Чорногорія. Початок або пригоди першого дня.
При поїздці в Чорногорію пригоди для мене почалися вже з самого транспорту. Можливо для декого , чи навіть більшості, це і прозвучить дико, але сам політ в літаку це вже неабияка пригода :), оскільки до цього я літав ще за Радянського Союзу...
Чесно скажу, що проходження тих всіх контролів на посадці мене трохи напрягало, хоч ніби і не було чого. Але ось він вже пройдений і я в стерильній зоні аеропорту.
Очікую на посадку в комфортних умовах і навіть ще не здогадуюся, що цей день мені принесе і куди мене занесе...
Ще трохи часу і хвилююча мить - відрив літака від землі. Цікаві відчуття виникали, коли він маневрував, а я не дивися прямо в ілюмінатор - спочатку край ока відмічав, що щось міняється, а згодом це доходило до вестибулярного апарату. Хм, чи навпаки? Вже не пам'ятаю.
За бортом -50 градусів, під тобою 10 км пустоти і Чорногорія стає все ближчою.
Нарешті... нас вітає чорногорщина
І перші кроки по землі за межами аеропорту
Далі всіх зустріли, розсадили по транспортах і відправили кожного в його готель чи віллу. Маючи в своєму пріоритеті тихий вечірній і нічний сон без сусідніх туц-туц-туц дискотек я, по відгуках в інтернеті, обрав для свого перебування Бечічі, невелике поселення за декілька кілометрів від голосної Будви. Вибір не розчарував.
При довозці нас зустріли, як вже описав раніше, завели, показали, вгостили, порекомендували не проводити багато часу на пляжу спочатку і заселили.
Кімната була невелика, але все потрібне було. До речі, якось так цікаво зроблена, що мені навіть не доводилося включати кондиціонер.
Ну і власне трохи потинявшись по місцевості
вирішив не витрачати час дарма, а йти туди, ради чого приїхав (як наївно), на море!
І тут було перше сильне враження для мене. Виявляється Адріатичне море значно солоніше за Чорне. Але в той момент я цього ще не знав. Спокійно зайшов, проплив, пірнув і по звичці відкрив очі - вода ж чистенька, прозора, а в Чорному все гарно проходило в таких випадках. А воно негарно вийшло, запекло зараза, випірнув і щей умудрився трохи ковтнути тої водички - одразу задерло горло і для повного щастя на кашель потягло.
Добре що там на пляжах кругом є душі з прісною водою, що можна було очі промити, більше я так не робив.
Раптом хто захоче таке саме зробити, попереджаю - згідно вікіпедії солоність нашого - 18 проміле, тоді як Адріатичного - 35-38. І це суттєва різниця.
З позитивного - тут, нарешті, мені вдалося розслаблено полежати на воді :)
Побув ще трохи на березі, скупався декілька раз і пішов полювати на обід. Якщо чесно перший раз з кафешкою не вгадав, згодом найшов ліпші для такої справи, але то таке.
Ну, в принципі, на цьому б в нормальних людей день і закінчився - сном-пляжем-вечерею-сном. Але не в мене.
З'явилася геніальна ідея, що було б непогано глянути,як тут все виглядає хоча б з якоїсь висоти, благо місцевість і дороги сприяли...
запам'ятайте ту гору, кругом якої в'ється дорога...
От так, потихеньку, по тому серпантину почав підніматися все вище і вище.
Схили гір в місцях з ймовірністю осипу укріплені сіткою
Трапився патріотичний чорногорський автомобіль
футбольних матчів ніби ніяких не було, уявлення не маю чому вони так каталися.
І ось вже вже перед очима починає відкриватися відкритий простір з чарівними панорамами
Але це далеко не межа, тому рухаюся далі
Пройдений маршрут
Але все-одно, огляд мене не влаштував
В результаті прийняв рішення видертися на вершину гори.
Як виявилося, воно було не самим розумними - одежа абсолютно не відповідала цій ідеї (шльопанці, шорти, легка теніска), а дика природа проявила себе зовсім не такою гостинною, як окультурена.
