Отже..
..день 180..сонячно-похмурий..обманливо-весняний..ніжно заколисаний вітром.. омитий краплями моїх сліз з безхмарного неба.. самотній.. він сидить в тіні вечора, розуміючи свою швидкоплинність, востаннє насолоджуючись теплом яскравої лампи, замість сонця.. його тремтіння ледь помітне, але настільки емоційно напружене, що з легкістю охоплює моє ( Read more... )
Comments 2
банально,але тепло завжди просвітлює голову і розтоплює серце..
нікого не слухай.це лише твій вибір..
пам"ятаєш фільм "Mr.Nobody"? щоб ти не вибрала,ти будеш щасливою.просто десь більше, а десь трошечки менше :)
..ти справишся.мусиш..
Reply
а цей фільм насправді постійно в порівнянні з деякими кроками в житті, але шкода, що не можна от так прокрутити наперед)))
хоча..це швидше добре, бо потім не цікаво:)
деколи мені здається, що вихід - це не одні з дверей, в котрі я не наважуюсь увійти.. а поворот у протилежну сторону.. бо в які двері я б не увійшла, я завжди буду думати, що ж було б за тими іншими...
Reply
Leave a comment