Оуренсе (Ourense). Собор
В продовження теми собору в Саньяго-де-Компостела у сьогоднішньому пості мова йтиме про собор в Оуренсе, який багато в чому вищезгаданий собор наслідує, зокрема Портиком Раю. Але про все по порядку.
Собор Оуренсе (Catedral de Ourense або Catedral do San Martiño) був заснований в далекому 550 році. Проте, те, що ми можемо бачити сьогодні, походить з часів романіки, тобто з 12-13 ст. Пізніші перебудови додали храму також рис готики, ренесансу, бароко і класицизму.
Собор знаходиться в щільному оточенні інших будівель, тому, на жаль, неможливо сфотографувати храм цілісно (хіба треба вдатися до можливостей аерозйомки). Навіть повністю фасади фотографувати не завжди вдавалося.
Розпочну з північного фасаду, бо саме до нього я підійшов в першу чергу.
Теперішній північний фасад не є оригінальним, оскільки був пошкоджений, військами графа Бенавенте 1471 р. І хоч невдовзі портал відновили, але вже з додаванням елементів готики, так що те, що можна бачити сьогодні являє собою суміш стилів романського декору елементів готики.
Архівольт в центрі якого Пієта вже ренесансовий, походить з 16 ст. У ньому також можна побачити фігури святого Іоана та Магдалени з боків від Оплакування. Лівіше - зображення Сан-Мартіньо на коні у супроводі жебрака, праворуч Сантьяго та Сан-Педро
Варто відзначити також оформлення вікна на північній стіні.
Обходимо собор вздовж східної стіни.
Чудова восьмигранна вежа собору, з готичним ліхтарем й трьома ярусами вікон піднімається над точкою, де трансепт перетинається неф піднімається на висоту 40 м. Завершена дзвіниця була в 1505 році Родріго де Бадахосом.
Південний портал зберігся краще. Він за виконанням схожий на північний, хоча, як на мене, менш красивіший.
Праворуч під порталу розташована годинникова вежа, споруджена піднятою між 1515 та 1548 рр.
Головний західний фасад з постаттю царя Давида (16 ст), за яким розташовано Портик раю. Ліворуч, як видно на фото, до західного фасаду примимкає дзвіниця.
2 наступних фото з вікіпедії.
Райський Портик (Pórtico del Paraíso) датований першою половиною 13 ст. побудований, найімовірніше, учнями майстра Матео, за часів єпископа Луренцо (1218-1248).
1 фото що нижче, зрозуміло, не моє.
Портик не був пофарбований до XVIII ст. У 2013 р, коли було проведено повну реставрацію, що відновила оригінальну поліхромію живою на скульптурах і рельєфах було виявлено лише один шар фарби!
Цікаво також відзначити, що цей Портик (принаймні, я так зрозумів) не мав прямого доступу ззовні аж до ХХ ст!
Структура Портик раю і його іконографічний сюжет багато в чому повторює знаменитий Портик Слави, хоча і в менш мистецькій якості. Тому підписувати усі фото не буду, бо вже описував той же Портик Слави ( https://taras-palkov.livejournal.com/38408.html ). Лише напишу про ті відміності, які можна побачити в Оуренсе:
Апостол святий Яків або Сантьяго тримає меч, що нагадує його нібито чудодійну участь у легендарній битві при Клавії.
Апостол сидить на якомусь звірі, швидше всього леопардові.
Оригінальну фігуру апостола Якова з 13 ст. було замінено у 19 ст.
Статуя Богородиці Потіхи (Вірген дель Консуело) з тілом Христа, в завершенні мулліону, також було додано в 19 ст. Після реставрації в 2013 році було встановлено, що цю скульптуру вирізьбив Корніелл Голландський, автор головного соборного вівтаря.
У центрі центральної арки рельєф (?) зі св. Мартином, який ділиться плащем з жебраком. Цей образ був розміщений у Портику в ході загальної реставрації храму у 16 ст. Під цим рельєфом взнаходиться медальйон з бюстом Бога Отця.
