А ви знали, що є український мовний фашизм? Ще в 1934 р. виявили! Слава КПСС!
Хочете відчути атмосферу періоду згортання українізації, коли в Росії вирішили наближати українську мову до російської? Насолоджуйтесь:
Ми не будемо зупинятися на дрібніших питаннях „Нарисів” С. Смеречинського, бо вважаємо, що й поданого досить, щоб переконатися в шкідливому, націоналістичному трактуванні мовних фактів у рецензованій праці, а відтак визнати її за твір ворожий, що його негайно треба знищити, бо важко, мабуть, найти виразніший націоналістичний твір в українському мовознавстві, ніж „Нариси” Смеречинського, де так чітко й войовниче сформульовані ідеї українського фашизму в мовознавстві, що фальсифікують факти української мови, що тягнуть процес розвитку мови в далеку феодальну давнину, що намагаються позбавити українську мову інтернаціональних термінів, що створюють бар'єр між мовою українською і мовами братніх республік, зокрема російською, що ігнорують мову трудящих мас УСРР.
Ось це вшкварив, такий набір звуків не кожен придумає! Під прапором, крв, генеральної лінії, щоб її, партії:
Ставка Смеречинських і йому подібних бита остаточно. Українське мовознавство під прапором генеральної лінії партії бурхливо розвивається і розвиватиметься, як наука доби диктатури пролетаріату, доби соціалізму.
Якщо ви не маєте часу перечитувати джерело, але хочете знати в чому полягав український мовний фашизм, я розкажу. Це критика праці С. Смеречинського «Нариси з української синтакси в зв'язку з фразеологією та стилістикою», "Радянська школа", 1932 р. Дослідником «українського мовного фашизму» був Григорій Сабалдир. От ви знали, що бувають запозичення, що носять в собі шкідливий класовий елемент?! Почнуть українці говорити якесь не з російської запозичене слово (че не в російській транскрпції) - і стануть буржуазними елементами, о:
Мову творив певний соціальний колектив. Творив він свою мову залежно від соціально-економічних, політичних, культурних умов свого життя, і з цієї мови нам треба було б викидати не запозичення взагалі, а ті запозичення, витвори, перекручення, що виразно носять у собі шкідливий класовий елемент, що заплутують класовий світогляд робітничо-селянських мас.
Ось з чого складається мовний фашизм:
У своїх „Нарисах” автор виходить з такого твердження: „Назовний присудковий чи не найбільша особливість української мови”[...]
Якщо це не фашизм, то що тоді фашизм?! Далі:
Отже, як бачимо, С. Смеречинський цілком і безоглядно ліквідує орудний присудковий, як явище української мови. [...] так упевнено й зазначає, що мова „народна” знає тільки називний присудковий.
Фашист! Ви знали, що можна проявити націоналістичну методологію при описі орудного присудкового відмінювання? Дивіться на цього нациста:
Щодо орудного присудкового при дієсловах меншої формальності, то автор і тут цілком виявив свою націоналістичну методологію. Він подає один приклад з орудним присудковим, а 4-5 з називним, і читач має вражіння, ніби й справді орудний не є „властивий” українській мові.
[...]Розглядаючи цей розділ в „Нарисах”, стоїш перед якимсь прикрим непорозумінням: невже автор думав цим націоналістичним фальсифікатом замазати очі радянському вчителеві, студентові і іншому читачеві? Ні, помилився націоналістичний фальсифікатор. [...] Автор посідає з своїми твердженнями цілком виразну націоналістичну позицію. Сам він не подає нічого такого, що могло б заперечити право на існування орудного присудкового.
Антирадянські націонал-демократи зайнялись присудковим йменням:
Взагалі питання про присудкове ймення автор вирішує, идучи за своїми власними уподобаннями й нацдемівськими смаками. [...] Підсумовуючи все сказане тут, ми робимо висновок, що автор сфальсифікував мовні факти, по націоналістичному висвітлив питання орудного присудкового; його висновки неправдиві, ворожі, шкідливі. [...] Праця С. Смеречинського є яскравий зразок боротьби націоналізму з творчим процесом розвитку української мови. Автор рішуче й категорично повстає проти пожовтневого мовного процесу. Його мовний ідеал - мова Самовидця, мова старих етнографічних пам'яток.
Одним словом:
...автор відриває мову від її нормального процесу розвитку й тягне в націоналістичне багно.
Продовження.
Джерело. Сабалдир Г. «Проти буржуазного націоналізму і фальсифікації», надруковано в “Мовознавство”. - 1934, № 1. - С.53 - 67