так якось сумно. по-дитячому. хочу шоб було тепло. Не просто тепло, а так, ніби після прогулянки майже зимово-холодним містом приходиш додому з кимось, закутуєшся в улюблену ковдру, відкриваєш пляшку домашнього вина та починаєш з цим кимось про щось відкрито говорити. Щиро говорити... це, мабуть, такий самий важливий елемент як ковдра і завивання
(
Read more... )
Comments 2
Reply
Reply
Leave a comment