Ще трішки про Короткевича і Чорний замок

[tin_tina]

Вітаю всіх шанувальників В.К. з вчорашнім днем народження Майстра. Хоча я його й пропустила (пам"ятала! чесно. Просто надто багато всього на один день припало), то все-таки презентую давно обіцяний допис про блуди, луки й прогалини українського перекладу "Чорного замку Ольшанського". Відразу поясню, що мається на увазі видання 1984 року, здійснене

Comments

[app_s]

Білоруські твори краще читати в оригіналі. Мова й так зникаюча. До того ж значній частині північних українців вона напіврідна напівзнайома, а відмінності й незручності не такі й великі. Мені, принаймні приємніше ніж читати книги псевдоісконноукраїнською деяких видавництв.
А в аудіокнигах незручності ніби й зовсім немає. А як подумати, як зараз можуть перекласти на українську, то може й добре, що вже не перекладають.

До речі, та сама причта з колосся з аудіокниги в виконанні Коляди(мабуть найкраще озвучує біл.мовою) https://www.youtube.com/watch?v=VdWcCYZE56o&list=UUM84BG7h7RFu9DvUGy6N9QA&index=2

=======

[tin_tina]

Дякую! От тільки щодо непотрібності українського перекладу не згоджуся - це була б чудова вправа для перекладача. Та і як можна Короткевича перекладати взагалі, то хіба українською або польською.

[ahromenka]

Ужо прабачце за крыху нясціплы каментар, але я, мажліва, адзіны з Вашых фрэндоў, хто ў Караткевіча быў у гасцях у менскім пісьменніцкім доме на К. Маркса, 36 і каму Уладзімер Сямёнавіч уласнаручна варыў каву. Мне, праўда, тады было 14 гадоў, я быў смаркач пасля восьмае класы. А Караткевіч толькі-толькі выйшаў з запою. Было гэта за колькі месяцаў да ягонае смерці.
Наконт усяе сучаснае літаратуры не ведаю, але на 100 % перакананы, што яму вельмі зайшла бы "Фата-маргана" Кацюбінскага. Упэўнены, што і зайшла, бо Караткевіч непагана ведаў украінскую мову і нават ва Ўкраіне выкладаў, не мог "Фату-маргану" не ведаць.
П. С. "Фата-маргана" - адзін з маіх топавых украінскіх раманаў.

[tin_tina]

Не треба перепрошувати, я дуже вдячна за коментар, тим більше від людини, яка особисто знала Короткевича. Що ж стосується того українського роману, який Короткевичу дуже подобався, то мався на увазі історичний, написаний його сучасником - це "Мальви" Романа Іваничука. Сам автор назвав його "Яничари", а пізніше з цензурних міркувань змінив назву, так він і пішов у світ. Не дуже ці хитрощі допомогли, книжку сварили і громили, натомість читачі її досі люблять, а Короткевич чи не єдиний мав відвагу захищати колегу і його твір.