Переяслав-Хмельницький
Переяслав-Хмельницький відомий перш за все своїм музеєм просто неба, на території якого насправді розташовано більше десятка маленьких музеїв. Але місто досить старовинне і окрім музею теж можна щось подивитися. Ми вирішили по околицях не блукати та з самого центру нашу прогулянку і розпочати. Угледіли храм та до нього і поїхали. Вже пізніше дізнались, що це Вознесенський собор, що був збудований в 1700 році, але зараз він за призначенням не функціонує, бо в з 1975 року в колишньому соборі відкрили музей-діораму «Битва за Дніпро»
Не так далеко від того храму побачили місцевий будинок культури в непоганій, але дуже маленькій будівлі.
Трохи далі розташований великий парк, але за ним чомусь ніхто не доглядає, майже все роздовбане, відламане, каміння лежить, яке навіть ніхто в купу не поскидає, щоб на дорозі не валялося.
А от можна побачити, що Переяслав-Хмельницький популярний серед любителів політати на повітряних кулях. Такі машини на свята в місті можна побачити доволі регулярно.
В центрі парка стоїть пам’ятник дружбі між Україною та Росією, який на відміну від Леніна під декомунізацію не потрапив. Цікавий факт, що всі пам’ятники, які присвячені дружбі братських народів України та Росії, як-то цей пам’ятник в Переяслав-Хмельницькому, арка дружби народів в Києві, пам’ятники в Харкові, Керчі та інші розташовані в Україні, а де-небудь в Самарі або Пермі таких пам’ятників чомусь немає. Може хтось бачив, то киньте посилання.
Далі дзвіниця Вознесенського монастиря, за якою на відміну від сусіднього собору чомусь ніхто не доглядає. Отак будівля, яка по суті є домінантою міста, стоїть посеред цього міста обшарпана та закинута.
А вулички гарні, чисті.
Можна знайти маленький пам’ятник присвячений дітям-в’язням концтаборів.
Через місто тече невеличка річка Ільтиця (або Альта) яка в самому центрі виглядає якоюсь брудненькою, хоча пакетів та пляшок в ній відносно небагато. В самому ж Переяслав-Хмельницькому Ільтиця впадає в Трубіж, а той згодом в Дніпро.
Біля річки стоїть пам’ятник князю Володимиру Глібовичу та першої літописної згадки «Україна». Цікаво, що за пам’ятником починається щось схоже на набережну. Хоча скоріше не схоже. Тут мабуть колись задумувалась набережна, бо місце для неї тут гарне: самий центр, дерева навколо, але набережної нажаль немає.
Ще один пам’ятник автору «Слову о полку Ігоревім» в центрі.
Ще помітив такий цікавий факт: в місті чомусь стовпи обмотують кольоровою плівкою, як шпалерами. Оригінальне прикрашання. А ще прикро, але не зміг знайти якесь нормальне місце, щоб поїсти. В кого ні питали - ніхто не знає. Побачили тільки маленькі обшарпані двері з написом «Борщ» десь недалеко від будинку культури. Я так зрозумів, це щось схоже на їдальню, яка все одно не працювала. Ще на мапі біля скансену знайшли координати ресторану «Прем’єр», який чесно кажучи більш схожий на гендель, як зовнішнім виглядом, так і якістю обслуговування та смаком страв, які до того ж підгоріли.
З плюсів - в місті багато церков, і майже всі вони розташовані не дуже далеко одна від одної. Ось Успенський собор.
Поруч з нею пам’ятник на честь 325-річчя Переяславської Ради. Площа ця взагалі б виглядала гарно, якби не якийсь недобудований магазин, чи щось схоже на те, який в такому вигляді стоїть вже давно.
Цього факту я не знав: в жовтні 1991 року на Великій козацькій раді Вячеслава Чорновола обрано Гетьманом українського козацтва. А вже в 1992 році він скликає Переяславську раду, де розриває Переяславську угоду з Росією.
