совєтське vs радянське
У свіжому номері "України модерної", присвяченому проблемам перекладу, серед іншого спостерігається цікава розбіжність щодо вживання совєтський/радянський.
В одному трьох з питань, запропонованих редакцією фахівцям з перекладу, йшлося про ситуацію в підсовєтській і постсовєтській Україні. Однак у відповідях частіше трапляється радянський: М.Стріха, І.Оржицький, С.Вакуленко вживають радянський, хоча не акцентують цей варіант як принциповий (правда, Стріха просив не виправляти пострадянський на постсовєтський, але не аргументував це). Так само, у статті В.Єрмоленка, відредагованою за критиківським правописом, один із підзаголовків тим не менш називається "Країна проти держави: міти радянської доби", однак там не зазначається, чому редакція зробила виняток саме для цього слова.
Так само, дехто пристає на совєтський, не пояснюючи свого вибору.
Однак двоє авторів наводять обґрунтування обраного ними варіанту.
Вахтанг Кебуладзе:
Приклад, що підтверджує це, подибуємо вже на початку цього тексту. Я свідомо використав там прикметник "совєтський", штучно створений через пряму транслітерацію російського слова, а не його український переклад "радянський". Цей штучно створений прикметник деякі українські періодичні видання, зокрема "Критика", використовують для позначення держави, частиною якої Україна була до 1991 року, хоча українською мовою її слід було би називати не Совєтський, а Радянський Союз. Пряма транслітерація з російської, як на мене, підкреслює, що це політичне утворення є прямим попередником сучасної Росії, а для України воно залишається чужим і навіть ворожим. Оскільки мене цілком влаштовує така негативна сенсова конотація, я радо став послуговуватися цим терміном саме для позначення цієї держави. Натомість її симпатики та симпатики сучасної Росії або люди, індиферентні до цієї тематики, і тут використовують питоме українське слово "радянський".
Тарас Шмігер, відповідаючи на питання редакції, акцентує Виступаю категорично проти вживання терміна "совєтський" чи ще якось так, а не "радянський". Це теж наша історія, і ми маємо на неї право. Якщо зараз у Росії грошова одиниця рубль, то чому забуваємо, що в радянському часі у нас ходили не рублі, а карбованці, слідуючи за ще давнішою українською грошовою традицією. Так само "радянський" нам ближчий. Не забуваймо, що слово "радянський" у тих же 1920-х роках теж інколи вважалося націоналістичним, бо нагадувало про той значущий період, коли по століттях поневірянь виникла, заіснувала незалежна українська держава з найвищим органом влади - Центральною Радою. Власне до цієї Ради більшовики спочатку пов'язували свої асоціяції. Про це гарно написав в автобіографічному романі "Замок над Водаєм" еміґрант з Полтавщини Сергій Домазар (справжнє ім'я - Сергій Давиденко). З часом кремлівські чиновники тихцем підмінили Раду на свої поняття, немовби це так було спочатку. Навіть велику й значущу Революцію цілого 1917 року (починаючи з лютого) більшовики насправді звели до вузьких рамок державного перевороту у жовтні. Ось така крадіжка по-мовному.
Прихильники варіанту совєтський досить часто на перший план висувають саме політичну аргументацію, але ж за іронією, цим демонструють спадкоємність з радянською традицією, де політична доцільність, партійність тощо, ставилась вище за суто історичні чи мовні аргументи. Та й у політичному сенсі картина не така однозначна - навряд чи Стріху або Єрмоленка можна віднести до симпатиків Росії чи індиферентних людей. Шмігер теж не справляє враження байдужої чи проросійської людини. До речі, сам Кебуладзе на початку 2000-х читав лекції російською, тоді як майже всі викладачі вже перейшли на українську. Звісно, розуміючи неоднозначність пострадянської ситуації, я не сприймала це як неодмінне свідчення проросійськості, тим більш, поважала його як фахівця - відчувалось, що він чудовий знавець феноменології. Але тепер з подивом спостерігаю, як Кебуладзе вдається до спрощених пояснень, властивих ура-патріотам.
На жаль, два уривки надто лаконічні, цікаво було б детальніше простежити, коли і в яких середовищах почало побутувати радянський і совєтський.
Які ще аргументи можна навести на користь кожного з варіантів?