Орв'єто (Orvieto). Собор
Перлина Орв’єто - його знаменитий собор, названий папою Левом XIII «лілією італійських соборів». З нього й розпочнемо знайомство із цим містом.
Собор Успіння Богородиці в Орв’єто (Duomo di Orvieto; Cattedrale di Santa Maria Assunta) був побудований в період з 1290 по 1600 рр. на замовлення папи Урбана IV.
Собор був споруджений після звершення Больсенського чуда (1263), коли під час меси в сусідньому селі Больсені при освяченні гостії (символу Тіла Господнього) на ній виступила кров. Звістка про те, що трапилося дійшла до Папи, який разом з видатною особистістю того часу Томою Аквінським особисто засвідчив це диво.
Євхаристійне чудо в Больсені сприяло рішенню папи встановити свято почитання Тіла Христового, «щоб, поклоняючись цьому величному і почесному Таїнству, кожен міг звернути погляд на безмірну любов Бога до нас». Тома Аквінський за дорученням Папи склав чин Меси і Літургії Годин для святкування Corpus Domini.
Більш детально про чудо в Больсені можна прочитати тут - http://www.miracolieucaristici.org/ru/download/bolsena.pdf
Романсько-готично споруду собору вирізняє вишуканий фасад. Кожна деталь декору захоплює своєю пишнотою, однак найвидатнішими елементами убранства є чотири мармурові барельєфи по боках дверей, справжні шедеври італійської скульптури 14 ст. Барельєфи на пілонах (пірсах) зображують біблійні історії з Старого та Нового Завіту.
А точніше починаючи зліва направо: 1) історії Старого Завіту; 2) з Книги Буття Древо Єссея зі сценами зі Старого Завіту з месіанським пророцтвами спокути; 3) сцени з Нового Завіту із сплячим Авраамом нижче: епізоди з життя Ісуса та Марії, 4) Останній суд: Книга Об'явлення.
Вважається, що рельєфи були створені трьома-чотирьма майстрами, а автором проекту був Лоренцо Маетані. Передбачається, що Маетані працював над рельєфами на першому пілоні зліва, а над іншими рельєфами працювали інші майстри.
На карнизі над опорами порталу встановлені мідні скульптури (Ангела, Бика, Лева та Орла) - символістів євангелістів.
У 1352 році Маттео ді Уголіно да Болоньї додав бронзову Агнця Божого над центральним фронтоном та бронзову статую святого Михайла на верхньому фронтоні лівого входу.
Фасад прикрашають також мозаїки, створені між 1350 та 1390 роками (вони неодноразово перероблялись) за проектами художника Чезаре Неббія, що представляють основні сцени з життя Діви Марії.
Бічні стіни собору, на відміну від фасаду, більш лаконічно оформлені пошарово чергуються білим травертином і синьо-сірим базальтовим каменем.
Тринавовий інтер'єр повторює орнамент зовнішніх стін в чорно-білу смужку. Потужні колони, також складаються з рядів травертину і базальту і увінчані капітелями коринтського ордера, переходять в напівциркульні арки, що розділяють простір.
Біля лівого входу в 1390 р. була встановлена купіль роботи Луки Джованні. Через шістнадцять років П'єтро ді Джованні з Фрайбурга розширив її, використавши червоний мармур. Ще через рік Санно ді Маттео увінчав її восьмигранной пірамідою.
В центральній наві заслуговує га увагу фреска «Мадонна на престолі з Немовлям», створена Джентілле та Фабріанов у 1425 р.
Відносну строгість оздоблення інтер’єру порушують дві багато розписані фресками бокові каплиці.
В каплиці Корпорале з лівої (північної) сторони знаходиться розкішний вівтар-складень з покривалом (корпорале), на яке впали каплі крові під час Больсенського чуда.
У вікіпедії можна прочитати про те, що за краплі крові віруючі могли прийняти наслідок дії певного виду мікроорганізмів і подається відповідно фотографія рожевої (як в дешевому фільмі) крові - ніби-то всі такі дурні і не знають якого червоного відтінку є кров і як вона з часом темніє.
