Доля учасників правописної конференції 1927 року
Список учасників Конференції з обговорення проекту правопису в травні-червні 1927 року.
1. Бадан Олександр Іванович, журналіст-комуніст (Закарпаття). Учений секретар Наркомосу УСРР (1927-30). Репресований 1933, справа УВО. Страчений 1937 р. під Медвеж’єгорськом (Сандормох), Карелія.
2. Бойків Іван О., лінґвіст, педагог, співробітник Інституту мовознавства. Помер 1932.
3. Бузук Петро Опанасович, лінґвіст, професор (Бесарабія), директор Інституту мовознавства Білор. АН. Репресований 1934, вислання. Розстріляний 1938.
4. Булаховський Леонід Арсенійович, мовознавець, професор (Харків). Редактор правопису 1946 р. Помер 1961.
5. Висоцький Зіновій Тарасович (псевд. Степовий), журналіст, комуніст-укапіст (Дніпропетровщина). 1935-36 засуджений до розстрілу спецколеґією Харківського облсуду.
6. Вишня Остап, письменник (Полтавщина). Репресований 1933. Звільнений 1943.
7. Волошин Євген Костянтинович, викладач української мови та літератури у київських вузах та на курсах українізації (Київ). Заарештований за справою СВУ і 9 місяців перебував під слідством. Після звільнення до грудня 1934 жив у Києві, після вбивства Кірова виїхав до Самарканда. Доля невідома.
8. Вороний Микола Кіндратович, письменник (Дніпропетровщина). Репресований 1934, вислання. Розстріляний 1938.
9. Ганцов Всеволод Михайлович, мовознавець (Чернігів). Репресований за справою СВУ 1929-46. Повторно 1949-56. Помер 1979.
10. Гладкий Микола Дмитрович, біолог (Чернігівщина). Редактор мови в газеті «Пролетарська Правда». Заарештований 1930, 1931 звільнений з обмеженням місць проживання. Помер 1947 у Красноярську.
11. Гладкий Петро Дмитрович, учитель (Чернігівщина). Незак. вища освіта. Близький до школи В. Ганцова. Заарештований 1937, розстріляний.
12. Голоскевич Григорій Костянтинович, мовознавець (Поділля). Учень О. Шахматова, автор Правописного словника. Репресований за справою СВУ 1929, наклав на себе руки у Тобольську 1935.
13. Грунський Микола Кузьмич, славіст, професор (Харківщина). У 40-х старший наук. співр. Інституту мовознавства. Помер 1951.
14. Дем’янчук Василь Климентійович, мовознавець (Західна Україна). 1929 засуджений на 5 років, справа СВУ. Після повернення репресований 1938, розстріляний у Медвеж’єгорську, Карелія.
15. Дятлів Петро Юрійович, журналіст (Чернігівщина). Заарештований 1933, справа УВО. Страчений 1937 в Медвеж’єгорську, Карелія.
16. Йогансен Михайло Гервасійович, письменник, мовознавець (Харків). Проект латинізації українського письма. Розстріляний 1937 в Києві.
17. Калинович Михайло Якович, мовознавець, професор (Поділля). Керівник Інституту мовознавства 1937-41. 1939-44 голова Відділення сусп. наук АН УРСР. Гол. редактор словника 1948 року. Помер 1949.
18. Касьяненко Євген Іванович, журналіст-комуніст, перекладач з нім. (Полтавщина). Розстріляний 1937 р.
19. Кириленко Варфоломій Гаврилович, учитель (Чернігівщина). 1942-го вивезено на примусові роботи до Німечиини. Помер 1965 р. в Канаді.
20. Кондрашенко С. О., педагог (Дніпропетровщина). ??
21. Кримський Агатангел Юхимович, академік (Волинь). Орієнталіст, історик української мови, редактор Академічного словника (1924). Репресований 1941. Помер 1942, у м. Кустанай.
22. Ліщина-Мартиненко Іван Іванович, викладач, архівіст (Полтавщина). 10 вересня 1929 року заарештований, засуджений на 10 років таборів, Біломорканал.
