В стінах альма-матері завжди трохи прохолодно і порожньо. Навіть коли коридори сповнені студентами, викладачами, прибиральницями і людьми-роботами біля ксероксів. Бо тільки в натовпі можна відчути справжню самотність
( Read more... )
Тут порушена подвійна проблема. Перша - важлива: питання людини в суспільстві, людини як такої і питання самотності. По цьому питанню було сказано багато до нас, тому нічого нового відкрити я не зможу. Скажу лише що Альма-матер треба сприймати як місце, де можна знайти ЩОСЬ, а не КОГОСЬ. Друга проблема очевидно в тому, що так званий Великий Світ не проявляє суттєвого ентузіазму в зв*язку з нашим до нього входженням. Тут можна дискотувати багато. А можна просто змиритися. Або зробити так, щоб вас помітили. Як і в першому випадку - тут кожен обирає свою дорогу сам.
Доктор, а звичайно не отримав докторського диплому по психології, але здається Ви б мали задуматися, якщо людина розглядає Альма-матер, як метод знайти Когось, значить людина хоче знайти Когось. А проблеми усвідомлення себе у світі, тільки обрамлення для цієї історії.
не там шукаєтеakceptorFebruary 13 2007, 19:25:15 UTC
Все сказане мною завжди ІМХО, на абсолютність ніколи не претендую і діагнозів не ставлю.
Людині завжди притаманно шукати Когось. Певно, шукати в місцях великого скупчення народу видається логічним - за теорією ймовірності там шанси знайти зростають. От тільки не треба ставити саме це на перше місце. Якщо людина пішла вчитися у ВУЗ і при цьому не косить від армії, то, певно таки хоче чогось там навчитися.
Якщо ж людина змушена шукати там Когось, то доцільніше було б спитати чому, а не пориватися одразу казати що все інше другорядне відносно цього пошуку. Знов-таки ІМХО
З цього випливає, що я пішла вчитися в НУНГ для того, щоб якісь знання отримати - я ж не кошу від армії :) А про пошуки містичного "когось", якого шукають всі, та не всі знаходять... Одне не заважає іншому.
На рахунок прохолоди - малося на увазі глибокий душевний холод ;) На рахунок самотності. Не згодна. Є різниця. В натовпі вона відчувається інакше, ніж коли навколо - нікого. Імхо, звісно ж. Про стіни. Визнаю, що є - то є :) На рахунок "чекають-не чекають". Погоджуюся. Знаємо, що не чекають, але ж вірити хочеться :) І останнє - виконую з задоволенням - дивлюся і посміхаюся :)
це справжня містерія, коли навколо тебе бурхливий потік, людей, думок, кольорів, запахів, рухів. Вони зовсім поруч і в той ж час незмірно далеко. Зараз вони зовсім далеко - в останні пів року навчання важко відчувати подібне. Але колись так було. І від цього хочеться ностальгізувати...
Comments 13
Перша - важлива: питання людини в суспільстві, людини як такої і питання самотності.
По цьому питанню було сказано багато до нас, тому нічого нового відкрити я не зможу. Скажу лише що Альма-матер треба сприймати як місце, де можна знайти ЩОСЬ, а не КОГОСЬ.
Друга проблема очевидно в тому, що так званий Великий Світ не проявляє суттєвого ентузіазму в зв*язку з нашим до нього входженням. Тут можна дискотувати багато. А можна просто змиритися. Або зробити так, щоб вас помітили. Як і в першому випадку - тут кожен обирає свою дорогу сам.
Reply
P.S. Авторко, в цьому є хоча б доля правди?:)
Reply
Людині завжди притаманно шукати Когось. Певно, шукати в місцях великого скупчення народу видається логічним - за теорією ймовірності там шанси знайти зростають. От тільки не треба ставити саме це на перше місце.
Якщо людина пішла вчитися у ВУЗ і при цьому не косить від армії, то, певно таки хоче чогось там навчитися.
Якщо ж людина змушена шукати там Когось, то доцільніше було б спитати чому, а не пориватися одразу казати що все інше другорядне відносно цього пошуку.
Знов-таки ІМХО
Reply
Reply
( ... )
Reply
щиро надіюся це тожу тут прокатить ?
Reply
Reply
Reply
На рахунок самотності. Не згодна. Є різниця. В натовпі вона відчувається інакше, ніж коли навколо - нікого. Імхо, звісно ж.
Про стіни. Визнаю, що є - то є :)
На рахунок "чекають-не чекають". Погоджуюся. Знаємо, що не чекають, але ж вірити хочеться :)
І останнє - виконую з задоволенням - дивлюся і посміхаюся :)
Reply
Вони зовсім поруч і в той ж час незмірно далеко.
Зараз вони зовсім далеко - в останні пів року навчання важко відчувати подібне. Але колись так було. І від цього хочеться ностальгізувати...
Reply
Reply
Reply
Leave a comment