О 21.30 зустрічалася на Південному вокзалі з "кур'єром" (просто шпіонські пристрасті :) ), і одразу на львівський потяг передала запчастини "клієнту
( Read more... )
Я думаю, що подібність виникає через співставлення. Про нас із чоловіком незліченну кулькість разів казал "брат і сестра". Одного разу на повному серйозі сказали "батько й донька" :) Після одруження мені купа українців сказали, що я чимось схожа на іранку (іранці так не вважають), а з дитинства і до студентських років сторонні люди називали мене взірцем української зовнішньості. А ще мені знайомі, які давно мене не бачили, зараз кажуть, що я за останні років десять геть не змінилася. Тож виходить, що взірцева українська зовнішність, анітрохи не змінившись, стала дуже схожою на іранську зовнішність :) Тому я і вважаю, що схожіть між нами бачать лише через те, що люди знають, що ми пара.
Все логічно, тільки от останній висновок не в'яжеться. :)
Люди зараз просто шукають пояснення тому в чОму, і чомУ ви схожі.. (тому "приплітають" сюди і іранське, і українське і т.і.). Це марні спроби - знайти пояснення, але те що ви схожі (один на одного а не на іранців чи українців) - це (напевне) факт. Щоб переконатися, достатньо покласти фото твоє і чоловіка з КАРДИНАЛЬНО іншим типом обличчя. І спитати будь-кого незнайомого з вами, хто до кого подібний на фото і хто кому "пасує" в якості пари. :)
У тому-то й справа, що не схожі зовсім. Хіба що зростом :) Це я забула написати, тому й коментар вийшов нелогічний. А ще згадала одну історію про схожість. Колись подруга запросила мене в село, де у її батьків була дача. Тільки, вони попросили, давай скажем, що ти не подруга, а двоюрідна сестра, бо ж там люди не дуже зрозуміють, чого це всього лише подруга живе з нами аж цілий місяць. Ми з цією подругою абсолютно не схожі. Ну, зовсім. І хоч ми майже всюди тоді ходили разом, ніхто нам у Києві не казав, що ми схожі. А в тому селі - казали. "Зразу видно, що сестри" :) Моя теорія така: на основі суміжності (хай і несправжньої) люди вигадують ту схожіть.
мда.. уявляю собі кількіст перехресних і взаємовиключаючих вказівок.. :)
Але ж все одно у вас організація складається не з 5 осіб.. А у нас зараз залишилася одна я в якості працівника, інженер (який от-от подасть заяву), бухгалтер, секретар і два начальники. :)
Арбеніна співала "сіла птаха", а клавішник - два куплети з "ніч яка зоряна..." Взагалі сподобалося дуже-дуже, порівняно з київським концертом, де я була аж на гальорці - сидіти в першому ряду - неймовірне задоволення.
у нас з Ра, як виявилося на весільних фотках, однакові носи:) але я знаю набагато більше прикладів, коли такі подібності набуваються вже у шлюбі, і це справді цікавезно:)
так-так! я це теж зауважила, тільки не хотіла переобтяжувати текст.. :) Частина подібностей - ще до зустрічі, а ще частина набувається вже під час шлюбу (що і не дивно, іде тотальна адаптація.. :) ) (ну або протистояння.. :( ) А ще деколи при великій різниці у віці.. або молодше в подружжі починає виглядати старшим, або старше з подружжя - молодшим...
..ну, антропологічно кажучи, тонкі і дрібні риси обличчя при вузьких вилицях і тонкому носі не стануть широкими вилицями і носом "картоплинкою".. :) щоб стати подібними, треба трошки ними вд початку бути.. А якщо серйозно, то частина ще на весільному фото подібні, а частина - так, стають з роками. :) Хоча, звичайно, це не тотальне правило.. але дуже часто так є.
Comments 13
Reply
Люди зараз просто шукають пояснення тому в чОму, і чомУ ви схожі.. (тому "приплітають" сюди і іранське, і українське і т.і.).
Це марні спроби - знайти пояснення, але те що ви схожі (один на одного а не на іранців чи українців) - це (напевне) факт.
Щоб переконатися, достатньо покласти фото твоє і чоловіка з КАРДИНАЛЬНО іншим типом обличчя. І спитати будь-кого незнайомого з вами, хто до кого подібний на фото і хто кому "пасує" в якості пари. :)
Reply
соррі коли що, жорсткі диски в голові перегружені. :)
Reply
А ще згадала одну історію про схожість. Колись подруга запросила мене в село, де у її батьків була дача. Тільки, вони попросили, давай скажем, що ти не подруга, а двоюрідна сестра, бо ж там люди не дуже зрозуміють, чого це всього лише подруга живе з нами аж цілий місяць. Ми з цією подругою абсолютно не схожі. Ну, зовсім. І хоч ми майже всюди тоді ходили разом, ніхто нам у Києві не казав, що ми схожі. А в тому селі - казали. "Зразу видно, що сестри" :)
Моя теорія така: на основі суміжності (хай і несправжньої) люди вигадують ту схожіть.
Я теж не пам'ятаю. Але можна і на "ти" :)
Reply
Reply
Але ж все одно у вас організація складається не з 5 осіб..
А у нас зараз залишилася одна я в якості працівника, інженер (який от-от подасть заяву), бухгалтер, секретар і два начальники. :)
Як враження від концерту?!
Reply
Взагалі сподобалося дуже-дуже, порівняно з київським концертом, де я була аж на гальорці - сидіти в першому ряду - неймовірне задоволення.
Reply
Але от орган люблю слухати поближче - щоб аж до звуковібро-потрясіння (збоченка :))) )
Молодець що взяла ті квитки які хотіла і що отримала задоволення, такі речі варті того! :))
Reply
Reply
я це теж зауважила, тільки не хотіла переобтяжувати текст.. :)
Частина подібностей - ще до зустрічі, а ще частина набувається вже під час шлюбу (що і не дивно, іде тотальна адаптація.. :) ) (ну або протистояння.. :( )
А ще деколи при великій різниці у віці.. або молодше в подружжі починає виглядати старшим, або старше з подружжя - молодшим...
Reply
а я завжди думала, що то вони такими СТАЮТЬ
Reply
А якщо серйозно, то частина ще на весільному фото подібні, а частина - так, стають з роками. :)
Хоча, звичайно, це не тотальне правило.. але дуже часто так є.
Reply
Leave a comment