Упродовж сторіч (а минуло вже майже 750 років) кров на корпоралі, що зовсім не дивно, зникла, але виявити її дозволили сучасні дослідження:
Інформація, отримана ультрафіолетовим флуоресцентним світлом, вказує на наявність крові, яка відображає чорнуватий колір, розщеплений на плазму і сироватку. Більше детально з результатами дослідження можна ознайомитися тут-
https://www.iltamtam.it/2015/04/27/il-restauro-del-sacro-corporale-del-miracolo-di-bolsena/?cn-reloaded=1
Стіни каплиці покриті фрескам (1357-1364 рр) роботи знаменитого місцевого художника Уголіно ді Прете Іларіо з зображенням епізодів Больсенського чуда, а також чудес причастя.
Каплицю ді Сан-Бріціо, або каплицю Нуова, прикрашає ще більш знаменитий цикл фресок (149901504) - «Страшний суд» тосканського художника Луки Сінйореллі, - це один з найбільших живописних творів в Італії.
Оформлення почали Фра Анджеліко і Беноццо Гоццолі з «Христа на Суді» і «Ангелів і пророків». Лука Синьйореллі натомість став автором циклу фресок на тему Апокаліпсиса. Тут надам слово фахівцеві.
Мотивы росписей Синьорелли почерпнуты из Апокалипсиса, апокрифических евангелий, «Золотой легенды» Иаякова Ворагинского, «Откровений» св. Бригитты, «Божественной комедии». Вокруг арки входа Лука изобразил предзнаменования конца света - землятрясение, корабли, выброшенные бурей на вершины гор, затмение, кровавый дождь, пожар.
На алтарной стене изображены рай и ад. К раю слева примыкают «Избранные»,
к аду справа - «Осужденные».
В ближней ко входу половине капеллы изображены промежуточные события: слева - «История Антихриста», справа - «Воскресение из мертвых». Большие «истории» написаны под сводами в тимпанах, отделенных от нижней части стен живописным карнизом.
Пришествие Антихриста - сюжет из Второго послания апостола Павла к фессалоникийцам. Св. Павел предсказывает, что «День Христов» не придет, «пока не откроется человек греха, сын погибели, противящейся и превозносящийся выше всего, называемого Богом или святынею, так что в храме Божием сядет он, как Бог, выдавая себя за Бога»; пришествию «беззаконника» будет «по действию сатаны» сопровождаться» знамениям и чудесами ложными» и «неправедным обольщением» (2 Фесс.2:2-12). Сюжет этот издавна связывали с 11-й главой Апокалипсиса, где говорится о двух пророках в Иерусалиме: выходящий из бездны зверь (с ним то и отождествяли Антихриста) убьет их. Но они воскреснут и взойдут на небо (Откр. 11:2-12).
Человек, стоящий над толпой горожан, воинов и доминиканских монахов, ак кумир на пьедестале, напоминает лицом Христа, но с несвойстенной Спасителю важным и мрачным выражением. Это Антихрист. Его словами и жестами руководит невидымый даже монахам сатана. Пустота в середине сцены вносит ощущуние разлада в поведение людей, роящихся вокруг. Ложные чудеса, лживые толкования Писания, смятение в умах, казни, присвоение чужих богатств, запустение храма, наконец падение Антихриста…
Александр Степанов «Искусство эпохи возрождения».
Антихрист на фресці Синьйореллі нічим не відрізняється від Христа! І одягом, і фігурою, і виглядом. Є тільки одна відмінність, яка можливо, не відразу кидається в очі: у Антихриста на фресці дуже злі очі. Чому ж італійський художник саме так зобразив Антихриста? Справа в тому, що старогрецьке слова ὁ ἀντίχριστος (antichristos), має два значення. І його можна можна перекладати не тільки як «проти», а й як «замість». Тобто антихрист - це не тільки противник Христа. Це також і той, хто спробує собою підмінити Спасителя, видати себе - за Нього.