23. Мазуренко Юрій Петрович, юрист (Донеччина), професор Харківського Інст. Нар. Госп. Репресований 1934, справа боротьбістів. Розстріляний 1937 р.
24. Мізерницький Олександр Михайлович, педагог (Холмщина). У 1925 голова спілки Робос. Репресований 1934.
25. Мороз В. Б., педагог (Буковина). ??
26. Музичка Андрій Васильович, літературознавець, професор (Західна Україна). Репресований у 1931-32. Висланий до Казахстану. Помер 1966 р.
27. Мусій М. І., учитель (Західна Україна). ??
28. Наконечний Микола Федорович, мовознавець (Полтавщина). Співавтор фразеолог. словника 1959 р. Розробник основ укр. літературної вимови. Помер 1981.
29. Німчинов Кость Тихонович, мовознавець (Харківщина). Репресований 1937. подальша доля невідома.
30. Пилипенко Сергій Володимирович, журналіст (Київ). Директор Інституту літератури в Харкові. Репресований 1933, справа УВО. Розстріляний 1934 р.
31. Плевако Микола Антонович, літературознавець, професор (Харківщина). Засланий до Казахстану 1938, де помер за невияснених обставин.
32. Попів Олександр І., професор (Харківщина). Педагог та церковний діяч. Заарештований 1933, звільнений 1939. Після війни на еміґрації. Помер 1958 р.
33. Приходько Антін Терентійович, юрист, політ. діяч (Кубань). Заступник наркома освіти, заступник ген. прокурора УСРР. Репресований 1933, розстріляний 1939 р.
34. Рахинський Володимир Іванович, викладач (Чернігівщина). Директор педкурсів. Заарештований 1932 року. Доля невідома.
35. Річицький Андрій А., літератор (Дніпропетровщина). Редактор укр. видання «Капітал» Маркса. Репресований у 1930-ті за звинуваченням у «перевиконанні хлібозаготівель». Розстріляний 1934.
36. Рудницький Степан Львович, географ (Перемишль). Приїхав на запрошення уряду УРСР 1927. Заарештований 1933, справа УВО. Засланий на Соловки. Страчений 1937 р. під Медвеж’єгорськом, Карелія.
37. Савицький Петро Миколайович, педагог (Західна Україна). 1934 р. трійкою при Колегії ДПУ УРСР засуджений на 3 р. вислання.
38. Свєнціцький Іларіон Семенович, філолог, мистецтвознавець (Західна Україна). Помер 1956.
39. Секунда Тадей В., інженер-механік, перекладач (Західна Україна). Репресований у кін. 1930-х.
40. Синявський Олекса Наумович, мовознавець, професор (Таврія). Репресований 1934. Розстріляний 1937.
41. Сімович Василь Іванович, мовознавець, професор (Західна Україна). Помер 1944.
42. Скрипник Микола Олексійович, професійний революціонер (Донбас). Наклав на себе руки 1933.
43. Соколянський Іван Панасович, дефектолог, професор (Кубань). Заарештований 1934, реабілітований, з 1939 у Москві. Помер 1960.
44. Солодкий Никанор Леонтійович, учитель (Херсонщина). 1933 закінчив Херсонський пед. інст., завідувач кафедри укр. мови у Запоріжжі. Репресований 1937. Помер у тюрмі.
45. Студинський Кирило Йосипович, літературознавець, академік (Західна Україна). Депутат Верховної Ради УРСР з 1939. Помер при нез’ясованих обставинах під час евакуації зі Львова 1941.
46. Сулима Микола Федорович, педагог, професор (Харківщина). Працював у Кримському пед. інст. Репресований після 1935 за «український буржуазний націоналізм у синтаксисі». Відбував ув’язнення у Каранадинській області Казахстану. На початку 1950-х рр. на поселенні в м. Ухта (Комі). помер 1955.
47. Тимченко Євген Костянтинович, мовознавець, професор (Полтава). Засланий 1937. З 1944 ст. наук. співр. Інституту мовознавства. Помер 1948.
48. Ткаченко Борис Данилович, мовознавець (Харківщина). Учень Л. Булаховського й О. Синявського. Репресований 1937. Розстріляний.
