Протетичні приголосні
Однією з особливостей української мови, яка одразу кидається у вічі при порівнянні масиву лексики з іншими слов’янськими, є так звана протеза (від гр. виставлення). Сучасна українська мова знає три протетичні приголосні: 1) [j] перед [i], [e] та [a] (їсти, єврей, ягня); 2) [w] перед [i], що розвинувся з [o], перед [u] та [o] (вікно, вулиця, вогонь); 3) рідко коли [h] перед [o], [a] та [y] (гострий, гармата, гикавка). Спостерігається діалектна різноманітність у вживанні протетичних приголосних та відсутність єдиних чітких закономірностей. Протетичні приголосні можуть конкурувати (як [v] з [h]), або поширюватися на переважну більшість говорів української мови ([w]).
Поява протетичних приголосних була зумовлена фонетичними причинами: приєднання неетимологічного приголосного до початкового голосного у слові або складі усуває міжслівний або міжскладовий збіг голосних. Але в наш час жоден зі способів протези не зберіг продуктивності. Нові запозичення вже не вимагають додавання протези.
Схематично хронологію появи протетичних приголосних можна подати у вигляді таблиці (за Шевельовим):
ГолосніПротетичні приголосні[j][w][h][i] > [y]
Протетичні приголосні не характерні.Праслов’янський залишок.
Не зберігся. Зміна [i] > [y], що розпочалася наприкінці XIII ст. призвела до втрати потреби протези у цьому випадку: іржа, істина, інший.Праслов.: видра, вим’я.З XVI ст. (Волинь, Зах. Полісся)
В літературній мові від цього способу залишилося лише єдине слово гикавка (пор. рос. икота)[ě] > [ī]Прасл.: їсти, їздити--[e]Праслов.
Протетичний звук [j] був обов’яковий до XVI - поч. XVII ст. Численні сучасні слова з початковою літерою є сходять до цього способу: є, Європа, Єгипет, Єва, єврей, єпископ, Євангелія, Євфрат. Після ~1596 р. нові запозичення вже не потребують протези: елемент, екзекуція, епістола, етнос тощо.
Якщо прикритий протезою [е] змінювався, йотація залишалася: їжак, Явтух--
Поширений у білор. мові.[a]Праслов.: яблуко, ягня, янгол.
Після XVI ст. малопродуктивний: діал. ярмяк, Янтон, ЯндрейЗ XV ст. у діалектах
малопоширений спосіб: ватаман (отаман), вакарат (акурат), ванькир (альков)З XV-XVI ст.
Ганна, га, гайда, гам, гармата[o]
Зазвичай протези не потребує: осінь, озеро, обід, орати-З поч. XV ст.
вогонь, вохра, восьмий, діал. воробець.
Спосіб поширений у білор. мовіЗ поч. XVI ст.
горобець, гострий, горати, горіх[o] < [i]
Найпоширеніший.-З кінця XIII ст.
Вживається послідовно: він, вітчизна, вівця, вікно, вільха, вістря, вісь та багато-багато ін. (овес : вівса)
Протетичний [w] розвинувся ще перед звуком [ō], що виник з етимологічного [o], після занепаду у наступному складі зредукованого. Схематично: онъ - ōн - вōн - вуон - він.-[u]
Перед голосними, що розвинулися з префікса протеза не виникає: уряд, успіх, увага, угода, уклін. Також не потребували протези книжні та іншомовні слова: узи, ухил, узус.переважно запозичення:
юний, юшка.
З XVIII ст. спорадично у діалектах:
юрба (заступило [h]), юлицяПеред XIV ст.
вус, вухо, вудка, вузький, вулиця, павук, тивун, осавулЗ XVI ст.
характерний для говорів Сер. Полісся
У деяких говорах, що межують з польськими, може з’являтися протетичний [l], незасвідчений у літературній мові.
P.S. Зверніть особливу увагу на поведінку протетичного [j] перед [e]. Сучасні недалекі реформатори намагаються уніфікувати запозичення під західноєвропейську вимову, породжуючи неоковирні Европу, епископа тощо, забуваючи про корені та історію запозичення.
Поява протетичних приголосних була зумовлена фонетичними причинами: приєднання неетимологічного приголосного до початкового голосного у слові або складі усуває міжслівний або міжскладовий збіг голосних. Але в наш час жоден зі способів протези не зберіг продуктивності. Нові запозичення вже не вимагають додавання протези.
Схематично хронологію появи протетичних приголосних можна подати у вигляді таблиці (за Шевельовим):
ГолосніПротетичні приголосні[j][w][h][i] > [y]
Протетичні приголосні не характерні.Праслов’янський залишок.
Не зберігся. Зміна [i] > [y], що розпочалася наприкінці XIII ст. призвела до втрати потреби протези у цьому випадку: іржа, істина, інший.Праслов.: видра, вим’я.З XVI ст. (Волинь, Зах. Полісся)
В літературній мові від цього способу залишилося лише єдине слово гикавка (пор. рос. икота)[ě] > [ī]Прасл.: їсти, їздити--[e]Праслов.
Протетичний звук [j] був обов’яковий до XVI - поч. XVII ст. Численні сучасні слова з початковою літерою є сходять до цього способу: є, Європа, Єгипет, Єва, єврей, єпископ, Євангелія, Євфрат. Після ~1596 р. нові запозичення вже не потребують протези: елемент, екзекуція, епістола, етнос тощо.
Якщо прикритий протезою [е] змінювався, йотація залишалася: їжак, Явтух--
Поширений у білор. мові.[a]Праслов.: яблуко, ягня, янгол.
Після XVI ст. малопродуктивний: діал. ярмяк, Янтон, ЯндрейЗ XV ст. у діалектах
малопоширений спосіб: ватаман (отаман), вакарат (акурат), ванькир (альков)З XV-XVI ст.
Ганна, га, гайда, гам, гармата[o]
Зазвичай протези не потребує: осінь, озеро, обід, орати-З поч. XV ст.
вогонь, вохра, восьмий, діал. воробець.
Спосіб поширений у білор. мовіЗ поч. XVI ст.
горобець, гострий, горати, горіх[o] < [i]
Найпоширеніший.-З кінця XIII ст.
Вживається послідовно: він, вітчизна, вівця, вікно, вільха, вістря, вісь та багато-багато ін. (овес : вівса)
Протетичний [w] розвинувся ще перед звуком [ō], що виник з етимологічного [o], після занепаду у наступному складі зредукованого. Схематично: онъ - ōн - вōн - вуон - він.-[u]
Перед голосними, що розвинулися з префікса протеза не виникає: уряд, успіх, увага, угода, уклін. Також не потребували протези книжні та іншомовні слова: узи, ухил, узус.переважно запозичення:
юний, юшка.
З XVIII ст. спорадично у діалектах:
юрба (заступило [h]), юлицяПеред XIV ст.
вус, вухо, вудка, вузький, вулиця, павук, тивун, осавулЗ XVI ст.
характерний для говорів Сер. Полісся
У деяких говорах, що межують з польськими, може з’являтися протетичний [l], незасвідчений у літературній мові.
P.S. Зверніть особливу увагу на поведінку протетичного [j] перед [e]. Сучасні недалекі реформатори намагаються уніфікувати запозичення під західноєвропейську вимову, породжуючи неоковирні Европу, епископа тощо, забуваючи про корені та історію запозичення.