Писати далі чи ні?
Iнколи реальність виглядає так, наче на 360 градусів створена саме для того, щоб зробив щось і щось відчув чи спостеріг. Обставини виглядають наче навмисне підтасовані (як, до речі, уві сні), події розвиваються казково. Це як в 2006 начитався в бібліотеці Могилянки індійської літератури (там, здається, була маленька книжечка яка стверджувала що у ведах є згадки про фей), а на вулиці хмари вистроїлися наче санскритні знаки і бригада кришнаїтів осіла між пам’ятником Сковороді і м.Контрактова площа.
Коли ти слідуєш в усьому зі інтуїцією - чим «страждав» я в 2005 і мав наново повторення в 2011, ти наче знаходишся на треку програвача, і ти або наздоганяєш або сам не спішачи приходиш до того, чого маєш прийти і зустрічаєш тих, кого мав би зустріти «рухаючись ускорено». Інколи таке враження що події і ти сам наздоганяєте одне одного, як було в 2011, коли з якоїсь причини починав хвилюватися, а за вікном у цей час билися пластиковими пляшками і лунали вигуки, що посилювали хвилювання, а як тільки з якоїсь своєї причини вдавалось заспокоїтись - вистроїти свої думки у спокої, битися переставали, натомість сміялися. Це було у 2011 серпні, коли від сонячної активності чи невідомих причин реальність здавалася такої, наче вистроєна навмисне для мене. Але таке насправді триває з 2005, коли я зустрічаю однокласників, одногрупників чи просто цікаві речі у своєму життя «рухаючись по треку» - поспішаючи і не сидячи вдома, намагаючись «розчленити» себе на десятки місць одночасно.
Коли ти слідуєш в усьому зі інтуїцією - чим «страждав» я в 2005 і мав наново повторення в 2011, ти наче знаходишся на треку програвача, і ти або наздоганяєш або сам не спішачи приходиш до того, чого маєш прийти і зустрічаєш тих, кого мав би зустріти «рухаючись ускорено». Інколи таке враження що події і ти сам наздоганяєте одне одного, як було в 2011, коли з якоїсь причини починав хвилюватися, а за вікном у цей час билися пластиковими пляшками і лунали вигуки, що посилювали хвилювання, а як тільки з якоїсь своєї причини вдавалось заспокоїтись - вистроїти свої думки у спокої, битися переставали, натомість сміялися. Це було у 2011 серпні, коли від сонячної активності чи невідомих причин реальність здавалася такої, наче вистроєна навмисне для мене. Але таке насправді триває з 2005, коли я зустрічаю однокласників, одногрупників чи просто цікаві речі у своєму життя «рухаючись по треку» - поспішаючи і не сидячи вдома, намагаючись «розчленити» себе на десятки місць одночасно.