Як Сєверодонецьк став Сєвєродонецьком, так і не ставши Сіверськодонецьком
Колись ми вже обговорювали назви південноукраїнських міст, що виникали за рядянських часів спершу в російській формі, а потім заднім числом адаптувалися до республіканської географічної номенклатури (город Южный - місто Южне).
Одна відома назва є унікальною в своєму роді, оскільки має кілька варіантів, що вони залежать від правописних уподобань.
Коли на річці Сіверський Донець (рос. Северский Донец) виникло місто, воно одразу отримало неправильну назву російською мовою - Северодонецк. Скоріше за все, приїжджі з усього СРСР робітники хімічного комбінату, з якого і виростало місто, назву річки інтерпретували просто як «північний» Донець. Коли ж місто потрапило до українських переліків, помилку нагорі почали виправляти в найлегший спосіб - повернулися до етимології і утворили назву Сіверськодонецьк. Ця назва увійшла до правопису (§108), до довідників та енциклопедій ще радянського часу, потрапила навіть до закордонної Енциклопедії українознавства (С. 2824). От тільки в самому місті про це не знали. Офіційною назвою залишалася неправильна та її перша-ліпша українська адаптація - Сєверодонецьк. Така адаптація має правописні підстави. При адаптації прізвищ та назв російська літера е передається через е, окрім кількох особливих випадків, зокрема, коли російському е основи відповідає в аналогічних українських основах і (на місці колишнього ятя). Саме цей випадок і змушував, щоб не вдаватися до процедури перейменування, писати офіційну назву як Сєверодонецьк. До квітня цього року.
Луганська обласна рада, принципово необізнана з тонкощами української фонетики, вирішила розв’язати проблему назви у свій спосіб:
У довіднику "Українська РСР. Адміністративно-територіальний устрій", Київ, 1987 рік, на сторінках 36, 37, 38 та 41 внести наступні правки: в Луганській області у розділі 2. "Відомості про міста і селища міського типу", пункт а)"Міста обласного підпорядкування" замість найменування міста "Сєверодонецьк" записати - "Сєвєродонецьк", пункт в) "Селища міського типу" на сторінках 37 і 38 замість слів "Сєверодонецькій міськраді" записати "Сєвєродонецькій міськраді", у розділі 3. "Ради і населені пункти області"- замість назви міської ради "Сєверодонецька" записати - "Сєвєродонецька" . Підстава: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 27 січня 1950 року "Про перейменування селища міського типу Лисхімстрой Лисичанського району Ворошиловградської області" (Протокол засідання Президії Верховної Ради УРСР, 1950, 2-31 січня), Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 30 грудня 1962 року "Про віднесення міст до категорії обласного підпорядкування" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1963, №2, стор.30-31) та відсутність послідуючих нормативно-правових актів щодо зміни у найменуванні цього населеного пункту.
Відомості Верховної Ради України від 11.04.2008, № 15, стор. 424.
Якщо раніше хоч якось можна було пояснити чинну назву, то тепер назва міста Сєвєродонецьк взагалі унікальна й необґрунтована. Мабуть, такий варіант може сподобатись тільки видавництву «Критика», яке практикує подібні правописні експерименти зі слов’янськими назвами.
Одна відома назва є унікальною в своєму роді, оскільки має кілька варіантів, що вони залежать від правописних уподобань.
Коли на річці Сіверський Донець (рос. Северский Донец) виникло місто, воно одразу отримало неправильну назву російською мовою - Северодонецк. Скоріше за все, приїжджі з усього СРСР робітники хімічного комбінату, з якого і виростало місто, назву річки інтерпретували просто як «північний» Донець. Коли ж місто потрапило до українських переліків, помилку нагорі почали виправляти в найлегший спосіб - повернулися до етимології і утворили назву Сіверськодонецьк. Ця назва увійшла до правопису (§108), до довідників та енциклопедій ще радянського часу, потрапила навіть до закордонної Енциклопедії українознавства (С. 2824). От тільки в самому місті про це не знали. Офіційною назвою залишалася неправильна та її перша-ліпша українська адаптація - Сєверодонецьк. Така адаптація має правописні підстави. При адаптації прізвищ та назв російська літера е передається через е, окрім кількох особливих випадків, зокрема, коли російському е основи відповідає в аналогічних українських основах і (на місці колишнього ятя). Саме цей випадок і змушував, щоб не вдаватися до процедури перейменування, писати офіційну назву як Сєверодонецьк. До квітня цього року.
Луганська обласна рада, принципово необізнана з тонкощами української фонетики, вирішила розв’язати проблему назви у свій спосіб:
У довіднику "Українська РСР. Адміністративно-територіальний устрій", Київ, 1987 рік, на сторінках 36, 37, 38 та 41 внести наступні правки: в Луганській області у розділі 2. "Відомості про міста і селища міського типу", пункт а)"Міста обласного підпорядкування" замість найменування міста "Сєверодонецьк" записати - "Сєвєродонецьк", пункт в) "Селища міського типу" на сторінках 37 і 38 замість слів "Сєверодонецькій міськраді" записати "Сєвєродонецькій міськраді", у розділі 3. "Ради і населені пункти області"- замість назви міської ради "Сєверодонецька" записати - "Сєвєродонецька" . Підстава: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 27 січня 1950 року "Про перейменування селища міського типу Лисхімстрой Лисичанського району Ворошиловградської області" (Протокол засідання Президії Верховної Ради УРСР, 1950, 2-31 січня), Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 30 грудня 1962 року "Про віднесення міст до категорії обласного підпорядкування" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1963, №2, стор.30-31) та відсутність послідуючих нормативно-правових актів щодо зміни у найменуванні цього населеного пункту.
Відомості Верховної Ради України від 11.04.2008, № 15, стор. 424.
Якщо раніше хоч якось можна було пояснити чинну назву, то тепер назва міста Сєвєродонецьк взагалі унікальна й необґрунтована. Мабуть, такий варіант може сподобатись тільки видавництву «Критика», яке практикує подібні правописні експерименти зі слов’янськими назвами.