Ще один обеліск на честь Переяславської Ради.
Дзвіниця Михайлівського монастиря.
А трохи далі і сама Михайлівська церква. Таке я взагалі побачив вперше: храм, на даху якого побудували ще один маленький храм.
Можна ще почитати:
- Скансен. Переяслав-Хмельницький
Не так далеко від того храму побачили місцевий будинок культури в непоганій, але дуже маленькій будівлі.
Трохи далі розташований великий парк, але за ним чомусь ніхто не доглядає, майже все роздовбане, відламане, каміння лежить, яке навіть ніхто в купу не поскидає, щоб на дорозі не валялося.
А от можна побачити, що Переяслав-Хмельницький популярний серед любителів політати на повітряних кулях. Такі машини на свята в місті можна побачити доволі регулярно.
В центрі парка стоїть пам’ятник дружбі між Україною та Росією, який на відміну від Леніна під декомунізацію не потрапив. Цікавий факт, що всі пам’ятники, які присвячені дружбі братських народів України та Росії, як-то цей пам’ятник в Переяслав-Хмельницькому, арка дружби народів в Києві, пам’ятники в Харкові, Керчі та інші розташовані в Україні, а де-небудь в Самарі або Пермі таких пам’ятників чомусь немає. Може хтось бачив, то киньте посилання.
Далі дзвіниця Вознесенського монастиря, за якою на відміну від сусіднього собору чомусь ніхто не доглядає. Отак будівля, яка по суті є домінантою міста, стоїть посеред цього міста обшарпана та закинута.
А вулички гарні, чисті.
Можна знайти маленький пам’ятник присвячений дітям-в’язням концтаборів.
Через місто тече невеличка річка Ільтиця (або Альта) яка в самому центрі виглядає якоюсь брудненькою, хоча пакетів та пляшок в ній відносно небагато. В самому ж Переяслав-Хмельницькому Ільтиця впадає в Трубіж, а той згодом в Дніпро.
Біля річки стоїть пам’ятник князю Володимиру Глібовичу та першої літописної згадки «Україна». Цікаво, що за пам’ятником починається щось схоже на набережну. Хоча скоріше не схоже. Тут мабуть колись задумувалась набережна, бо місце для неї тут гарне: самий центр, дерева навколо, але набережної нажаль немає.
Ще один пам’ятник автору «Слову о полку Ігоревім» в центрі.
Ще помітив такий цікавий факт: в місті чомусь стовпи обмотують кольоровою плівкою, як шпалерами. Оригінальне прикрашання. А ще прикро, але не зміг знайти якесь нормальне місце, щоб поїсти. В кого ні питали - ніхто не знає. Побачили тільки маленькі обшарпані двері з написом «Борщ» десь недалеко від будинку культури. Я так зрозумів, це щось схоже на їдальню, яка все одно не працювала. Ще на мапі біля скансену знайшли координати ресторану «Прем’єр», який чесно кажучи більш схожий на гендель, як зовнішнім виглядом, так і якістю обслуговування та смаком страв, які до того ж підгоріли.
З плюсів - в місті багато церков, і майже всі вони розташовані не дуже далеко одна від одної. Ось Успенський собор.
Поруч з нею пам’ятник на честь 325-річчя Переяславської Ради. Площа ця взагалі б виглядала гарно, якби не якийсь недобудований магазин, чи щось схоже на те, який в такому вигляді стоїть вже давно.
Цього факту я не знав: в жовтні 1991 року на Великій козацькій раді Вячеслава Чорновола обрано Гетьманом українського козацтва. А вже в 1992 році він скликає Переяславську раду, де розриває Переяславську угоду з Росією.
Ще один обеліск на честь Переяславської Ради.
Дзвіниця Михайлівського монастиря.
А трохи далі і сама Михайлівська церква. Таке я взагалі побачив вперше: храм, на даху якого побудували ще один маленький храм.
Можна ще почитати:
- Скансен. Переяслав-Хмельницький