Ще коли я тільки-но розпочинав своє студентське життя в українській столиці, мене вразило тутешнє розмаїття кіно. Звичайно, я виріс у мільйонному місті - Донецьку, де вже давно були сучасні кінотеатри і показували всі світові прем’єри, на які ми ходили. Але тут, у Києві, я зрозумів, що є інше кіно в кінотеатрах, те кіно, яке ми здебільшого
(
Read more... )
Comments 13
і я би хотів тут, в коменті, пояснити для тих, хто не такий близький до масової комунікації, як Свійданя, що реципієнти - це ті, хто сприймають щось )
те кіно, яке ми здебільшого захоплено дивилися перед моніторами комп’ютерів, з потертих дисків, які передавали один одному.
романтизація така, аж ах. це як у споминах андруховича про поїздки у електричках. Або, а ми були малі і голі! І ще голодні інагда. Носили светри в темну клєтку. Пазіції сдавать не сабіралісь нікагда!
Хорошая колонка!
Reply
да да, пане, я романтик ше той. і жаль, шо ви не вспомнили про варьоні джинси, колбасу по 2.20 і кефір у стіклянних бутилочках!
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
тільки у профіль трохи схожий, такий як на цьому фото
про фільм одним словом - "wow!", франція-франція)
а про героїв не знаю, чи схожий героями
я ж тільки Ісмаеля з цього фільма бачила
а щодо німецького кіно, була на фестивалі, зацікавив своїми роботами Фатіх Акін
Reply
2. ну не міг ти не згадати турків у німеччині! я вже почала ними цікавитись завдяки тобі, а не фестивалям)
3. цікаво, а десь проходять фестивалі українського кіно? мабуть що ні... тому то й дорога наша в європу ще довга-довга.
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment