становлення
Це слово словники категорично подають як українську назву того, що в інших мовах відоме як “esse in fieri”, “das werden (des Wesens)”, “Becoming (of the Being)”, “становление (бытия)”.
Категорично і без варіантів, але чи правомірно? Адже в українській немає дієслова „становитись” зі значенням російського „становиться” - тобто „робитись, ставати, чинитись (чимсь, якимсь)." Якщо приймати становлення за єдиний коректний варіант, то слід було б ввести в обіг і таке дієслово, і описові форми „те, що становилось, становиться” - ба навіть „становившеся, становящеся”? З іншого боку, можна проігнорувати логіку терміноутворення і триматися звичних, природних зворотів „те, що ставало (робилось, чинилось” тощо) - залишаючи становлення ізольованим, непрозорим, та все ж недоторканим.
Можливо, це слово колись і мало живий корінь у нашій мові, але зараз його вже там немає (або я його не бачу). Маю враження (можливо, хибне), що становлення як філософський термін має недавню і не дуже славну історію русизму, породженого перекладами класиків марксизму-лененізму.
Категорично і без варіантів, але чи правомірно? Адже в українській немає дієслова „становитись” зі значенням російського „становиться” - тобто „робитись, ставати, чинитись (чимсь, якимсь)." Якщо приймати становлення за єдиний коректний варіант, то слід було б ввести в обіг і таке дієслово, і описові форми „те, що становилось, становиться” - ба навіть „становившеся, становящеся”? З іншого боку, можна проігнорувати логіку терміноутворення і триматися звичних, природних зворотів „те, що ставало (робилось, чинилось” тощо) - залишаючи становлення ізольованим, непрозорим, та все ж недоторканим.
Можливо, це слово колись і мало живий корінь у нашій мові, але зараз його вже там немає (або я його не бачу). Маю враження (можливо, хибне), що становлення як філософський термін має недавню і не дуже славну історію русизму, породженого перекладами класиків марксизму-лененізму.