Дружину для Владислава Вази!

[tin_tina]

Отож, до наступної нагоди рівноправного політичного й культурного зближення сходу й заходу довелося  чекати доволі довго. Аж до початку 17-го століття, коли, якщо хтось забув, сусідня з Річчю Посполитою Московська держава переживала чи не найтяжчий період у своїй історії - Сум’яття (Смуту). Намагаючись якось з неї вийти, московські бояри

Comments

[ext_1531142]

Ну про що Ви говорите - цар чужинець, цариця теж... Одружуватися слід було на здоровій московитці з найвпливовішого й найпотрібнішого ( і бажано, ще й багатодітного) роду, аби добре прив язати до себе крикливих бояр. Києву це не допомогло б, але Польщі навіть дуже, особливо коли згадати подальші проблеми через відсутність у Владислава прямого спадкоємця.

[tin_tina]

Це ж не я придумала :-) Звісно, Владиславові доречніше було б взяти дружину з нових підданих, але й так родини інших претенденток були б незадоволені.

[kostyantyn1979]

Не згоден. Треба читати Макіявеллі й згодом тих бояр вирізати до ноги. Бо володар знайде собі інших, а інший народ і корону - ні. Так радить корисна книжечка італійського гуманіста.

Добрий королевич Владислав дав грамоту моєму предкові, полковнику Якову Шишу. У Кракові лежить.

[ex_ruda_pan]

Дякую! Всi Вашi три пости цiкавi, менi дуже сподобались. Хоч я не дуже добре ставлюся до "альтернативноi" iсторii, але вона, треба визнати, дає можливiсть зрозумiти, в яких обставинах знаходились тi чи iншi iсторичнi постатi, та спробувати зрозумiти логiку прийтятих ними рiшень.

[tin_tina]

Тим паче, що альтісторія - це ж тільки інше прочитання реальної історії :-) От готую я четвертий запис цієї серії (вже останній :-) ) - фактично автор переказав те, що й так відбувалося, тільки-ледь-ледь змістив акценти.