...а в небі повний місяць
так якось сумно. по-дитячому. хочу шоб було тепло. Не просто тепло, а так, ніби після прогулянки майже зимово-холодним містом приходиш додому з кимось, закутуєшся в улюблену ковдру, відкриваєш пляшку домашнього вина та починаєш з цим кимось про щось відкрито говорити. Щиро говорити... це, мабуть, такий самий важливий елемент як ковдра і завивання вітру знадвору... І ще потрібно при цьому багато посміхатися, але не просто рефлекторно-досвідчено щирити рота на якісь гострі звороти щодо несправедливості світу, а саме гигикати й дуркувати мов п"ятирічне дебелятко, котре длубається по вуха в багнюці разом з іншим таким самим дебелятком...
На фоні має при цьому звучати приглушений єйсід-джаз, або щось колдплейно-редхотове..
фак. поки писав цю всю утопічну маячню, вже відчув тілом жорсткувате покусування ковдри, носом аромат винця, а очима приємну напів-темряву і розумний теплий погляд..
і повернувся у дорогоцінну блядську реальність, у котрій перед очима маячить на 10% написаний конспект, моя дорогоцінна мати вижчить оскаженіло через те що в кімнаті моїй пиздонутий безлад, а у колонках ( знову-таки, оскаженіло) їбашить "broken, beat and scarred" моєї ( знову-таки, дорогоцінної) Меташки. І, здається, найближче моє майбутнє пройде саме таким чином як і момент поточний.
...it's not fair!
зы: Привет, Киев..
На фоні має при цьому звучати приглушений єйсід-джаз, або щось колдплейно-редхотове..
фак. поки писав цю всю утопічну маячню, вже відчув тілом жорсткувате покусування ковдри, носом аромат винця, а очима приємну напів-темряву і розумний теплий погляд..
і повернувся у дорогоцінну блядську реальність, у котрій перед очима маячить на 10% написаний конспект, моя дорогоцінна мати вижчить оскаженіло через те що в кімнаті моїй пиздонутий безлад, а у колонках ( знову-таки, оскаженіло) їбашить "broken, beat and scarred" моєї ( знову-таки, дорогоцінної) Меташки. І, здається, найближче моє майбутнє пройде саме таким чином як і момент поточний.
...it's not fair!
зы: Привет, Киев..