Тухля - Кіндрат - Матагів - Зелем'янка
В позаминулу п"ятницю, в оден з останніх днів першого Бабиного літа троха прогулявімся Сколівськими Бескидами. Щось я після Корони, яку злапавім на день Незалежности (хоча де злапав -хз, на Незалежність мавім вже 39 стопнів), не зовсім добре чувімся, то вирішив си поправити в горах здоров"я. Троха м боявся, що будуть проблеми з транспортом - ніц прямого нема ні зранку до Тухлі зі Львова, ні увечері з Гребенова до Львова , то як би не ся не вдало добрати до Тухлі, лишивбим ся довкола Сколього круги намотувати.
Але, надіючись на краще , знайшовім в Гуглі трек на Кіндрат/Матагів
Далі за Матаговим, на хребет Зелемін і аж до Сколього, я за день не обернувім би ся, то вирішив йти з Матагова долиною потоку Зелем"янки до Гребенова.
Но і що з цего вийшло >>
7.00 - я на приміському вокзалі. Сонце ще не зійшло, в небі тілько ся розвиднює.
Подивився на розклад маршруток -найближча в сторону Сколе десь через півгодини , то вирішив йти на поїзд Одеса -Ужгород о 7.50. Так буде швидше. В 9.20 я в Сколе і , о- чудо - через 10 хвилин автобус на Славське, яким я в 10-й годині ся добираю до Тухлі.
Пройшовім залізничну стацію, людий там катма, хіба якась пташка знайшла си місце на дротах,
і повернув у гори. Зраня все в тумані
Павутинка в пожовклій папороті
Перший грибок за сьогодні. Але який слічний)
10.30. Березовий гайок . Вже потроху ся туман розсіює.
і хвилин за 10 поволі вже ся показують сусідні гори
Тепер , коли я дійшов до неба ,туман йде з гори в долину,
і краєвид щоразу більшає
А під ногами - цілий виводок пороховиків.
Стежка місцями ся губить серед ожини, але напрямок тримає просто угору, то і її відшукати не тяжко
11.40. То вже перша вершина - Менчелик, 1078 метрів. З початку руху - 4 км. Верхівка покрита лісом - але в сю гору , так само як і Кіндрата , можна побачити з верхів Зелеміна
Спскаюся з Менчелика і по хребту йду до Кіндрата (на знимку його вершок ся сховав за ялинкою)
12.20 - і я на Кіндраті , 1156 м, 6.5 км. від Тухлі. На горі - могила двом братам, що загинули в 45-м році, з написом "тут загинули борці за волю України".
Хоч вершок Кіндрата в лісі, з півдня (чи справа по руху) є полянка .
Дорогою через цю полянку можна спуститися на Либохору (то був мій запасний маршрут, якщо щось "піде не так").
На вершині - сліди кнурячої діяльності. За два тижні по закінченню не спромоглися зняти. Свині, нє?
А зліва - стежка,що місцями переходить у дорогу, на Матагів. На знимці - попереду Матагів, справа найближче -Кичера, і межи ними вдалині Магура.
Дев"ятисил
З півночі - Зелемін, викошений бензопилами вже за Незалежності.
Вдалині - Парашка
Набивки (Широка) -1265м, найвища гора пасма Зелемін.
На полудни - Татарука (1149 м.)
Обходжу Кичеру (1140м) - назва , ймовірно,від румунського chică - волосся. Виглядає подібно ) .
і знов попереду Матагів
краєвид з півдня перед Матаговом . Татарука , а за нев - Високий Верх (1242 м).
Погляд назад
чи вбік, на полудневий захід
Яфини. Я таки троха м ся змучив, то не відмовив собі в насолоді.
Вже майже на вершині. Парашка і гори справа від неї - Зелемін, і Кудрявець .
Парашка і гори вліво від неї - Серединний хребет з найвищою вершиною Виднога (1132м) і Перекоп .
13.40 - на Матагові (1217 м) , пройшовім майже 10 км. Верх Матагова заліснений, то і не було що там знимкувати.
Далі ,замість того щоб йти на Зелем"янку, троха м змилив. Спочатку пішов у сторону Магури . Тут вона на знимку в "повний ріст" - найвища вершина Сколівського району, 1362 м. За нею зліва - Хом (1344м) - вже на Станіславщині. Що Хом, що Магура - мають слов"янcьке походження , хоч і в однім випадку опосередковане . Магура - з румунської măgură - це “відособлений, округлий пагорб” ,до румунів прийшло зі слов"янської "могили" . Хом - це просто "Холм".
Потому - на Станіславщину, в сторону Козаківки.
Вже м як вертався "з блудів", недалеко від Матагова в кущах почув голосний тріск , то, не бажаючи ся зустрічати хз з ким (людий тут практично нема, з 10.30 над Тухлею до 17.30 перед Гребеновом нікого м не видів) , звернув в долину на Зелем"янку, типу "навпростець".
з 14.20 - спуск до Зелем"янки. На знимку, поки ще мав силу до фотографії, оден з витоків Зелем"янки - потік Стирський.
В долину по пересохлому руслу
Взагалі -тут місцевість важкопрохідна. Йшовім чи по руслу, що місцями переходило в болото, чи по схилах, місцями з осипами, місцями в бескидському жерепі - ожині по пояс серед бурелому .В оден момент замість ожини була кропива - але то було щістя ! Все в порівнянні ))).
В 16.10 вибравімся навіть не на стежку - зразу на дорогу. Для лісовозів. Всього за 1 год. 50 хв - 2 км. Від Тухлі то вже більше як 13 км.
Щось ніби колись ходилисьмо раніше по долині Зелем"янки, і, ся видає, були якісь стежки - хоча, можливо, то було троха правіше як за ся дивити за течією.
Але в загальному склалося враження, що Зелем"янка вмирає. Тепер електрички не ходять, туристів немає, бази знизу без людий - зато справно рубають ліс - ніхто не заваджєє . Зробили дорогу , а по обочинах гори ся осипають. Такоє.
Но але краєвиди все-одно файні )
--------
Гусінь самшитової вогнівки на дорозі. Але де в Карпатах самшит росте,хтів бим знати.
Гори ся посунули на долину. Десь зовсім недавно
Ліс.Запах осені
Дрова
над дорогою
16.50 і 20 км шляху - виходжу на дорогу до Гребенова
Гребенів, а за ним Корчанка
Всюдисуча Парашка з Гребенова
о 18.40 вже м на залізничній станції, пройшовім 24 км, за 8 з доброю половиною год. Гребенів, колись відомий курорт , та і за совдепа, і в перші десятиліття незалежності - зараз ніякий . Туристів нема, станція порожня - нема ні потягів,ні людий. Тілько гори,хоч і обскубані трохи, прекрасні як завжди.