Фатіма (Fatima). Хроніки паломництва
Нагадую, що попередній мій пост про Фатіму був присвячений історії цього святого місця та його таємницям (http://taras-palkov.livejournal.com/14013.html).
Сьогодні ж я постараюся розповісти про моє паломництво. Усього з роз’їздами я був у Фатімі чотири доби. На жаль, мені не дуже пощастило (як на середину травня) з погодою. Тому фото з Фатіми й інших місць, які я відвідав, могли бути кращими, але є те що є…
Отже, день перший.
Дуже некомфортно, не лише дощить, але й дує сильний й холодний вітер. «The weather is terrible», - висловився працівник «мого» готелю. Але що маю робити, то ж приймаю це як даність. Тому після поселення в готелі відразу вирушаю до Санктуарію.
Усі головні об’єкти Санктуарію розміщені на Молитовній площі, яка своїми розмірами перевищує площу перед базилікою Святого Петра в Римі і здатна вмістити понад 200 тис. паломників.
«Серцем» Санктуарію є Каплиця Об'явлення. Саме на цьому місці відбулося п'ять з шести об'явлень Діви Марії. Первісно каплиця на цьому місці була збудована в 1919 р. на побажання самої Богородиці. Але в ніч з 5 на 6 березня 1922 р. цю каплицю підірвали динамітом невідомі зловмисники. Через рік її відбудували й 13 січня 1923 р. наново освятили.
Всередині Каплиці Об’явлення є т.зв. мала каплиця, де встановлена Статуя Діви Марії Фатімської (висота 1,04 м). Статуя встановлена на п'єдесталі, який, в свою чергу, розташований саме на тому місці, де ріс дуб, над яким з’являлася Богородиця. Дуб, який мав на той час висоту усього лише 1 м до сьогодні не зберігся, оскільки його швидко розділили на щепки як реліквію перші паломники.
Навіть в таку неприємну погоду є люди, які на колінах Дорогою Покаяння долають шлях через усю Молитовну площу (близько 400м) до Статуї Діви Марії Фатімської. Правда, тепер їх значно менше, ніж колись, і для «пом’якшення» страждань сучасні паломники, як правило, підкладають маленькі подушки на коліна.
Оглянувши каплицю Об’явлення, прямую до Базиліки Діви Марії Вервиці. Півколом базиліку оточує колонада з 200 колон із 14-ма вівтарями. На колонаді розташовані статуї 17-ох великих католицьких святих - св. Антоній Падуанський, св. Тереза Авільська, св. Ігнатій Лойова, св. Йоан від Хреста та ін.
Базиліка представляє собою монументальну споруду, збудовану в 1928-1953 рр. в стилі необароко. Але крім того, що вона велика й що на неї було затрачено багато грошей (отже вклалися), більше нічого доброго з архітектурної й мистецької точки зору сказати не можу. Де їй до монастиря у Белені та й інших чудових витворів вже далекого португальського минулого... Базиліка мала за мету наслідувати собор св. Петра у Римі й базиліку у Люрді. Але навіть Люрдській базиліці (далеко не шедевру) вона суттєво поступається.
Заходжу всередину. Там, як для такого видатного місця,теж досить убого.
Хресна дорога це, взагалі, якийсь лубок.
А дивлячись на надгробки захоронених у церкві дітей (і сестри Люсії), складається враження, що це не могили «ангелів», які пішли до неба, а якісь поховання жертв Освєнціму.
Замість духовного піднесення стає сумно. До того ж гримить репетируючи орган, видаючи не Баха, а якусь сучасну какофонію. Тож від усього почутого і побаченого мені захотілося вибігти «на волю», на свіже повітря, хоч там і далі періщив дощ.
Довго я на дощі, самі розумієте, знаходитися не міг, тож «пірнув» у підземні приміщенні під площею. Там разом з багатьма залами і каплицею Найсвятішого Сакраменту знаходилася виставка «Земля і Небо. Пілігрими і святі з Фатіми», присвячена року приготування (2016) до 100-річчя Об’явлення.
Покажу вам деякі експонати цієї виставки (не всі коментуючи, а лише ті, які були для мене цікаві).
Скульптура Матері Божої Вервиці з XVII cт.
Збільшена копія корони Статуї Діви Марії Фатімської.
Справжня виготовлена з золота, важить 1200 г й оздоблена 313 перлинами та 2679 коштовними каменями. Для виготовлення корони знадобилося аж 12 ювелірів й три місяці кропіткої роботи. Корону виставляють лише у великі свята. Всередину корони вміщена куля, якою був поранений в результаті замаху 1981 р. Папа Іван-Павло II.
Процесійний Хрест.
От як він виглядає під час Великих свят. Фото не моє. Але не втримався, щоб вам його не показати.
Золота Троянда, яку 1964 р. подарував Діві Марії Фатімській Папа Римський Павло VI.
На виставці можна було оглянути також численні реліквії святих.
Ліворуч на кадрі фото Александріни Марії да Кошти, блаженної з Португалії, про яку відомо, що вона 13 років до самої смерті, не отримувала ніякої їжі за винятком Євхаристії. Праворуч фото Падре Піо.
Ще один великий храм Санктуарію - церква Пресвятої Трійці. Це велика споруда, розрахована на 8633 людини. Ідея побудувати нову церкву виникла ще 1973 р., оскільки Базиліка не могла вмістити всіх паломників у неділю та свята. Будівництво храму тривало з 2004 по 2007 рр. Хоч храм дуже сучасний і швидше нагадує концертний зал, мені там сподобалось значно більше ніж в Базиліці. До того ж урочисто правилась Служба Божа, і всі 8663 місця були зайняті.