В «Короткій повісті про Антихриста» творі видатний російського філософ Владімір Соловйов Антихрист не якийсь там Гітлер чи Саддам Хусейн, а доктор богослов’я у Тюбінгензькому університеті й автор книги «Відкритий шлях до миру і загального блага у світі»!!!
"Спокусник не такий грубий, щоб пропонувати нам безпосередньо поклонятися дияволові. Він пропонує нам лише вибирати розумне, надати пріоритет спланованому і організовному світу, в якому Бог може мати свої місце як приватна справа, але в наші найважливіші наміри втручатися права не має".
Йосиф Рацінґер «Ісус з Назарету».
Люди будут ждать лишь решения экономических, социальных, экологических проблем, но не более того. Вопросы духовной жизни будут восприниматься как вторичные, стремление человека к Богу полностью вытеснят вполне земные цели и задачи, все интересы людей будут направлены исключительно - на земное, и человечество по сути дела - откажется от Бога.
Но как раз перед самым концом света, когда все люди на Земле с облегчением будут говорить: "..."мир и безопасность", тогда внезапно настигнет их пагуба" (1 Фес. 5:3).
Юрий Пущаев "Антихрист, или "вместо-Христос".
Цікаво ще також відзначити, що в правому нижньому кутку картини можна побачити Синьореллі і його попередника Фра Анджеліко, які спокійно спостерігають за буйством насильства перед собою.
Самая эффектная «история» - «Осужденные».
Тела, нарисованные с невиданной энергией, с неистовой изобретательностью в изображении движений и ракурсов, с утрированной мускулатурой, сбиты в такой тесный клубок, что, кажется, и без помощи помощников сатаны несчастные передавят друг друга или задохнутся прежде, чем их пожрет адский огонь. Особенно удались Луке черти. Это не звероподобные уроды, какими изображали чертей начиная с романской эпохи. Он следовал древним образцам византийского или каролингского искусства, где сатана представлен похожим на античного сатира. Черти Синьорелли отличаются от людей, прежде всего, могучим сложением. Они орудуют в толпе со сноровкой опытных насильников и заправских палачей, проявляя превосходство самоуверенной и разнузданной силы над слабыми, какое, увы, способно опьянять только людей. Поэтому их действия убедительны, как ни в каком ином изображении ада до Синьорелли. Их сходство с людьми утрировано цветом: фигуры и лица переливаются оттенками серых, пурпурных, зеленоватых тонов разлагающейся плоти. Над кишащей, стонущей, ревущей массой людей и демонов невозмутимо стоят на облаках закованные в сталь крылатые надзиратели, готовые обрушить меч на любого, кто попытается вырваться из кромешного ада.
Александр Степанов «Искусство эпохи возрождения».
Попри загальне захоплення, все ж трохи і критики: «Для каждой фигуры Лука нашел выразительный, иногда даже поразительный ракурс и особенное движение. Но… у них нет внутренней потенциальной подвижности. Даже те из них, что изображены в момент сильнейшего физического напряжения или свободного падения, похожи на зарисовки скульптора. К тому же Синьорелли не был умелым повествователем и не ведал, что такое ритм, увязывающий воедино движение множества фигур. Он полагал, что от него не требуется ничего большего, как собрать фигуры в гигантский коллаж, - и эффект охваченной ужасом толпы возникает сам собой. Вместо этого получился анатомическй театр, огромная витрина с выставленным на всеобщее обзрениями телами: смотрите кто, как и кого терзает» .
Александр Степанов «Искусство эпохи возрождения».
Фреска "Воскресіння з мертвих".
Нижче - невеликі картини відомих письменників та філософів, які з цікавістю спостерігають за катастрофою, що розгортається над ними. Легенда стверджує, що зображені тут письменники - Гомер, Емпедокл, Лукан, Горацій, Овіді , Вергілій і Данте.
"Пієта".
Останній погляд на собор.
І дякую!