Петреуць (Pătrăuți). Церква Воздвиження Чесного Хреста
Церква Воздвиження Чесного Хреста в с.Петреуці, що знаходиться приблизно за 40 км від українсько-румунського кордону була побудована в 1487 р. найвидатнішим молдавським правителем Стефаном Великим. Вважається, що це найстаріша церква побудована Стефаном, яка збереглася у своєму первісному вигляді до сьогодні.
Церква дуже гармонійна, чудових пропорцій. Дерев’яна дзвіниця храму була побудована в 1725 р.
Храм поєднує елементи візантійського, готичного та ренесансного сакрального мистецтва.
Покрівля церкви виконана з бітумної черепиці.
Церква колись була монастирською, а сам монастир (жіночий) був призначений спеціально для догляду за пораненими після боїв, що велися поблизу Сучавського замку.
У 1993 р. Петреуцька церква була включена до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО разом з і шістьма іншими церквами Півдня Буковини.
Цікаво, що лише в 1980-х роках під шаром штукатурки були виявлені (професором Василем Ніццою) зовнішні фрески.
На відміну від інших монастирів півдня Буковини зі списку Юнеско, розписаною була лише західна стіна церква, зі сценою «Страшного суду» (1550 р.).
Над вхідним готичним порталом напис церквовнослов’янською мовою, що характерно для того часу у Молдові: «Io Стефан Принц, син Богдан князя, почав будувати церкву від імені дорогоцінного Хреста в 6995 місяць 12 червня»
Вище - Престіл Уготований (Етимасія).
Фрески всередині були виконані невдовзі після завершення будівництва. Внутрішній живопис дуже гарний з переважанням кольору золотистої охри, який не зустрінеш в інших монастирях Румунії.
На думку експертів, більша частина розписів була виконана грецьким художником (про це свідчать написи грецькою мовою в інтер'єрі), який втік з Константинополя після його завоювання Мехмедом Завойовником. Художника було найнято Стефаном Великим, і навколо нього пізніше була сформована ціла молдавська живописна школа.
Дві теми є унікальними в церкві. Перша знаходиться в притворі на західній стіні. Це «Кавалькада Святого Хреста», що зображає армію з 16 військових святих-мучеників на конях зі зброєю, які загинули під час антихристиянських гонінь. Очолюють кавалькаду Архистратиг Михаїл і святий Костянтин Великий, перед яким, як і в битві з Максенцієм, видно знамення - Хрест.
Це ніби заклик до Хрестового походу і молитва про заступництво правителя Стефана Великого за країну і увесь християнський світ.. Щось подібне, хоч і не у вигляді кавалькади, можна на фресак в монастирі св.Антонія у Єгипті - https://taras-palkov.livejournal.com/18529.html. Там християни теж дуже потерпали (й потерпають) і це обумовило такий сюжет.
На стелі нартексу - Ісус Пантократор, в отченні чотирьох євангелістів.
Через ще один готичний портал пройдемо у наос.
Тут знаходиться ще одна «головна картина» храму.
На ній зображений у повний зріст Стефан Великий, за ним його син Богдан III, третя дружина Стефана Доамна Марія Войчіца, і принцеси Марія й Ана. Штефан чел Маре вручає макет церкви в жертву (на іншій стін наосу) Ісусу Христу за посередництва Святого імператора Костянтина Великого, так би мовити попередника господаря Молдови у боротьбі за Хрест Господній.
Дві стіни відразу я сфотографувати не здогадався. Тому фото з мережі - https://www.svnews.ro/biserica-inaltarea-sfintei-cruci-din-patrauti/44194/.
Мистецтвознавці припускають, що картина була перефарбована в 1496-1499 р. Це підтверджується наявністю тріщин в нижній частині картини. Спочатку ніби-то тут був зображений Олександр, син Стефана Великого і наступник на троні під час будівництва церкви. Згодом фігуру сина Олександра який умер, замінили на Богдана III. Останній носить ту ж голову корону, як і його батько, і ті ж королівські відзнаки на одязі.
На стінах нави можна побачити також сцени Страстей, і Воскресіння, а під ними зображення святих і мучеників, переважно тиж же, що і в Кавалькаді.
Склепіння куполу.
Іконостас чимось особливим не відзначається.
За ним в святилищі - зображення Святих Отців Церкви і сцени, що пов’язані з Євхаристією - Таємна Вечера, Причащання апостолів і Омовіння ніг.
Ще зверніть увагу на маленького Христа у люльці в оточенні серафимів (по центру).
Кажуть, що дзвони в Петерауці славляться своїми високими звуками, і навіть, як запевнють місцеві мешканці, можуть впливати на погоду.
Тут на передньому плані на фото зображений я разом із нашим "гідом" Георгієм, який допоміг нашій невеличкій групі оглянути церкву і дзвіницю.
Дякую за увагу. Далі буде :).