49. Ткаченко Г. В., учитель (Київщина). ??
50. Чапленко Василь Кирилович, мовознавець, письменник (Дніпропетровщина). З 1945 року на еміґрації. Помер 1990.
51. Чепіга-Зеленкевич Яків Теофанович (Херсонщина), педагог, професор НДІ педагогіки. Репресований, помер 1938.
52. Чернявський Микола Федорович, письменник (Дніпропетровщина). Заарештований 1929, вдруге 1933, втретє 1937. Помер 1946 на засланні. (За деякими свідченнями розстріляний 1938.)
53. Шумлянський Федір Михайлович, професор (Поділля). З 1932 професор Бєлгородського пед. інст., 1933-39 зав. кафедри рос. мови та літератури Тамбовського пед. інст. Після 1939 професор Одеського унів. Помер 1980.
54. Щепотьєв Володимир Олександрович, етнограф, історик літератури (Полтава). Засуджений за справою СВУ, засланий на три роки. Після повернення репресований 1937, розстріляний.
55. Ярошенко Володимир Григорович, мовознавець (Полтавщина). Учень О. Шахматова. Репресований 1934. У 1944-57 на педагогічній роботі. Помер 1957.
Сумний рахунок. 42 були репресовані або померли у 1930-ті.
Про 4-х викладачів, педагогів та журналістів мені не вдалося зібрати інформацію. Розглядаючи біографії інших можна припустити, що вихідці з Західної України на десять років пережили своїх великоукраїнських колег.
З відомих мовознавців залишилися працювати в цій галузі дев’ятеро. З них троє врятувалися, бо були вихідцями з Західної України, один перечекав репресії на педагогічній роботі в російських вишах, одному вдалося еміґрувати під час війни. Отже, репресій пощастило уникнути лише чотирьом східноукраїнським мовознавцям, що брали участь у правописній конференції: Булаховському, Грунському, Калиновичу та Наконечному. Справді, видатні люди, добре відомі своєю працею у Радянській Україні. Можна сказати, що саме вони стали головними відповідальними за вироблення сучасного правопису, упорядкування повоєнних словників та опрацювання основ сучасної літературної вимови.
1. Бадан Олександр Іванович, журналіст-комуніст (Закарпаття). Учений секретар Наркомосу УСРР (1927-30). Репресований 1933, справа УВО. Страчений 1937 р. під Медвеж’єгорськом (Сандормох), Карелія.
2. Бойків Іван О., лінґвіст, педагог, співробітник Інституту мовознавства. Помер 1932.
3. Бузук Петро Опанасович, лінґвіст, професор (Бесарабія), директор Інституту мовознавства Білор. АН. Репресований 1934, вислання. Розстріляний 1938.
4. Булаховський Леонід Арсенійович, мовознавець, професор (Харків). Редактор правопису 1946 р. Помер 1961.
5. Висоцький Зіновій Тарасович (псевд. Степовий), журналіст, комуніст-укапіст (Дніпропетровщина). 1935-36 засуджений до розстрілу спецколеґією Харківського облсуду.
6. Вишня Остап, письменник (Полтавщина). Репресований 1933. Звільнений 1943.
7. Волошин Євген Костянтинович, викладач української мови та літератури у київських вузах та на курсах українізації (Київ). Заарештований за справою СВУ і 9 місяців перебував під слідством. Після звільнення до грудня 1934 жив у Києві, після вбивства Кірова виїхав до Самарканда. Доля невідома.
8. Вороний Микола Кіндратович, письменник (Дніпропетровщина). Репресований 1934, вислання. Розстріляний 1938.
9. Ганцов Всеволод Михайлович, мовознавець (Чернігів). Репресований за справою СВУ 1929-46. Повторно 1949-56. Помер 1979.
10. Гладкий Микола Дмитрович, біолог (Чернігівщина). Редактор мови в газеті «Пролетарська Правда». Заарештований 1930, 1931 звільнений з обмеженням місць проживання. Помер 1947 у Красноярську.
11. Гладкий Петро Дмитрович, учитель (Чернігівщина). Незак. вища освіта. Близький до школи В. Ганцова. Заарештований 1937, розстріляний.
