Історичний роман чи історична фантастика

[tin_tina]

Або, коли хочете, похорон богівЯк сумно, що нагода поговорити хоч трохи про люблені й цікаві книжки настала лише зі смертю їх автора. Навіть і не знаю, чому я досі, возячись з українською історичною романістикою, не написала хоча б маленького постика про Івана Білика - а я ж його твори читала й перечитувала з підліткового віку. Ні-ні, ідея про слов

Comments

[aniol7]

Так, я на Біликові теж виховувалась, з-під поли читали, тоді його не дуже жалували

[tin_tina]

Так якось крутиться в думці фраза "Похорон богів"...

Ніби й розумію, чому його не дуже жалували - "умислам юним і в інтернетах не оббутим" від читання його книг дійсно могло помакітритися в голові і потім все життя доводити автентичність Велесової книги чи слов"янське походження тих-таки гуннів. Але, коли тим не перейматися і звернути увагу на запах слова і вишуканість письма - тут з ним мало хто зрівняється.

[ni_kolenka]

Дякую, дуже цікавий пост і, особливо, посилання. Своїми міркуваннями щодо "Меча Арея" Ви дали мені надію, бо я люблю фентезі. Спробую пошукати в бібліотеці, може піде.

[tin_tina]

У Флібусті я бачила майже всього "історичного" Білика (в нього є й не-історичні романи - "Танго", "Земля королеви Мод", "День народження золотої рибки", але про них нічого не скажу, бо жодного не в стані була дочитати). Там і формати зручні. тільки що Флібуста зараз не працює, то варто б на Руліт заглянути.

[o_veremchuk]

Теж, дякую. Білика, зізнаюсь, до цього часу не читав. :( Якесь упереджене було ставлення. А це спробую.

[tin_tina]

Присягаюся, що він вартує уважного читання. Навіть якщо не розділяти погляди автора на слов"янську історію (і досі не зрозуміло, чи він справді в це вірив, чи просто вирішив витончено розіграти читача. А, може, дійсно будував свої світи, як Толкін чи Тертлдав), то можна дістати справжню насолоду, просто розкопуючи, як там було насправді. Ну і плюс чудова мова і вміло побудована фабула.
От той же "Цар і раб" - там в основі не надто відомі історичні епізоди: утвердження Мітрідата в ролі понтійського царя і занепад Боспорського царства, з яким зв"язане повстання Савмака. Чесне слово, без цього роману я б ніскільки всією тією давниною не цікавилася.

[thomas_brute]

Горнчар -- так, правильно.

гончар
Ближайшая этимология: укр. гончар, др.-русск. гърньчаръ(Житие Нифонта 1219г.), горъчарь (Пандекты 1296 г.; см. Соболевский, Лекции 112), ст.-слав. гръньчарь (Супр.). От др.-русск. гърньць, ст.-слав. гръньць "горшок"

(Фасмер)

[tin_tina]

Молодець він. Недаремно ж перекладав з болгарської.

[aniol7]

та якось мені, Богу дякувати, не помакітрилось, але сам виклад, мова дійсно захоплювали, не могла відірватись.

[tin_tina]

Ну, так Ви зовсім іншого поля ягода :-) Я ж знала чимало людей, які сприйняли ці концепції дуже й дуже всерйоз.

[thomas_brute]

А по-моєму, була якась така передмова, саме в тому вилученому тиражі. В тому дусі, що авторська концепція -- це художній вимисел, тощо.

[tin_tina]

Та начебто ні. Я ту книжку маю (70 якогось року видання, зізнаюся, крадена :-), гріхи предків моїх, але не з бібліотеки, а в якогось, либонь, не дуже тверезого попереднього власника, бо й досі пахне тютюном). Там авторська післямова з викладом того: ні фіга це не домисел. Точнісінько так і було (себто без Ясновид, але з твердженням, що гунни і скіфи - це слов"яни, читайте подорож Пріска і вивчайте скіфські пекторалі :-) Докази дуже склАдні, з того розряду, що спростувати їх, особливо без попередньої підготовки, нелегко. Знайомі нам сучасні готи вельми здивувалися б, довідавшись, що готи - теж переважно слов"яни, тільки що західні.
І зроблено все, повторюся, тонко. Комар носа не підточить.

[thomas_brute]

Авторську післямову я пам'ятаю, але мені здавалося, що було ще щось. Поплутав, мабуть

[tin_tina]

Хіба що це якесь інше видання. Їх 15 було, нескладно й заплутатися. У всякому випадку, на брак читацької уваги саме до цієї книжки автор не вправі жалітися, але мені жаль, що непоміченим пройшов "Цар і раб". Це дуже сильна, дуже зріла і дуже трагічна книжка.