Оформлення зооморфних капітелей, на зразок тих, що у Сантьяго-де-К. сталося теж у 16 ст.
Бічна арка ліворуч мала би представляти сцени Раю (звідси, мабуть, і назва Портику). Але, так виглядає, що ці сцени не збереглися (?).
А права арка зображає сцени Страшного Суду. На ній праворуч можна бачити фігури душ, що засуджені до пекла і яких катують і пожирають монстри та демони.
Ну, і традиційно як для Портика Слави, так і для Портика Раю - апостоли, пророки, старці та ангели Апокаліпсису.
Важаю за доцільне показати ще кілька фото https://elpais.com/ccaa/2013/12/16/album/1387216552_436386.html#foto_gal_3
Як на мене, дуже незвичний ракурс.
Фреска зі св. Христофор на одній з бокових стін нартекса. Під нею вівтар св. Франциску Бланко.
Уродженець Галісії св. Франциско Бланко - один із двадцяти шести мучеників Японії, які були розп'яті в країні Східного Сонця в 1597 р. Детальніше про цих японських мучеників можна прочитати тут - http://catholicnews.org.ua/5-lyutogo-1597-roku-v-nagasaki-stracheno-26-katolikiv-tak-rozpochalisya-masovi-represiyi-proti
Фото вівтаря з вікіпедії.
План собору має форму латинського хреста , наваоблямований трохи нижчими бічними проходами. Собор має довжину 84 м і поперечний трансепт - 43 м.
Фото з вікіпедії.
Головний вівтар - твір згаданого вже Корніелла Голландського, був створений між 1516 та 1520 рр. На жаль, не було можливості підійти до цього ретабло ближче і розгледіти його детальніше. Тому фото лише загальні й лише зазначу, що іконографія вівтаря базується на трьох темах: Життя Св. Мартина Турського, сцени з життя Богородиці (співпокровительки церкви) й Ісуса.
Поруч з головним вівтарем цікавий надгробок невідомого єпископа. На жаль, його я взагалі не міг побачити, тому фото з вікіпедії.
Ще один цікавий надгробок. Фото з вікіпедії.
Готична (?) скульптура Богородиці.
Досить незвична скульптура Ісуса на ослику. Іще й осленя є!
Готична фреска на тему "Розп'яття". Христос, як характерно на Піренейському п-ові зображений з численними ранами на тілі. Таке ж і на скульптурах - див. нижче.
Зверніть також увагу на зоряну стелю.
Скульптурна композиція з сучасним святим. На жаль, не вдалося встановити хто тут зображений.
Також можна піднятися на дзвіницю.
Найвідомішою і найгарнішою каплицею собору є каплиця Святого Христа (Санто - Крісто - де - Orense).
Все тут вражає багатством бароково оформлення (1567-1578 рр.).
Барокове оздоблення каплиці було виконане між кінцем XVII і початком XVIII Франциско Кастро Кансекою. Вівтар та балдахін над скульптурою Христа - робота Домінго де Андраде, виконана наприкінці 17 ст.
В центрі головного вівтаря (який можна обійти, там є прохід) - образ вмираючого Христа, який було привезено сюди в 1330 р. з невеликої церкви на мисі Фіністерре.
Цей чудотворний і дуже шанований місцевими мешканцями образ висотою аж у 2 м вражає відвідувачів надзвичайним реалізмом і має за мету допомогти віруючому відчути агонію Христа. Борода, вуса і волосся виконані з натурального волосся. Зі скульптурою, за легендою, відбувається диво - на голові і тілі Ісуса росте волосся і служителі собору ніби-то повинні раз на рік їх стригти.
На цьому все, але крім собору в Оуренсе є ще багато цікавих місць. Про них я маю надію розказати трохи згодом. Не омину увагою при цьому ще одне цікаве галісійське містечко - Понтеведру.