12. Голоскевич Григорій Костянтинович, мовознавець (Поділля). Учень О. Шахматова, автор Правописного словника. Репресований за справою СВУ 1929, наклав на себе руки у Тобольську 1935.
13. Грунський Микола Кузьмич, славіст, професор (Харківщина). У 40-х старший наук. співр. Інституту мовознавства. Помер 1951.
14. Дем’янчук Василь Климентійович, мовознавець (Західна Україна). 1929 засуджений на 5 років, справа СВУ. Після повернення репресований 1938, розстріляний у Медвеж’єгорську, Карелія.
15. Дятлів Петро Юрійович, журналіст (Чернігівщина). Заарештований 1933, справа УВО. Страчений 1937 в Медвеж’єгорську, Карелія.
16. Йогансен Михайло Гервасійович, письменник, мовознавець (Харків). Проект латинізації українського письма. Розстріляний 1937 в Києві.
17. Калинович Михайло Якович, мовознавець, професор (Поділля). Керівник Інституту мовознавства 1937-41. 1939-44 голова Відділення сусп. наук АН УРСР. Гол. редактор словника 1948 року. Помер 1949.
18. Касьяненко Євген Іванович, журналіст-комуніст, перекладач з нім. (Полтавщина). Розстріляний 1937 р.
19. Кириленко Варфоломій Гаврилович, учитель (Чернігівщина). 1942-го вивезено на примусові роботи до Німечиини. Помер 1965 р. в Канаді.
20. Кондрашенко С. О., педагог (Дніпропетровщина). ??
21. Кримський Агатангел Юхимович, академік (Волинь). Орієнталіст, історик української мови, редактор Академічного словника (1924). Репресований 1941. Помер 1942, у м. Кустанай.
22. Ліщина-Мартиненко Іван Іванович, викладач, архівіст (Полтавщина). 10 вересня 1929 року заарештований, засуджений на 10 років таборів, Біломорканал.
23. Мазуренко Юрій Петрович, юрист (Донеччина), професор Харківського Інст. Нар. Госп. Репресований 1934, справа боротьбістів. Розстріляний 1937 р.
24. Мізерницький Олександр Михайлович, педагог (Холмщина). У 1925 голова спілки Робос. Репресований 1934.
25. Мороз В. Б., педагог (Буковина). ??
26. Музичка Андрій Васильович, літературознавець, професор (Західна Україна). Репресований у 1931-32. Висланий до Казахстану. Помер 1966 р.
27. Мусій М. І., учитель (Західна Україна). ??
28. Наконечний Микола Федорович, мовознавець (Полтавщина). Співавтор фразеолог. словника 1959 р. Розробник основ укр. літературної вимови. Помер 1981.
29. Німчинов Кость Тихонович, мовознавець (Харківщина). Репресований 1937. подальша доля невідома.
30. Пилипенко Сергій Володимирович, журналіст (Київ). Директор Інституту літератури в Харкові. Репресований 1933, справа УВО. Розстріляний 1934 р.
31. Плевако Микола Антонович, літературознавець, професор (Харківщина). Засланий до Казахстану 1938, де помер за невияснених обставин.
32. Попів Олександр І., професор (Харківщина). Педагог та церковний діяч. Заарештований 1933, звільнений 1939. Після війни на еміґрації. Помер 1958 р.
33. Приходько Антін Терентійович, юрист, політ. діяч (Кубань). Заступник наркома освіти, заступник ген. прокурора УСРР. Репресований 1933, розстріляний 1939 р.
34. Рахинський Володимир Іванович, викладач (Чернігівщина). Директор педкурсів. Заарештований 1932 року. Доля невідома.
35. Річицький Андрій А., літератор (Дніпропетровщина). Редактор укр. видання «Капітал» Маркса. Репресований у 1930-ті за звинуваченням у «перевиконанні хлібозаготівель». Розстріляний 1934.
36. Рудницький Степан Львович, географ (Перемишль). Приїхав на запрошення уряду УРСР 1927. Заарештований 1933, справа УВО. Засланий на Соловки. Страчений 1937 р. під Медвеж’єгорськом, Карелія.
