Транзит Львів - Харків

Sep 14, 2008 19:28




Що робити, коли твій потяг приїздить до Львова о 6:30. До початку роботи Форуму видавців ще купа часу, і в соте фотографувати собор домініканців нема бажання... Правильно: сідати на приміську маршрутку, що зупиняються рпямо біля вокзалу, і їхати по будь-якому маршруту. Там скрізь гори цікавинок.
Я поїхав в Рудки, Великий Любінь і Оброшине. Думав повернутись до 10:00. Ги-ги. Був у Львові о 13:00. Цікавинки мене приклеїли до себе. На фото ліхтарик на даху костела Вознесіння Пресвятої Богородиці. 1728 рік.



А ось і цей красень.



...і його красуня дзвіниця. Тут бачите, як на практиці спрацьовує прислів'я про "рано втсайот". Ранкове освітлення шикарне!



Після Другої світової тут містився магазин. Вірним повернули храм в 1988 році. Головною його святинею була чудотворна ікона Матері Божої, коронована в 1921 році. По закінченню війни її вивезли до парафіяльного костьола під Устриками Дольними (Польща), але в 1992 році ікону вкрали.



Втім, в храмі залишилась ще одна свята для всіх поляків річ - могила письменника Олександра Фредра. Хоч їх і осквернили комуністи, після повторного освячення костелу, останки Олександра і членів його родини перепоховали в нових трунах.



Вхід до усипальниці Фредрів.



В Рудках є ще й доволі цікава ратуша ХІХ сторіччя. Як раз біля неї зупиняються маршрутки до Львова, перед яким маю ще дві зупинки. Перша з них - Великий Любінь.



Хоч цей костьол і виглядає дівнім, а втім його побудовано лише в 1932 році.



Найбільшою цікавинкою Великого Любіня є палац, зведений в кінці XVIII століття Яблоновськими і перебудований в 1910 році Бруницькими. Під час походу Червоної армії на Польщу в 1920 році його власника було захоплено в полон і невдовзі заслано до Сибіру, де він і помер.



Після Другої світової тут відкрили інтернат для дітей з вадами психічного і фізичного розвитку. До 2005 року він являв собюою жалюгідне видовище: дах валився, стіни тріскались, тощо. Проте директор знайшов меценатів. Добродій зі Швейцарії профінансував всі внутрішні роботи, а на зовнішні (рідкісний випадок!) дала гроши держава. Інтернат один з кращих в області. За словами директора, до них потрапляють діти з самого дна. Багато з них до інтернату навіть не бачили меблів і посуду. Їх тримали як диких звірів батьки алкоголіки. Тому зараз тут є спеціальні кімнати "соціального орієнтування і реабілітації". Дітей учать користуватись побутовими приборами, правильно харчуватись, спілкуватись з іншими. Під кінець перебування в інтернаті (до 18 років) звідси здебільшого виходять вповні нормальні люди. Хоча, нажаль, є невиліковні випадки...



Над головним входом - герби Бруницьких і Шимановських.



Один з вихованців інтернату. Хлопцю залишилось бути там рік. Він водночас з надєю і зі страхом чекає на розставання. І зовнішньо і внутрішньо, це така сама людина, як і ми всі. Так хочеться, аби світ знов не скалічив його...



Незвичний іконостас у великій греко-католицькій церкві біля інтернату.



Поруч з нею її давня дерев'яна попередниця.
В Любіні є ще водолікувальниця Бруницьких, де був їхній другий палац. Там дещо збереглось, в тому числі і неоготицька каплиця.
Далі останній перед Львовом пункт: Оброшино.



Тут маємо бароковий палац львівських біскупів. Їхню літню резиденцію, посталу в середині XVIII століття за Ігнація Вижицького.



За припущеннями істориків, автором комплексу є славетний німецький архітектор Йозеф Фонтана.



Витончені барокові скульптури над брамою.





Зараз тут бібліотека при Академії Наук України. Вона має одне з найбільших зібрань книг по тваринництву. Тож, якщо хтось зібрався науково вирощувати, скажімо кіз, - вам сюди.:)



Оригінальні колони і вазони, а також дещо з інтер'єрів з'явились в 20-х роках минулого сторіччя, старанням архітектора Броніслава Віктора. Схоже, це той самий митець, що реставрував чудовий костел в селі Стара Сіль на Самбірщині.

А далі було лише пів дня Форуму, бо в ці ж дати примудрились організувати концерт Queen + Paul Rodgers в Харкові. Довелось вже о 17:05 їхати до першої совкової столиці України через всю Неньку.

Харків.
Якщо у Львові було ще літо, то в Харкові вже настала осінь. Все сіре і холодне, але тим не менше, це не завадило ще раз закохатись в це прекрасне місто.



Гадаю, будівлі на кшталт цієї просто не можуть не сподобатись.



Поруч з фонтаном "Дзеркальний струмінь" на Сумській пам'ятний камінь на честь героїв Крут.



А на паралельній їй Пушкінській - пам'ятник закоханим. При чому дехто любить тільки коноплю.:)



Старий корпус Художньої Академії - яскравий приклад стилю українського модерну.



Микола Самокиш і Сергій Васильківський - корифеї стилю - багато тут по собі залишили.



Але й різні добкіни теж зі шкіри геть лізуть, аби щось по собі зоставити. Як ось, накприклад, янгола-канатоходця біля вулиці Дарвіна.



Дуже довго не могли зрозуміти, що роблять дівчата, аж поки не допетрили, що вони теж фотографують. Ги-ги...:))

А далі був Queen...
Наступного ранку, перед експресом Харків-Київ, отримав благословення отця Федора, який невдовзі забрав ковбасу в Кіси і Осі.;)



Мандри

Previous post Next post
Up