята з нас -
Москвомавпенята із каснаприкрас!
Українцю - тебе спасе лиш Мово-Спас!