37. Савицький Петро Миколайович, педагог (Західна Україна). 1934 р. трійкою при Колегії ДПУ УРСР засуджений на 3 р. вислання.
38. Свєнціцький Іларіон Семенович, філолог, мистецтвознавець (Західна Україна). Помер 1956.
39. Секунда Тадей В., інженер-механік, перекладач (Західна Україна). Репресований у кін. 1930-х.
40. Синявський Олекса Наумович, мовознавець, професор (Таврія). Репресований 1934. Розстріляний 1937.
41. Сімович Василь Іванович, мовознавець, професор (Західна Україна). Помер 1944.
42. Скрипник Микола Олексійович, професійний революціонер (Донбас). Наклав на себе руки 1933.
43. Соколянський Іван Панасович, дефектолог, професор (Кубань). Заарештований 1934, реабілітований, з 1939 у Москві. Помер 1960.
44. Солодкий Никанор Леонтійович, учитель (Херсонщина). 1933 закінчив Херсонський пед. інст., завідувач кафедри укр. мови у Запоріжжі. Репресований 1937. Помер у тюрмі.
45. Студинський Кирило Йосипович, літературознавець, академік (Західна Україна). Депутат Верховної Ради УРСР з 1939. Помер при нез’ясованих обставинах під час евакуації зі Львова 1941.
46. Сулима Микола Федорович, педагог, професор (Харківщина). Працював у Кримському пед. інст. Репресований після 1935 за «український буржуазний націоналізм у синтаксисі». Відбував ув’язнення у Каранадинській області Казахстану. На початку 1950-х рр. на поселенні в м. Ухта (Комі). помер 1955.
47. Тимченко Євген Костянтинович, мовознавець, професор (Полтава). Засланий 1937. З 1944 ст. наук. співр. Інституту мовознавства. Помер 1948.
48. Ткаченко Борис Данилович, мовознавець (Харківщина). Учень Л. Булаховського й О. Синявського. Репресований 1937. Розстріляний.
49. Ткаченко Г. В., учитель (Київщина). ??
50. Чапленко Василь Кирилович, мовознавець, письменник (Дніпропетровщина). З 1945 року на еміґрації. Помер 1990.
51. Чепіга-Зеленкевич Яків Теофанович (Херсонщина), педагог, професор НДІ педагогіки. Репресований, помер 1938.
52. Чернявський Микола Федорович, письменник (Дніпропетровщина). Заарештований 1929, вдруге 1933, втретє 1937. Помер 1946 на засланні. (За деякими свідченнями розстріляний 1938.)
53. Шумлянський Федір Михайлович, професор (Поділля). З 1932 професор Бєлгородського пед. інст., 1933-39 зав. кафедри рос. мови та літератури Тамбовського пед. інст. Після 1939 професор Одеського унів. Помер 1980.
54. Щепотьєв Володимир Олександрович, етнограф, історик літератури (Полтава). Засуджений за справою СВУ, засланий на три роки. Після повернення репресований 1937, розстріляний.
55. Ярошенко Володимир Григорович, мовознавець (Полтавщина). Учень О. Шахматова. Репресований 1934. У 1944-57 на педагогічній роботі. Помер 1957.
Сумний рахунок. 42 були репресовані або померли у 1930-ті.
Про 4-х викладачів, педагогів та журналістів мені не вдалося зібрати інформацію. Розглядаючи біографії інших можна припустити, що вихідці з Західної України на десять років пережили своїх великоукраїнських колег.
З відомих мовознавців залишилися працювати в цій галузі дев’ятеро. З них троє врятувалися, бо були вихідцями з Західної України, один перечекав репресії на педагогічній роботі в російських вишах, одному вдалося еміґрувати під час війни. Отже, репресій пощастило уникнути лише чотирьом східноукраїнським мовознавцям, що брали участь у правописній конференції: Булаховському, Грунському, Калиновичу та Наконечному. Справді, видатні люди, добре відомі своєю працею у Радянській Україні. Можна сказати, що саме вони стали головними відповідальними за вироблення сучасного правопису, упорядкування повоєнних словників та опрацювання основ сучасної літературної вимови.