Список українських письменників-націоналістів від І. Котляревського до О. Вишні, 1934 р.
Напишу спочатку те, що хотів написати в кінці. А в Росії таку ж дурню писали, роботу лінгвістів клеймили як «націоналізм»? Чи лише для боротьби із українською мовою такі пасажі використовували? Питання риторичне.
Добре, трохи перепочили від войовничого українського мовного фашизму, як нова напасть! Багато відомих українських письменників - націоналісти, самі подивіться:
З 17 поданих прикладів 12 взято з літературної мови - з творів Квітки, Куліша, Стороженка, п'ять з етнографічних матеріалів. Отже хоч автор в передмові й зазначає, що об'єкт його дослідження „народна” мова, але дуже й дуже часто він використовує мову літературну, особливо там, де вона не йде всупереч авторовим твердженням, та ще й подає її, як „мову народну”. Найбільше автор використовує мову Куліша, Квітки, Марка Вовчка, Мирного, Котляревського, Олеся, зрідка - Заливчого, Хвильового, Нечуя-Левицького, Франка, О. Вишні. Використовує також деяких письменників XVII - XVIII ст., але подається це все, як мова „народна”. Як бачимо, галерея письменників підібрана за виразно націоналістичною ознакою.
Ось більш детально про кількох письменників-націоналістів:
Гадаємо, що хоч мова цих письменників і не позбавлена певного інтересу і уваги, але в цілому все ж мова кожного з них - це мова окремого письменника, що відбиває не тільки загальне, а передусім індивідуальні класові уподобання даного письменника. У мові Квітки й поверховому дослідникові впадає в очі оте підроблювання під мову заможного, куркульського селянства. До того ж Квітчина мова - це мова певної говірки, тому вона далеко стоїть від літературно-мовних норм, а надто сучасних. Дарма що в окремих випадках вона може бути матеріалом до цих норм, особливо в об'єктивного дослідника-марксиста. Мова Куліша - це мова літературна, але з виразною познакою особи автора, його класових буржуазних нормалізаторських смаків.
Насправді Сабалдир пише точно в риториці Хвилі та інших противників українізації та несхожості української мови на російську. Основне завдання було не допустити жодної самобутності найбільшої республіки СРСР. Україна повинна була бути максимально схожою на Росію навіть в своїй мові. На початку статті приводиться цитата Сталіна, який вже чітко визначився, що національній самобутності республік треба покласти край:
„Существо уклона к местному национализму состоит в стремлении обособиться и замкнуться в рамках своей национальной скорлупы, в стремлении затушевать классовые противоречия внутри своей нации, в стремлении замкнуться от великорусского шовинизма путем отхода от общего потока социалистического строительства, в стремлении не видеть того, что сближает и соединяет трудящиеся массы национальностей СССР, и видеть лишь то, что может их отдалить друг от друга.„
...0пасность этого уклона состоит в том, что он культивирует буржуазный национализм, ослабляет единство трудящихся народов СССР и играет на руку интервенционистам”.
СТАЛИН(„Отчет Центр. комитета XVI съезду ВКП(б)”, с. 86)
Ага, «замкнуться от великорусского шовинизма» - це дійсно злочин проти СРСР.
Джерело. Сабалдир Г. «Проти буржуазного націоналізму і фальсифікації», надруковано в “Мовознавство”. - 1934, № 1. - С.53 - 67