Протетичні приголосні

[maksymus]

Однією з особливостей української мови, яка одразу кидається у вічі при порівнянні масиву лексики з іншими слов’янськими, є так звана протеза (від гр. виставлення). Сучасна українська мова знає три протетичні приголосні: 1) [j] перед [i], [e] та [a] (їсти, єврей, ягня); 2) [w] перед [i], що розвинувся з [o], перед [u] та [o] (вікно, вулиця, вогонь)

Comments

[vfreelancer]

Трошки не в тему, я про правопис хотів сказати…
Мені ніколи не доводиолсь спостерігати фахової дискусії з питань правопису, та професійного відношення до мови я теж не маю, проте намагаюсь послуговуватись ідеями «недалеких реформаторів» з їх «неоковирниою» Европою.
Ви от наводите таблицю Шевельова, очевидно він є для вас авторитетом в питаннях мови, тому хочу почути, що ви скажите на такий уривок з його інтерв'ю УП:

Катерина Лабунська: Мовознавство - центральне місце вашої наукової кар"єри. Ви - один з тих, хто ввів поняття "українська мова" у світовий науковий обіг і присвятив її дослідженню впродовж 20-го століття не один десяток англомовних праць. Котрий з варіантів правопису сучасної української мови, до формування якого ви також доклали чимало зусиль, найбільш прийнятний сьогодні?

Юрій Шевельов: Сучасний правопис під редакцією Василя Німчука. Він не ідеальний, Але це найкращий варіант з усіх запропонованих.

Ви ж знаєте напевне, що саме проєкт Василя Німчука пропонує ввести ту «неоковирність».

[maksymus]

Я знаю кілька позамовних підстав, що проявляються у мовних дискусіях. Учасники суперечок, за моїми спостереженнями, поділяються за трьома характеристиками: пуристи - інтернаціоналісти; радикали - консерватори; логісти - герменевтисти. Наприклад, пурист вимагатиме очищення мови від іноземних запозичень аж до повного перевигадування інтернаціональних слів, логіст намагатиметься все уніфікувати за універсальним правилом, незважаючи на систему, радикал прагне радикальних змін

[raw_stick]

Щодо Європи - погоджуюся.
Але в "проєкт", здається, нічого всувати не треба: "є" там завше було. Якщо дискусія щодо "Европа/Європа" ще має якийсь сенс (власне, я прибічник "Європи"), то написання "проект" - якесь непорозуміння. Куди поділося "j"? І якщо таке випадання "j" характерне для української мови, то чи можна навести аналогічні приклади?

[maksymus]

Обов’язково поговоримо в окремій темі про скупчення голосних.

[hector_von_kyiv]

Велике спасибі: це саме те, що я давно хотів дізнатися.

[maksymus]

Але боялись спитати?

[hector_von_kyiv]

Трішки :)

[ibicus_lj]

IMHO, воробець несколько не в тему, либо я чего-то не понял. Начальная В - исконная в балтославянском.

[maksymus]

Ви праві, цей приклад з цієї опери, але покликаний демонструвати дещо інше. А саме, переосмислення слів, що починалися на в- та г-, на територіях, де контактували відповідні протетичні приголосні. Тут в літературній мові залишився характерний релікт такої колізії.

[palitekanom]

Як і "юрба". ;)

[pan_kotsky]

Не звертав уваги раніше, але зараз впало в око - звідки таке точне визначення дати закінчення проетзи [j] перед е?
Чи на зламі 16 і 17 століть була зафіксована хвиля запозичень вже без зміни е на першій позиції?

[maksymus]

Дата цілком умовна. Кінець століття відмітився Берестейською унією.

[pan_kotsky]

Та це я знаю, але чому до унії прив'язалися зміни в мові?

[pan_kotsky]

Дата умовна, хоч і не цілком. Не можна поминути переклад Острозької Біблії, з якої, напевне, взяті приклади з йотацією перед "е" (решта слів, очевидно, запроваджено пізніше політично-релігійних берестейських "справ"), як і біографію ученого кола князя Василя.

Важко повірити, що правопис бодай колись був справою не ідеологічною. Чи є винятком і (деякі - "піддатні" тому) протетичні питання?