Окрасою храму є золота мозаїка на вівтарій стіні. На ній зображені сцени з 21-ої глави Одкровення Йоана Богослова, де описаний золотий престол Бога й Агнця, а також Небесний Єрусалим із постатями ангелів і святих. Ліворуч від Розп’яття зображена Пресвята Діва Марія, а біля неї - Франсішку й Жасінта. З-поміж святих, що зображені на мозаїці, є також постаті рідних нам св. Володимира Великого й княгині Ольги.
Повертаюсь у готель. Виходити ще раз зовсім не хочеться. Даються взнаки довга подорож до Варшави і безсонна ніч в аеропорту Лісабона. Та я все ж пересилив себе.
Площа увечері заповнюється людьми зі свічками. Починається Богослужіння. Молитва читається на декількох мовах, а люди рухаються по площі як жива вогненна ріка. Це дійсно красиво…
День другий. У цей недільний день я мав велику подорож за маршрутом Лейрія-Баталія-Алкобаса. Увечері, хоч і з пригодами, але вчасно вдалося повернутися до Фатіми. Вчасно, бо потрапив на о 18.00 на літургію до базиліки. Увечері випогодилось, тож мені навіть вдалося зробити кілька непоганих фото.
Наскільки була мінлива погода можете побачити на прикладі наступного фото церкви св. Трійці, яке я зняв на 5 хв. пізніше. Це не перебільшення!
Біля церкви можна поставити свічку або купити різні частини тіла, виготовлені з воску (залежно від того, що у вас болить) й кинути у спеціальні плавильні печі.
Фото базиліки вже після літургії.
День третій. Погода зранку настільки не тішила, що я навіть думав зовсім не виходити з готелю. Але навіщо тоді було взагалі приїжджати? Поніжитися у ліжку я можу і вдома.
Фотографую на східній круговій розвилці пам’ятник, присвячений трьом пастушкам-візіонерам і прямую за межі Фатіми на хресну дорогу.
Мабуть не дуже треба уточнювати, що на хресній дорозі нікого крім мене того ранку не було.
Хресна дорога прокладена через оливковий гай.
Стації Кальварії були збудовані в 1962 р. на кошти угорських католиків - біженців на Захід після радянського вторгнення в їхню країну.
Завершується хресна дорога Розп’яттям із каплицею Санто Естевана чи, якщо бажаєте Іштвана або Стефана-Степана.
Біля каплиці мене одинокого і промоклого зустрів охоронець, який дізнавшись звідки я приїхав, почав щиро і сердечно мене обіймати. Бо за словами Антоніо (так звали цього чоловіка) він дуже любить українських паломників, які чи не найкращі у світі. Дуже мене розчулили слова Антоніо і зігріли у цей холодний ранок!
Всередині каплиці цікаві витвори сучасного релігійного мистецтва. Хоч і не шедеври звичайно, та все ж…
Неподалік хресної дороги знаходиться Місце об'явлення Ангела Миру в Кабецо (Cabeço).
На цьому місці перший раз Ангел сказав дітям: «… Моліться! Моліться! … Приносіте безнастанно Господеві молитви й жертви, як покуту за незлічимі гріхи, що Його зневажають, та як прохання про навернення грішників».
Кілька місяців пізніше діти знову побачили на цьому місці Ангела, який цього разу мав у руці чашу. Над чашею був Євхаристійний Агнець. Пізніше чаша й Агнець самі знялися в повітря. Тоді Ангел упав навколішки біля дітей і звелів їм проказувати тричі: «Пресвята Тройце, Отче, Сину й Святий Духу! Почитаю Тебе з глибини душі та жертвую Тобі дорогоцінне Тіло, Кров, Душу і Божество нашого Спасителя Ісуса Христа в усіх кивотах світу для надолуження за образи, що ними його зневажають. Задля безконечних заслуг найсвятішого Серця і заступництва Непорочного Серця Марії благаю: наверни бідних грішників».
Ще одне святе місце в цьому районі - Валінгос (Valinhos). Тут відбулося четверте явління Діви Марії.
Далі прямую у хутір Алджустрел (Aljustrel), де є будинок-музей Франсішку і Жасінти та будинок Лусії.
На обійсті дому батьків Люсії родини Сантуш біля криниці, в місці, яке називається Poço do Arneiro, дітям було друге з’явлення Ангела.
Ангел промовив: «Не бійтеся! Я Ангел Миру. Моліться зі мною». І клякнувши, схилив голову аж до землі та сказав тричі: «Мій Боже, вірю в Тебе, вповаю на Тебе, люблю Тебе. Благаю прощення для тих, що не вірять у Тебе, що не почитають Тебе, не вповають на Тебе і не люблять Тебе!»
В другій половині дня я ще вирушив до Назаре. Там мені навіть посміхнулося сонце ))).
День четвертий. Його я, в основному, присвятив відвідинам Томару і Сантарену. Але й у Фатімі наприкінці дня я дещо оглянув.
Насамперед - українську церкву Успіння Пресвятої Богородиці, що знаходиться на другому поверсі готелю Domus Pacis. Увечері знову сонячно, навіть важко повірити, що до того майже цілий день лив дощ.
Вестибюль готелю зі скульптурою Богородиці.
Як зовні, так і всередині це швидше російський храм, ніж український. Про це свідчить і цибуля куполу, і стиль та будова іконостасу, і каплиця Матері Божої Казанської. Раніше готель разом з церквою носив назву Російського католицького центру. Мабуть коли церкву освячували в 1963 р., то розраховували, що у ній згодом будуть масово молитися росіяни. Та склалося інакше…
Ще одно фото яке я зробив неподалік базиліки. Це сцена Різдва в його сучасній інтерпретації.
І насамкінець - прапор (бандейра) Фатіми. Він нічого вам не нагадує?
