Залякані Росією українці з підросійської України та сміливі науковці-галичани! 1899 р.
Спершу як українець із земель війська Донського посмів в 1902 році публічно виступати українською. Але він зробив це в Санкт-Петербурзі, і йому за те нічого не було. В Україні на нього зразу би скаргу написали:
На весні 1902 р. Д. Мордовець промовляв українською мовою на шевченківському святі в Санкт-Петербурзі в будинку Шляхетського зібрання, річ неймовірна для Києва чи Одеси.
А ось і сміливі галичани, котрі на заборону виступати українською відмовились виступати взагалі. Виступаючі із підросійської України так звикли підкорятись шовіністичним законам Росії, що говорили російською:
На археологічному конґресі в Києві 1899 р. вчені з підавстрійської України мали намір читати доповіді українською мовою (слов'янські мови, як правило, допускалися на тих конгресах). Коли урядові чинники заборонили їм це робити, вони демонстративно відмовилися від будь-якої участи в нарадах. Одначе, вчені з підросійської України до них не приєдналися, а слухняно послугувалися російською мовою.
Не даремно і тепер москалі так ненавидять галичан. А ось інша історія, галичанам дозволили говорити українською в Полтаві (може повважали за іноземців). Але коли місцеві ризикнули - на них «наїхав» міський голова:
На 1903 р. становище трохи змінилося. На відкритті пам'ятника Котляревському в Полтаві 30-31 серпня гостям з Галичини дозволено промовляти по-українському. Гостей спробували наслідувати місцеві українці. Та коли почато читати першу адресу українською мовою, міський голова перервав, заявивши, що на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ він не може цього допустити. Тоді інші делегати теж відмовилися виступати, і деякі подали скаргу до Сенату (Чикаленко 337, 340; Лотоцький 2, 278-280; Пипін 398-402). Пізніше, згадуючи цей епізод, В. Короленко писав, що напрошується висновок, наче українська мова законна лише в Австрії, а на своїй батьківщині - ні (Короленко 376). Згодом Сенат скасував заборону і навіть «поставил на вид» міністрові внутрішніх справ «неправильность его действий». Але це було вже 1906 p., після революції 1905 р.
От як «вольно дышал человек» під владою Росії. В СРСР вся ця історія знову повторилась.
Взято з Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941), 1987, ст. 16