Метеора (Μετέωρα) - Фермопіли (Θερμοπύλες)
Монастирі Метеори (Moni Meteora) - диво середньовічної Греції. Розташовані вони на чорних вулканічних скелях 300-метрової висоти, що стоять посеред Фессалійською рівнини. Греки називають ці монастирі «небесними катакомбами». Опинившись там, відчуваєш, що ти ніби не на землі. Незвичайний світ і панує в цих древніх обителях Святого Духа. Вже через одні Метеори варто побувати в Греції! Наче не стосується їх ніщо земне і суєтне.
Скелі Метеори з'явились близько 60 млн років тому, коли замість рівнини у цій місцині було прадавнє море. Під дією геологічної сили води, вітру, під впливом перепадів температур поступово утворювались кремезні кам'яні «стовпи», що ніби зависли у повітрі. Власне, з грецької «μετέωρα» перекладається як «ті, що ширяють у повітрі».
За переказами, перші відлюдники піднялися на цих кам'янистих і неприступних, відрізані від світу вершинах скель задовго до X ст. Вони жили в печерах і в скельних поглибленнях, а поруч засновували невеликі майданчики, так звані «молитовні місця» для спільного здійснення молитов і вивчення духовних текстів. Однак для участі в богослужіннях і церковних таїнствах (перш за все причасті) пустельникам доводилося спускатися в стару церкву Архангелів в місті Стаг, а пізніше у новоспоруджену церкву Богородиці.
Відповідно до більшості дослідників, першим пустельником був якийсь Варнава, який в 950-970 рр. побудував найстаріший скит Святого Духа (Σκήτη του Αγίου Πνεύματος). Потім був споруджений Преображенський скит (1020 рік) крітським ченцем Андроніком, а в 1160 році - скит Стаг або Дупіані. Підстава цього скиту поклало початок організованому чернечому «державі» (громаді) - метеорит, і общинному монастирського життю.
У 1344р. преподобний Афанасій Метеорський створив першу чернечу кіновію на самій великій скелі, назвавши її «Велика Метеора», і, визначив її статут, тим самим засвідивши появу гірської чернечої республіки - Святих Метеор. Його продовжувачем у справі заснування монастиря монастиря був преподобний Іосаф (1350-1423), в минулому імператор Іоанн Уресіс Палеолог.
Двадцять чотири монастиря разом зі безліччю одиночних келій, аскітаріїв, каплиць, скитів, печер, затворів, стовпів, розсіяних по всіх Метеорських горам, процвітали з тих пір на славу Господа нашого Ісуса Христа.
У роки турецького ярма Метеори залишалась центром грецького Православ'я. У місцевих монастирях розташовувалися «Таємні школи», де вивчалась грецька мова й висвячувались священики. Можна сказати Метеора, що таким чином, мете орські монастирі допомогли зберегти християнську віру в Греції.
Зараз з двадцяти шести монастирів діють лише шість: Велика Метеора (Преображення Господнього), Варлаама (Всіх святих), Святої Трійці, святого Стефана, Руссану (святої Варвари) і святого Миколая Анапавса. Монастирів, - чотири чоловічих і два жіночих. У 1988 р. монастирі були включені в список об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Монастирі складені з каменю, покриті червоною черепицею; як правило, є у них і дерев’яні галереї, які нависають над бездонними скелястих схилів. Всередині монастирів розміщується багато тісних монаших келій, монастирська церква і трапезна. В селях вирубались ніші для цистерн, куди збирали питтєву воду.
У 1745 р. по дорозі додому, повертаючись з майже двадцятирічного подорожі, Метеору відвідав син київського купця Василь Григорович-Барський (брат відомого українського архітектора Івана Григоровича-Барського). За цей час він пройшов пішки Угорщину, Австрію, Італію, побував у Каїрі, Дамаску і на Святій Землі. Чотири рази був на Кіпрі, двічі на Афоні, кілька років прожив в Лівані. Про свої подорожі Василь залишив значні за обсягом шляхові записки, в яких про Метеорі розказано за допомогою малюнків.
Подам кілька з них, що були опубліковані в перевиданій вже в наш час (2000 р.) книзі видавництва «Основи» - Мандри по Святих Місцях Сходу з 1723 по 1747 рік / Василь Григорович-Барський ; за ред. Михайла Москаленка ; пер. з давньоукр. Петро Білоус. - 786 с.
Дуже шкода, що ця книга була видана невеликим накладом і зараз її можна придбати лише в букіністів :(((. От ще згадка про неї в ЖЖ - https://ua-il.livejournal.com/108015.html
Василь Григорович-Барський відвідав тоді й монастир Варлаам, розташований на вершині величної скелі. Підйом у плетеній сітці сумнівної міцності, що розхитувалась від найменшого вітру, зайняв більш як півгодини. Отримавши надійну опору під ногами та помолившись, паломник поцікавився, як часто ченці змінюють мотузки. «Коли рвуться, тоді й міняємо», - ненадовго замислившись відповів настоятель.
Дійсно до середини XX ст. єдиним зв'язком монастирів із зовнішнім світом були великі сітки і кошики, в яких на мотузках наверх піднімали їжу і людей. Що й видно на рисунках українського паломника.
Тільки в 20-х року »XX в. побудували скельні сходи, що ведуть наверх зигзагом. У XX ст. і в скелях були вирубані щаблі, в деяких місцях між скелями були перекинуті мости, і потрапити в монастирі стало значно простіше.
Нині, щоб відвідати монастирські монастирі найкраще зупинитися в розташованому поруч містечку Каламбака або села Кастракі.
Найкраще (ІМХО) почати знайомство з Меторою з чудової панорамної площадки, що знаходиться між монастирями св. Трійці й Русану. Туди ми з дружиною, на відміну від решти групи, яка вирішила спочатку оглянути Каламбаку, дісталися на таксі.
Монастир Русану.
А це монастир св. Трійці
Далі вже пішки. Все таки униз легше :)).
В церкві монастиря Русану вдалось, попри всі заборони, зробити кілька кадрів.
Фото по дорозі униз до с. Кастракі.
Селище Кастракі, що виросло біля підніжжя скель Метеори.
На другий день наше знайомсто з Меторами продовжилось в монастирі Преображення Господнього.
Як би був час ми б завітали ще до розташовано поруч монастиря Варлаама, але на жаль, довелось обмежитись лише спогляданням зовні.
А по дорозі з Афін до Метеор ми ще й відвідали легендарні Фермопіли.
На цьому фото поруч із пам'ятником видно нашу невеличку групу. Зрозуміло, без мене :)
Про Фермопіли, думаю, немає потреби розповідати. А кому дуже потрібно, можна глянути сюди - http://www.magazine-rest.in.ua/ua/articles/thermopylae,_greece.html