В порівнянні з тамтешніми гірськими пампасами - наші, то просто казка... Якщо в Карпатах максимальна біда - це густий жереп, то там це мільйон, ні, міліард колючих рослинок чимось схожих на тонкі пагони шипшини - вони кругом, їх багато і вони дуже колючі. Хоча, наверх я ще піднімався по кам'янистому хребту, то вони мене не сильно дошкуляли. Та й не тільки вони, в кінці мені вже здавалося, що чогось не колючого просто немає...
А ще виявилося, що там кілька років назад була лісова пожежа - як результат, я, крім обростання колючками і подряпинами, потихеньку почав ставати чорним....
Але на підйомі то все було дрібниці. І ось, майже локальна вершина...
Бачите внизу, праворуч автобус? От то звідти десь починалося сходження на гору.
Інші фото з вершини будуть згодом окремо...
Отак намилувавшись і відхекавшись на вершині вирушив спускатися вниз.
Незнаю хто там шастає, але мені здалося, що в одному з напрямів йшла стежка... Я рішив, що тудою спускатися буде легше і замість відомого шляху пішов шукати новий. В результаті я зробив помилку, яку виправити з певного моменту вже не було реальним.
це десь якраз цей момент і злізання з цієї скелі.
Лишався практично один шлях - продиратися вниз.
Гарно видно наслідки пожежі - залишки від нормальних дерев що колись росли і всю цю гидоту, що заполонила простір замість них.
Спеціально виріжу з цієї фотки і покажу голочки на одній з рослинок
видно?
Добре що з всієї фауни зустрічалися лише коники
а не щось гірше...
В кінці кінців все ж спустився, вивалився на дорогу зовсім в іншому місці. Відчуття були такі, що виглядаю як якийсь мультяшний герой який впав на кактус і з якого кругом стирчать голки... Теніска подерта вкінець, шорти чорні, я чорний, весь в царапинах, з шльопанця останню голку витягнув в кінці літа вже вдома.
Почвалав додому, де витягував занози, прав речі і сам відмивався від копоті.
Як результат, ввечері сил вистачило виповзти за пляшечкою пива, полікуватися нею і завалитися спати.
Перший день вдався на славу. Наступні виявилися не гіршими.
Сподіваюся, далі буде...
Чесно скажу, що проходження тих всіх контролів на посадці мене трохи напрягало, хоч ніби і не було чого. Але ось він вже пройдений і я в стерильній зоні аеропорту.
Очікую на посадку в комфортних умовах і навіть ще не здогадуюся, що цей день мені принесе і куди мене занесе...
Ще трохи часу і хвилююча мить - відрив літака від землі. Цікаві відчуття виникали, коли він маневрував, а я не дивися прямо в ілюмінатор - спочатку край ока відмічав, що щось міняється, а згодом це доходило до вестибулярного апарату. Хм, чи навпаки? Вже не пам'ятаю.
За бортом -50 градусів, під тобою 10 км пустоти і Чорногорія стає все ближчою.
Нарешті... нас вітає чорногорщина
І перші кроки по землі за межами аеропорту
Далі всіх зустріли, розсадили по транспортах і відправили кожного в його готель чи віллу. Маючи в своєму пріоритеті тихий вечірній і нічний сон без сусідніх туц-туц-туц дискотек я, по відгуках в інтернеті, обрав для свого перебування Бечічі, невелике поселення за декілька кілометрів від голосної Будви. Вибір не розчарував.
При довозці нас зустріли, як вже описав раніше, завели, показали, вгостили, порекомендували не проводити багато часу на пляжу спочатку і заселили.
Кімната була невелика, але все потрібне було. До речі, якось так цікаво зроблена, що мені навіть не доводилося включати кондиціонер.
Ну і власне трохи потинявшись по місцевості
вирішив не витрачати час дарма, а йти туди, ради чого приїхав (як наївно), на море!
І тут було перше сильне враження для мене. Виявляється Адріатичне море значно солоніше за Чорне. Але в той момент я цього ще не знав. Спокійно зайшов, проплив, пірнув і по звичці відкрив очі - вода ж чистенька, прозора, а в Чорному все гарно проходило в таких випадках. А воно негарно вийшло, запекло зараза, випірнув і щей умудрився трохи ковтнути тої водички - одразу задерло горло і для повного щастя на кашель потягло.
