Хльор(к)а

Nov 02, 2006 13:13

В “Енеїді” зустрічається у двох різних значеннях:

Як Александр цареві Пору
Давав із військом добру хльору

Всiм старшинам тут без розбору,
Панам, пiдпанкам i слугам
Давали в пеклi добру хльору,
Всiм по заслузi, як котам

У коментарях до Котляревського вираз “дати хльору” пояснюється як “дати чосу, нагонку; всипати”, порівнюється з польським „chlosta” (шмагання, тілесна кара), російським “хлестать” тощо. Тут начебто все зрозуміло.

Проте однокорінне слово “хльорка” вживається Котляревським для позначення жінки легкої поведінки:

З остриженими головами,
З пiдрiзаними пеленами,
Стояли хльорки наголо

Мандрьохи, хльорки і діптянки
Що продають себе на час

Визнаю, що коли я десь у шостому класі читав “Енеїду”, то цей паралелізм між “хльорою” та “хльоркою” викликав у мене асоціації з відомим виразом “дати п…и”, де жіночий статевий орган пов’язується з побиттям :) Зараз у мене не має іншої гіпотези, крім того, що “хльорка” - це жінка, яка за розпусту була покарана тілесно. Чи є інші пояснення?

Етимологія, Значення

Previous post Next post
Up