Добре що там на пляжах кругом є душі з прісною водою, що можна було очі промити, більше я так не робив.
Раптом хто захоче таке саме зробити, попереджаю - згідно вікіпедії солоність нашого - 18 проміле, тоді як Адріатичного - 35-38. І це суттєва різниця.
З позитивного - тут, нарешті, мені вдалося розслаблено полежати на воді :)
Побув ще трохи на березі, скупався декілька раз і пішов полювати на обід. Якщо чесно перший раз з кафешкою не вгадав, згодом найшов ліпші для такої справи, але то таке.
Ну, в принципі, на цьому б в нормальних людей день і закінчився - сном-пляжем-вечерею-сном. Але не в мене.
З'явилася геніальна ідея, що було б непогано глянути,як тут все виглядає хоча б з якоїсь висоти, благо місцевість і дороги сприяли...
запам'ятайте ту гору, кругом якої в'ється дорога...
От так, потихеньку, по тому серпантину почав підніматися все вище і вище.
Схили гір в місцях з ймовірністю осипу укріплені сіткою
Трапився патріотичний чорногорський автомобіль
футбольних матчів ніби ніяких не було, уявлення не маю чому вони так каталися.
І ось вже вже перед очима починає відкриватися відкритий простір з чарівними панорамами
Але це далеко не межа, тому рухаюся далі
Пройдений маршрут
Але все-одно, огляд мене не влаштував
В результаті прийняв рішення видертися на вершину гори.
Як виявилося, воно було не самим розумними - одежа абсолютно не відповідала цій ідеї (шльопанці, шорти, легка теніска), а дика природа проявила себе зовсім не такою гостинною, як окультурена.
В порівнянні з тамтешніми гірськими пампасами - наші, то просто казка... Якщо в Карпатах максимальна біда - це густий жереп, то там це мільйон, ні, міліард колючих рослинок чимось схожих на тонкі пагони шипшини - вони кругом, їх багато і вони дуже колючі. Хоча, наверх я ще піднімався по кам'янистому хребту, то вони мене не сильно дошкуляли. Та й не тільки вони, в кінці мені вже здавалося, що чогось не колючого просто немає...
А ще виявилося, що там кілька років назад була лісова пожежа - як результат, я, крім обростання колючками і подряпинами, потихеньку почав ставати чорним....
Але на підйомі то все було дрібниці. І ось, майже локальна вершина...
Бачите внизу, праворуч автобус? От то звідти десь починалося сходження на гору.
Інші фото з вершини будуть згодом окремо...
Отак намилувавшись і відхекавшись на вершині вирушив спускатися вниз.
Незнаю хто там шастає, але мені здалося, що в одному з напрямів йшла стежка... Я рішив, що тудою спускатися буде легше і замість відомого шляху пішов шукати новий. В результаті я зробив помилку, яку виправити з певного моменту вже не було реальним.
це десь якраз цей момент і злізання з цієї скелі.
Лишався практично один шлях - продиратися вниз.
Гарно видно наслідки пожежі - залишки від нормальних дерев що колись росли і всю цю гидоту, що заполонила простір замість них.
Спеціально виріжу з цієї фотки і покажу голочки на одній з рослинок
видно?
Добре що з всієї фауни зустрічалися лише коники
а не щось гірше...
В кінці кінців все ж спустився, вивалився на дорогу зовсім в іншому місці. Відчуття були такі, що виглядаю як якийсь мультяшний герой який впав на кактус і з якого кругом стирчать голки... Теніска подерта вкінець, шорти чорні, я чорний, весь в царапинах, з шльопанця останню голку витягнув в кінці літа вже вдома.
Почвалав додому, де витягував занози, прав речі і сам відмивався від копоті.
Як результат, ввечері сил вистачило виповзти за пляшечкою пива, полікуватися нею і завалитися спати.
Перший день вдався на славу. Наступні виявилися не гіршими.
Сподіваюся, далі буде...